Головна » Чи існує вихід з кризи?

Чи існує вихід з кризи?

samumray.in.ua.

 

 

Ліна Костенко – гнана, але знана.
ЇЇ читають, її цитують, її співають, її люблять мільйоні українців незалежно від статі і віку.
І ось він – перший прозовий твір – роман «Записки українського самашедшего» в мене в руках.
Гарна блискуча палітурка і очікування вибуху, захвату, чогось неймовірного (стільки ж бо нашуміли – нахвалили у засобах масової інформації).
Текст було прочитано, обережно, з затамованим диханням, як то кажуть від «А» до «Я»:
Як результат … – відчуття безвиході, безпорадності, незавершеності, фаталізму і передбачуваного «поганого кінця» (хоча роман, який насправді є художньо – сформованим щоденником чи записками, просто призупиняється автором в певний момент).
І так якось боляче стало і сумно, до того ж не затишно в наших реаліях сьогодення.
Здається, що цей роман став криком – зойком відчаю народної улюблениці Ліни Костенко.
Не бачить вона перспектив для життя в Україні, не може знайти їх її головний герой, то ж і читачу залишається лише фантазувати та рефлексувати на цю безрадісно – безпорадну тему.
Щодо мови, – то все блискучо, гостро, твердо, довершено. Текст наповнений міцними, влучними авторськими та народними висловами, метафорами, порівняннями , які дійсно хочеться взяти на озброєння і з задоволенням цитувати (що вже масово відбувається). За це Ліні Василівні величезне спасибі. А в тім, що не бачить перспективи і напрямку розвитку нашої держави і людини в ній, звісно, не її вина.
Але від такої оголеної відвертості автора роману мороз йде по шкірі. Цей прозовий твір видатної української поетеси є абсолютно жіночим (якщо дозволити собі поділ літературних творів за статтю). Він дійсно став таємним викликом до всіх представників чоловічої статі. Тим викликом, який тільки жінці дозволено кидати. Роман є водночас і відвертим закликом до всієї думаючої та інтелігентної публіки, до аристократів Духу (вони ще існують поруч з нами і серед нас) об’єднатися і спромогтися покращити життя в Україні та і в цілому світі.
На жаль, я також, як і Ліна Костенко, не знаю, де вихід, і в чому, в яких саме діях він полягає (окрім плекання своєї душі і роботи над собою).
Залишається сподіватись, що вищі Світлі Сили, пошлють бодай комусь з відданих синів і дочок Вітчизни знак, як її рятувати. Тож хочеться вважати роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшего» запитом до Всесвіту, Бога, та всіх сил Добра і Любові.
“Contra spem spero!” Без надії сподіваюсь!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика