Головна » Винайдення сексуальності: дошлюбні спільні ночівлі молоді (XIX ст.)

Винайдення сексуальності: дошлюбні спільні ночівлі молоді (XIX ст.)

Етнографи кінця XIX століття по-різному оцінювали традиційну практику дошлюбного спільного спання молоді.

Одна група вчених стверджувала, що молоді люди поводилися стримано й морально, а інша так само переконливо аргументувала, що між молодими людьми були статеві стосунки.

За наступні сто років, всі, хто вивчали звичай, просто займали одну чи іншу з цих двох позицій.

Представлення лекторки Ганною Довгопол, координаторкою програми «Гендерна демократія» Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.
З 3.27 хв. – «Сексу в нас не було» – одна з тез доповіді

7.25 хв. – традиція дошлюбних ночівель молоді (звичайна побутова форма, що не порушувала правил), пари мінялись за взаємною домовленості

 

1872 р. «На сіннику» – картина Костянтина Трутовського.

1872 р. «На сіннику» – картина Костянтина Трутовського

 

1904 р. «Женихання у стайні» – картина норвежця Ніколая Аструба

1904 р. «Женихання у стайні» – картина норвежця Ніколая Аструба

 

12.43 хв. до 15 хв. – взірець етнографічного опису даної традиції, початок ХХ ст. (зачитується), автор Олександр Казімірович Сержпутовський (Білорусія, дослідив Полісся)
Дивно, але в одній культурі суміщались вимоги від дівчини цнотливості, недоторканості і соромливості та спання з хлопцями (організація ліжка). То шлюбну пару обирали батьки чи самі молоді? Протиріччя очевидні для дослідників, для носіїв культури всі звичаї були логічними, послідовними.

18.30 хв. – про формування етнографічних знань з цього питання

Етнографи ХІХ ст. не знали, що саме відбувається між парою.

Існували дві протилежні точки зору – зчитувались через різні дискурси?

1. сексу не було;
2. секс був.

22 хв. – дискурс романтичного націоналізму

Результати надбання селянства раніше не цікавили людей культури (тексти не записували і не фіксували). В дискурсі романтичного націоналізму героїзувалась історія і романтизувалось життя селян (моральне, чисте, стримане, цнотливе, тверезе, стійке до спокус модерності).

  Собор на крові... триває

28.30 хв. – свідчить про подібну позицію набір фактів:

1. Ставлення до покриток.

2. Принизливе становище народжених поза шлюбом.

3. Перевірка цнотливості (обряд комори) під час шлюбу.

4. Ганьба за згублене дівоцтво.

30 хв. – з середини 1880-х рр. (Федір Вовк досліджував весілля і тему сексуальності) виникає новий напрямок – етнографія сексуальності

Слова і поняття «секс» і «сексуальність» в українській мові з`явилися на початку ХХ ст. (1906 р. – в словнику Гнатюка), в Європі – в другій половині ХІХ ст..

Поняття сексуальності виникає зі становленням капіталізму і стає політичним дискурсом, бо «сексуальність» – доступ одночасно і до життя тіла, і до життя роду (Фуко).

Радикальні соціалістичні погляди піднімали питання лібералізації приватного життя.

Життя народу вважалось чистим і цнотливим, але поряд з цим детально описували практики спільного спання, які однозначно трактувались (інтерпретувались) як сексуальні.

З 38 хв. до 45 хв. – цитуються фрагменти етнографічних досліджень
Підсумок: етнограф залежить від дискурсу, в якому перебуває, від призми поглядів.

47 хв. – квір-дискурс (дискурс лекторки):

1. Уявлення про гетересексуальні режими як одвічні і сталі (історичні, впаяні у владні режими).

2. Ідеї чистоти і цнотливості виведені в дискурс в ХХ і ХХІ століттях (не мали культурного артефакту (референту) в традиційній культурі). Слова та категорії існували, смисли вкладались відмінні, інші. Це важливо, бо категорія «національної традиції» отримує сьогодні легітимуючу, майже юридичну силу.

1978-1980 рр. – трьохтомна праця «Історія сексуальності» Фуко. Його тезу «Сексуальність у нас була не завжди» треба розуміти певним, методологічним чином, не прямо.
В процесі створення модерної сексуальності те, що було практикою, перетворилось на характеристику тіла, біологічну, психосоматичну рису, ідентичність гомо-, гетересексуальність.

  «167 синонімічних назв Землі у Санскриті», Василь Кобилюх (І)

52 хв. – цитується Джудіт Батлер

Наукова мова приходить з появою модерної сексуальності.

Етнографи приходили дослідити сексуальність з риторикою і поняттями модерної сексуальності в культуру, яка не посідала цих смислів.

57 хв. – цитуються слова з текстів Марка Грушевського: дошлюбні «гра», «забава», «балуватися» , «притула» протиставляються шлюбним практикам: «робити все, як слід», «не хитрувати», «настоящо», «по правді», «на ділі»; в шлюбі «гра» – вже гріх. «Калина» (дефлорація) – те, що розділяло два типи практик. Коітус без дефлорації – пристойна поведінка.

«Хороша дівчина – з хлопцем спить»; притула – спосіб дорослішання.

1.00.6 хв. – етнографи приходили з концептом сексуальності і з концептом моральності, чистоти, а моральна поведінка для традиційної культури значила дещо інше, ніж для модерної культури

«Секс був» і «сексу не було» – релевантні ствердження.

З 1.12.17 хв. – питання та коментарі-відповіді лекторки

Всі сороміцькі пісні виконували жінки, а дослідники залишали примітки «не для дамських вух».

1.31.20 хв. – питання Ольги Мартинюк (історикині) про поняття «модерний шлюб» та «традиційний шлюб»; про різний підхід і погляди дослідників з точки зору впаяності у різні режими; про відкриття Єнгельгардом побутового шляху передачі сифілісу.

 

Публічна лекція з Марією Маєрчик “Винайдення сексуальності: дошлюбні спільні ночівлі молоді та продукування етнографічних знань (XIX ст.)”.

Захід відбудвся 27 травня 2015 р. за підтримки Представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні та Центру польських та європейських студій ім. Єжи Гедройця.

Марія Маєрчик

Марія Маєрчик

Під час доповіді Марія Маєрчик запропонувала пост-структуралістське, квір-теоретичне відчитання традиції дошлюбного спання. Ми простежили, як на перетині дискурсів – сексуальності, капіталізму, націоналізму, радикальних соціалістичних поглядів – формувалися етнографічні знання про спільні ночівлі молоді. Такий підхід допоміг сформувати цілковито нову візію традиції, вийти з тупика позитивістичних протиріч, і пояснив, чому носії культури не бачили проблеми в своєму несподіваному звичаї.

Марія Маєрчик – кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАНУ, авторка монографії “Ритуал і тіло: структурно-семантичний аналіз українських обрядів родинного циклу” (Київ: Критика, 2011). В коло наукових інтересів входить феміністична, гендерна та квір-теорії, конструкціоністські дослідження сексуальності, критичні підходи до культурного спадку.

21.07.2015

  Цивілізаційний вибір територій Північно-Східної Русі (спроба аналізу історичних причин війни в Україні)

 

Дитина у звичаях та віруваннях українського народу


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку