Головна » Чи не бажаєте агресії?

Чи не бажаєте агресії?

samumray.in.ua.

 

 

Так, саме таке  віртуальне питання, мабуть, ставилось організаторами виставки сучасного мистецтва, і стосувалось воно потенційних глядачів, що завітали в суботу та неділю на територію колишньої ВДНГ у Києві.

І охочі були.

За адресою: Національний комплекс «Експоцентр України», «Арт-пікнік» Слави Фролової, павільйон №10, за 20 гривень (прийнятна та помірна ціна вхідного квиточка) вам пропонувався зайвий ковток, чи подих, чи погляд (як завгодно) агресії, яку в анотації до виставки «Агресія. Прикордонна територія» називали основною формою життєствердження; агресії-атаки на «міщанське та дрібнобуржуазне розуміння краси у мистецтві», якому вже надокучило приторне прикрашання та банальний естетизм.

Ціла обійма відомих та не дуже відомих митців розрішилася вибухом робіт у різноманітних жанрах від традиційного живопису до інсталяцій та відео-арту. За них, творців, можна порадіти: у них стався катарсис, а за ним, хочеться сподіватись , гряде внутрішнє полегшення.

Молодці Слава Фролова та інші організатори-натхненники виставки, вони подбали про художників, їх психологічний стан та можливість реалізуватися і продемонструвати виплеск негативної енергії у простір.

Але всім відомий закон збереження енергії, яка з нічого не виникає і так само не зникає безслідно. Тобто , за свої 20 гривень, абсолютно добровільно, ви маєте чудову нагоду потрапити у простір агресивного мистецтва, де надійно хапанете трішечки чи не трішечки (хто як зможе зреагувати) брутальності, жорсткості, антиестетики, які сміливо кидають виклик «коконоподібному світу» і руйнують його. Цікаво, а навіщо вам це потрібно? Невже комусь не вистачає адреналіну, що тепер постійно струшує всіх і вся? Йде війна, оголошується день жалоби за співгромадянами, а «Арт-пікнік» пропонує додати жару.

Чи всі ми вже звикли до бруду, аморальності, агресії, як до норм, і для того, щоб почуватися комфортно, в своїй тарілці, нам потрібно додатково поглядати на щось і в мистецтві, що явно і відверто «не дуже», не красиве, не привабливе, навіть на перший погляд?

  Про що промовляє до нас пльонтанізм Івана Марчука?

Якої реакції очікують митці від публіки (те, що їм після виплеску тяжкого – емоцій та думок – у творчість вже полегшало, зрозуміло)?

Можливі декілька реакцій. Комусь сподобається, бо (хай підсвідомо) це зачепить якусь темну сторону його власної натури, і вона  зрезонує  з поданим матеріалом. Як результат – підвищиться агресивність, яка надалі може вийте назовні.

Іншого побачене налякає, викличе відразу, і він внутрішньо напружиться, знітиться і закриється, відчувши підсвідомий страх. Як результат – збільшиться почуття незахищеності та вразливості, а дехто нейтрально й побіжно огляне експозицію і ніби нічого не відчує, але побачене зафіксує підкірка, яка запам’ятає виставлене на тему «Агресія» як норму, моду, загальне правило.

Тут можна очікувати віддаленої реакції, і в цьому найбільша небезпека. Агресія, жорстокість, руйнація накопичуватимуться і можуть колись вилитись агресією у різних формах, агресія може стати «путеводной звездой» на шляху до будь-якого успіху, нехай і відносного.

А справді красивого і всередині, і ззовні дуже мало (живемо в такий час). То для чого годувати не дуже розбірливу публіку, часто саме молодь і дітей, агресивним мистецтвом?

 

16.06.2014

 


Залишити відповідь

Підписатися на розсилку