Головна » Бути чи не бути? (про доцільність існування «Громадського радіо»)

Бути чи не бути? (про доцільність існування «Громадського радіо»)

samumray.in.ua.

 

 

«Громадське радіо» – проект, що створюється на пожертви, чи субсидується добровольцями, останнім часом впевнено займає години вечірнього ефіру на Першому каналі Національного радіо.
Тож частенько доводиться слухати саме його, особливо ввечері на кухні, в колі сім`ї . Бувають різні гості в студії. Серед них і безперечно цікаві, але не раз випадало засмучуватись через безцільно згаяний час; причиною, на наш погляд, є непрофесійність журналістів, а в результаті пустопорожні балачки, якими годують слухача. Це виглядає , як теревені на базарі: хто про що подумав, кому що здається чи не здається, хто і як що-небудь сприймає чи не сприймає, тобто всілякі припущення й кулуарні навколополітичні плітки.
Правда, деяким гостям студії, незважаючи ні на що, вдається донести щось певне до аудиторії. Але для цього треба терпляче слухати годину і більше, витрачаючи сили на пошук смислу бесіди. А про деякі речі та обставини взагалі можна було б висловитись більш лаконічно, чітко та цілісно.
Останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння, стала зовсім недавня передача, яку записала Ірина Славінська.
«Зараз буде дуже цікаво», – заангажовував її колега. Те, що було випущено до ефіру далі, важко назвати інтерв’ю. Думаємо, що з тих , хто чув цей «шедевр», ніхто не заперечуватиме, що коротенькі, лише для годиться, питання журналістки (яких явно не потребувала представлена відома письменниця) тонули у 15-20-хвилинних цитуваннях та безупинного торохкотіння-коментування самої себе, які виконувала культова особа – Ірена Карпа. Як повезло слухачам, які могли познайомитись з анонсом аж двох її нових книг. Смілива та, як завжди, розкомплексована Ірена нагодувала слухачів усілякими подробицями свого життя-буття, відвертими аж до знудення. Перелік їх вражає, як і поради для широкого загалу, для нас, звичайних українців. Вивалила письменниця нам на голову все: і Кору, і Каю (суто українські патріотичні імена), і безумні волочіння малих дітей по світах (вибір саме небезпечної для здоров`я Індії вражає), і «підсрачники», і «очікування срачки», і сміливий вибір вуличного «їдла», і ресторан-поїздка туди – ресторан-поїздка сюди, і власні 48 кг, і нелюбов до прибирання і любов до прибиральниць, і про депресію та «кольорові» рецепти її подолання (нічого такого, загальновідомі речі, які подаються з зарозумілим пафосом та претензією на дотепність) та інші нюанси й нюансики.
Не знаємо, книги ж не читали (і не будемо), що там ще ховається з «корисного». Залишається лише сподіватись, що Ірена Карпа, – якщо не в цих своїх творах вже порадила, то зробить це в наступних, – підкаже тим, хто уподобав подібний стиль (а видно, він так сильно приваблює Ірину Славінську, так імпонує журналістці та ведучій «Громадського радіо», що вона подає І. Карпу «на десерт») та має Карпу за приклад, чи гуру життя, як вийти заміж за іноземця (так актуально нині, це вирішує масу проблем!) та як зухвалість та непристойність видавати за крутість, класність та єдино можливу дорогу до успіху.
На жаль, прихильників та послідовників й провідників стилю Карпи в нас розвелось і без того багато. Видно погане саме до рук прилипає, можна ні в чому собі не відмовляти та попльовувати на оточення з невеличкого постаментику, куди занесла власна зарозумілість та великий жмут «прекрасних» якостей.
Журналісти та ведучі «Громадського радіо», не годуйте нас неїстівним, ще й за наші гроші.
А ще підвищуйте майстерність: вивчайте тему розмови, що плануєте в прямому ефірі, не лише з інтернет-повідомлень, які не ви робите. Взагалі менше балакайте. Краще вмикайте класичну музику. Це безпрограшний варіант. На людей однозначно гарно впливатиме.

  Злочинні дії народного героя

2.10.2014

Лист Національному радіо (І, ІІ та ІІІ каналам)

Відкритий лист до радіостанції «Промінь» про казус з поняттям «любов»

Лист до Національної радіокомпанії України та редакцій трьох її каналів: УР1 (Перший канал); УР2 (Другий канал «Промінь»); УР3 (Третій канал Українське радіо «Культура»)

Відкритий лист Роману Коляді та співробітникам радіо «Промінь»


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку