Головна » Українська ідея на тлі європейської культури. Україна та феномен Росії

Українська ідея на тлі європейської культури. Україна та феномен Росії

Чи має Україна відношення до історії як такої? Україна ніколи не була дотична до історії (радикальна думка лектор).
В добу козаччини – певним чином її торкалась, потім була поза нею.
Німецький філософ Гегель казав, що люди взагалі не впливають на історичний процес, поки історія сама спить.
Нема кардинальних змін – люди вважають, що це вічний порядок. В такий час панують індивіди, що відтворюють себе і дбають про себе.
В переламні моменти на сцену виходять зовсім інші люди. І історія виявляє себе через дії цих людей. В критичні моменти і історія безжалісна до людей. Зараз це і спостерігаємо. Багато людей зламані нині.

4.5 хвилина:
За 20 років незалежності України на сцені з’являлись люди, часто без освіти, що сповідують певну філософему – сплав примітивізму та марксизму («вони еліта і керують долею народу»). Ці люди крадуть гроші, переспрямовуючи грошові потоки.

7.10 хвилина:
Хто ця еліта, хто виступає в «телевізорі»? Політологи – колишні викладачі історії комуністичної партії Радянського Союзу і наукового комунізму.

8 хвилина – згадка про «Литературную газету» (для інтелігенції), яка подавала певний аналіз проблем; «Дзеркало тижня» – методологія інша (аналізує лише посади і людей).

9.20 хвилина:
Даремно щоразу чекати нових виборів в парламент; треба міняти систему; не можна старий механізм завантажити новими людьми! Недостатньо просто чесних, моральних та національно свідомих.

11 хвилина:
Проблема Донбасу – ми всі безпорадні в ній.
Ополченці точно не знають, чого хочуть.
Найбільш конструктивна думка – дійти до Києва чи Львова.
Ідея – знищити «укрів», що заважають Росії.
«Наш» табір – 50% хочуть ракетами приборкати Донбас і негайно навести порядок. Ця думка ґрунтується на елементарному нерозумінні історичного процесу (є хибною).
Існують певні закономірності, які треба усвідомити.

12.30 хвилина:
Лектор категорично проти воєнних дій в Донбасі.

13 хвилина:
1989 рік, стаття лектора в «Вечернем Донецке» – «Чи потрібен нам союзний договір?».
ЇЇ дуже критикували, особливо запам’яталися:
1. Григорій Немиря (нині наближений до Ю.Тимошенко);
2. Микола Азаров, що стверджував, що Україна ніколи не може бути самостійної державою, ні економічно, ні політично (а він – знакова постать, доктор наук, керував інститутом, що вирішував основну проблему донецького краю – проблему дотації вугільної промисловості, тому завжди проходив на виборах).

17 хвилина:
На дотаційних грошах формувалася «угольная мафия», їх давали в Москві. Ці гроші утворюють спільноту, що живе одним життям, це специфіка Донбасу. Тут не йдеться про гідність. «Шахтёры – армия труда», а вся Україна – ледаща. Це міф і з ним приємно жити, а жидобандерівці взагалі нічого не виробляють.

  Євреї та українці: тисячоліття співіснування

21 хвилина:
Про статтю лектора в київському журналі «Критик». В Донецьку – окремий етнос, це не Україна, трохи інший народ.
Північ Донеччини – слобожанські поселення (українці).
Північ – грецькі поселення.
В іншій частині – щось специфічне.

23.18 хвилина:
Що ми мали на Майдані? Революцію гідності – скоріше так. В Україні актуально йшов процес русифікації, українець витіснявся на край.
Донбас до І світової війни був суцільно російським, українець не хотів лізти в шахту (з 3ахідної України масово тікали в Канаду, зі Східної України – в Сибір). Радянська влада закрила еміграцію, поламала цю схему. Особливо після ІІ світової війни, заставила українців йти в забій.

 

Конспект аудіозапису (продовження лекції):

Хто живе в сучасному Донбасі?

«Организованный набор рабочих» – організація, яка збирала і росіян, і «бандерівців» з Західної України після війни та заселяла Донбас.

Фраза «Я пойду с дѐтьми» – гібридна, типова для населення Донбасу.

«Кожна нація ґрунтується на архетипах підсвідомого» (Карл Юнг).

Архетипи населення Донбасу – «совок» («яка різниця, яка мова, аби ковбаса була»).

В Росії пануюча нація росіяни, а всі інші «нерусские».

В Україні складніше. В Закарпатті угорці говорять мадярською і російською (українською не хочуть, бо «українець» – щось вторинне), євреї в Галичині говорили польською, в Латвії німецькою.

В Донбасі люди відхрестилися від української мови давно. Ця верства примітивна і вона ненавидить українську.

Не у Львові б`ють пику за російську, в Донецьку за українську. Навіщо знати українську, коли все можна владнати російською?
Негативне ставлення до всього українського сформувало певну спільноту.

А у росіян розвинулась зверхність.

Легко оголосити державу Україною.

9.50 хвилина: про німецького філософа Мартіна Хайдеггера; в німецькій мові є два терміни, що описують суспільство:
1. Етнічно-родова спільнота.
2. Суспільство, де з`являються товарно-грошові відносини.

Спочатку домінують етнічні спільноти, а потім з`являються нації, настає їх доба (розвинутих фінансових відносин) – приклад, Німеччина.

«Політична нація» (термін, який блукає в газетах) – те саме, що «суха вода», не може бути такою, хоча держава і може впливати на формування нації (Франція за доби Наполеона).

Гроші – фотографія вартості – конденсований час, не функціонують зараз і нема основи суспільства в Україні (товарно-грошові відносини функціонують деформовано).

Завдання (виклик за Тойнбі) – подолати корупцію.

«Химера» (термін історика Льва Гумільов) – спільнота, яка не дає культурних нащадків (не відтворює культуру).
Чи є російська культура в Україні?
Відомі два велетня з Донецька – Іван Дзюба та Василь Стус.
Все російське на Україні – не російське!

  Про військові втрати, про проблеми адаптації ветеранів, поради психологам та близьким

Найстрашніша химера в Донбасі, вона консолідована і зверхня.

Панує ідея «план давай» (і взяти на горло).

Олександр Дугін в Росії – з його традиціоналізмом хоче затвердити «Єдину Росію», «укри» йому з прибічниками заважають. В будь-яких об`єднань такого типу стає страшно.

В Донбасі домінує примітив. А вкрапленнями цей примітив є по всій Україні.

«Збережемо власні землі» – архаїчна ідея.

В історії багато прикладів втрачених земель. Нащо тримати владу там, де нема ніяких підстав? Для чого утримувати когось силоміць? (чіплятись за невідомо що)
Слід віддати Донбас!
Путін – трубадур російської культури (а Єльцин вів Росію до деструкції).

Справжній архетип Росії – агресивний.

Українці – неповноцінна нація (ще не склалась)

28.44 хвилина: запитання залу.

Витоки українців – в козацькій добі (Військо Запорізьке організувало суспільство).

33 хвилина:

Українська національна ідея, що це?

Архетипи колективного підсвідомого, задавленого Росією та Польщею є у Шевченка у «Великому льосі» і у «Розритій могилі».
Підсвідоме має перетворитися на міф. Міф – наратив (настанова життя), село подекуди ще його зберігає. А міф формує поет. Поети – діти божі.
У кожного народу є поет-пророк. Поезія – книга Буття народу. Потім з`являється національна ідея.

Національна ідея має відповідати на питання:

1. Що ми за народ?
2. Яке наше минуле?
3. Яке наше майбутнє? (перспективи)

Національну ідею формують інтелектуали, не шахтарі!

Ніякої національної ідеї в Донбасі не могло бути.

Донбас – утворення без коріння, штучне.

Химера – не має І-ї стадії розвитку суспільства (1-й термін), зрощеною з землею.
Химера – це зайди, які не жили на цій землі.
Приклад химери – населення Криму і Донбасу.

Кричали «Россия», вони Україну не полюблять ніколи!
Ніколи не зламати цю від`ємну компліментарність (це на 100 років і більше)

Війна – даремно забирає молоді життя.

Повинно відбутись природне перехворіння!

Все, що відбувається, здається симулякром, і йде десинкретизація.
Симулякр – перетворена форма (спотворена форма); сама назва містить щось негативне.
Але в суспільстві і політиці все складається з перетворених форм.

Путін – рупор російської культури; специфіка російської цивілізації в тому, що вона весь час жила експансивно, розширюючи свої кордони.
Той, що в Україні – націоналіст, в Росії – патріот.
В Донецьку завжди домінувала російська культура; в останні роки 50% студентів не розуміли лекції українською.
Донбас вважає себе вищим за Україну.

Про Михайла Таля – єврея з Риги; за радянської влади його батьки віддали в російську школу, аби не був латишем.
В Донбасі та сама ситуація, люди з Західної України відхрестилися від української мови.
В основному маси примітивні: освоїти мову – непідйомно.
Це вилилось в ненависть до української.

  «Про патріотичне виховання, про поняття «нація»» (ретроспектива, рік 1993-й)

 

 

Два німецьких терміна щодо суспільства; про формування націй; держава Наполеона.
В нас нема підґрунтя формування нації.
При соціалізмі всі крали по ранжиру.
Корупція заважає Україні.

 

 

Про химеру з філософської концепції Льва Гумільова.
Чи є в Україні російська культура?
Іван Дзюба
Василь Стус
Заклик про другу державну мову – це заклик про заборону української!
Химера – Донбас та весь південний пояс.
Як керували Донбасом (про типового директора шахти);«давай план».
Дугін, «Єдина Росія».
СРСР – проводилась політика примітивної гуманітарної культури.

 

 

Ідея збереження власної землі. Багато народів в Європі, що змушені були відмовитись від своєї землі (фіни, серби, німці, поляки, українці – Кубань, угорці, румуни).
Нормальні народи задовольняються тими теренами, які здатні освоїти.
Тримати владу на Донбасі – злочин.
Треба віддати Донбас.

 

 

Путін – трубадур російської культури. Політика Єльцина вела Росію до деструкції. Росія не може бути демократичною.
Справжній архетип Росії – агресивний.
Близькі стосунки з Росією ведуть до повної асиміляції.

 

 

Про національну ідею, перспективи.
Карл Юнг, архетипи національної підсвідомого.
Шевченко – юнгіанець: «Розрита могила», «Великий льох».
Творення міфів з імперативами як треба жити
Роль поета, філософа у формуванні національної ідеї
Костомаров «Книга буття українського народу».
Химера Льва Гумільова – населення Криму і Донбасу.
Донбас – «штучна» спільнота.

 

 

Перспективи для тих, хто не зможе виїхати з Донбасу – жити в еміграції.

 

 

Проблема малої Батьківщини і великої Батьківщини.

 

 

Марність втрат у війні; пропущено час – 23 роки – коли було щось змінити.
Має все саме перехворіти.

 

 

Симулякр – від марксового поняття «перетворена форма»
Боротись проти симулякрів – боротись за повернення до первісного стану.

 

 

Лекція-дискус кандидата філософських наук, професора, завідувача кафедри філософії Донецького відділення Центру гуманітарної освіти Національної академії наук України Ігора Трохимовича Паська на тему «Українська ідея на тлі європейської культури. Україна та феномен Росії», яка була прочитана 5.11.2014 року в рамках Національного форуму «Донкульт – мистецькі надра», що відбувався в місті Києві в Музеї «Духовні скарби України» (лекція від 03.11.2014 Оксани Міхеєвої, лекція від 04.11.2014 Олександра Білокобильського).

Читати про Національний форум «Донкульт – мистецькі надра»:

«Донкульт» – донецкая культура. Поддержать или доказать очевидное? (І)

По следам «Донкульта» (ІІ)


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку