Головна » Чурай Маруся

Чурай Маруся

 «Музика Праукраїни та її відлуння у Санскриті», В.Кобилюх (фрагменти).

 

Що перша поетеса України з XIII ст. була КУНГУТА, світ уже знає історично і документально. Вона писала українською, латинською і чеською мовами. Була дружиною короля Чехії Отокара ІІ.

Маруся Чурай

Маруся Чурай

Друга поетеса України XVII ст. Маруся ЧУРАЙ (1625–1653), часто називають її у формі дівочого прізвища – ЧУРАЇВНА. Дочка козацького писаря у гетьманській канцелярії Гордія Чурая, одержала культурне виховання. Мала прекрасний голос. Батько навіть послав її у Ляйпціґ здобувати вищу музичну освіту. Провчилася тільки два роки, бо тата поляки забили у Польщі, куди він поїхав за наказом гетьмана із відповідним завданням. Більше не було кому оплачувати науки. Маючи таку здібну доню, тато міг трохи подумати про неї та відпроситися в гетьмана. Хіба що його жінка – полька Ядвіґа наполягала… навмисно. Маруся змушена була приїхати домів, продовжувала писати вірші та пісні. Закохавшись у гарного Гриця, всю творчість присвячувала йому та своїй конкурентці Галі. Після відомої траґедії, місцевий суд дав вирок “СМЕРТЬ!” Але Іван Іскра встиг доповісти гетьманові Б. Хмельницькому, який помилував Марусю. Пригноблена й засоромлена Маруся пішла в монастир і скоро померла від надзвичайної психічної травми, виснаження і запалення легень. Так пишуть нині…

Все це подібне до свідомої та готової диверсії з метою знищення вже відомої поетеси і композиторки. У розвідку – у польське вогнище винищування козаків – можна було послати іншу людину з метою збереження надзвичайно талановитої доньки України. Вона могла би прославити народ на весь світ, особливо після здобуття вищої музичної освіти.

Маруся Чурай писала пісні прекрасною українською літературною мовою з гарними поетичними образами, цікавим струнким сюжетом та з аранжуванням у глибоко народному українському мелосі. Неосвічена людина так досконало не створить пісні та ще й у стилі бойового козацького маршу “Засвистали козаченьки”, що надала динамічний початок розвиткові сили невмирущого козацького духу до загальної війни України з польськими загарбниками.

Збереглося всього 70 пісень Марусі Чурай, які вплелися в народну творчість України до нинішнього дня. І не тільки побутового характеру. Дехто каже, що більше, ніж 70 пісень. Бо поетичний талант поетеси був могутнім і свідомим. Вона писала вірші з юних літ, а після навчання у Німеччині її поетична душа не давала спокою. Це була високо чутлива і навіть дуже вразлива натура, не тільки до побутово-любовної теми, але й до ідейного глибоко національного чи політичного відчуття людського переживання і до загальної етично-філософської теми.

Marusja Churaj.Марусю Чураївну визнавали історичною особою Г. Ходоровський, М. Старицький, М. Возняк, В. Л. Модзолевський, П. В. Владимиров, який високо оцінив українську поетесу САФО, що так багато пережила. А. Шаховский у повісті “Маруся – малороссийская Сафо” // “Сто русских литераторов”. – Т. 1. – СПб., 1839. – С. 771–840, А. Шкляревский у біографічному нарисі “Маруся Чурай, малороссийская певунья” (“Пчела”, 1877. – С. 711-712) також визнають Марусю Чурай за історичну особу та незвичайну поетесу України.

Ліна Костенко написала роман у віршах “Маруся Чурай”, визнаючи її за поважну історичну особу, поетесу великої майстерности і великого душевного страждання. Михайло Стельмах написав вступне слово до книжки “Дівчина з легенди” з упорядкуванням і післямовою Л.Кауфмана, який не зовсім належно оцінив поетесу, як першу історичну особу – поетесу нової української літератури… “Віють вітри, віють буйні” чи “На городі верба рясна” величаві українські слова і мелодії, яких сьогодні не здобути у такому мелосі, бо наші творці за останнє століття виховані переважно байдужими до національного духу, та й забули праведні постулати української творчости. А твори Марусі Чурай були використані у наших класичних п’єсах і навіть актуальні донині.

Коли якісь диверсанти підпалили “Козацький архів” у Полтаві, за коротку мить полум’я охопило все приміщення, Іван Хоменко, ризикуючи життям, відважився забігти в палаючу архівну кімнату і вхопив оберемок паперів. Там, у тих паперах, і виявлено підтвердження існування історичної особи Марусі ЧУРАЙ в тексті ВИРОКУ смерти Полтавського суду за отруєння Гриця. Вирок не встигли привести в дію, бо Іван Іскра привіз “Помилування” від гетьмана України Б. Хмельницького за її велику творчість на користь рідного краю.

МАРУСЯ ЧУРАЙ дуже важко пережила ту жахливу душевну травму приниження. Одночасового гетьманського піднесення її творчости до рівня державної не вразило її стражденної душі, бо не було місця на втіху. Пішла… Вона була в душевному щоку… І не змогла перебувати вдома. У монастирі не хотіла їсти. Змарніла. Дорогами вже й не літняними захворіла на запалення легень. Не хотіла лікуватись. Життя спорожніло. Не хотілося навіть і дихати. Мовчала і щиро молилась. Так і в молитвах померла зі слідами тяжкої муки на обличчі та сльозами на очах.

Нині нарешті потрібно відсіяти полову від зерна. Є дослідження, що Маруся Чурай дійсно історична особа і поетеса, знаменита творчість якої мала державницьку вагомість – потрібно без усякої партизанщини ввести в курс вивчення української давньої літератури на всій території України.

Якби ж то українці мали спокій духовний і політичний, то напевно збереглася б у них і пам’ять про Марусю Чураївну, бо вона була настільки популярна серед українського народу, як поважний і розумний державний діяч, – народна героїня, поетеса, композитор власних поетичних творів у давньому суто народному мелосі, що збагатили красу нашої України з XVII століття по нинішній день. Сам Іван Петрович Котляревський, пишучи оперету “Наталка Полтавка” для Полтавського українського театру, аж у 1819 році використав пісні Марусі Чураївної “Віють вітри”, “Пісня Петра”, “Пісню виборного”. Хоч надрукована була ця оперета у 1838 і 1841 рр..

Її пісні охоче співали й співатимуть надалі по всій Україні.

Особливо пісні в стилі козацького маршу дуже зворушували самих козаків. Маруся ЧУРАЇВНА свідомо дбала про високу духовну культуру свого народу. Адже вона доня батька – державного діяча в секретаріяті головної управи всієї Козацької України при гетьмані Б. Хмельницькому. І тому вона тут діяла свідомо, як державний діяч культури того часу, а не як звичайне сільське дівчатко, яке десь навчилося вірші писати та ще й красиву музику до них укладати. Все не так просто… Надто мале розуміння Марусі ЧУРАЇВНОЇ, коли ми зупиняємся на одній скупій характеристиці її краси, бідности, коханні, зраді.., ганьба примітивного судилища.., нестерпний біль від чужинецького незрозуміння, аж мусів втрутитися сам гетьман про помилування. Чому аж гетьман? Бо він добре знав її тата Чурая Гордія, допомагав у навчанні доні ДЛЯ ОКРАСИ ДЕРЖАВИ (!). То ж має велику вагу в пізнанні особистости Марусі ЧУРАЇВНОЇ. Жаль, що ніхто не придає цьому належної уваги та визнання поетеси знаменитою історичною діячкою України, навіть і в державницькому розумінні. Бо ж навіть сам гетьман заперечив вирок суду. Очевидно, він мав на це вагому причину. Той психологічний чинник повинні дуже уважно осмислити наші літературознавці в належній оцінці другої поетеси в історії України.

Жаль, що не знайшлося мудріших від Л.Кауфмана, що спотворив заголовок пісні “Засвистали козаченьки” на “За світ встали козаченьки”. А то ж було не “за світ”, а за Україну, за рідний край. То відомо всім без конкретизації. Але тут є потворна помилка – поєднання аж чотирьох приголосних, чого ніколи не було в українській народній творчості, тим більше у нашої поетеси Марусі ЧУРАЇВНОЇ. Отже, диверсія Л. Кауфмана є не перша і не є вдалою, бо кричить неправдою услід за ним. Маруся – поетеса була настільки освічена літературно, що подібних звукових “заторів” не виявляємо в жодному її творі, як і в мовленні всього українського народу. З її поетичних творів пізнаємо, що авторка досконало володіла поетичною силою рідного слова та його плинною красою.

Століттями народ виспівує “Засвистали козаченьки”. Бо це був метод історичного спеціяльного свисту, чи озвучення сурмою термінового виклику козаків на війну з ворогом. За козацьких часів іншої інформації ще не було.

Всі поетичні твори Марусі ЧУРАЇВНОЇ разом із її музичним аранжуванням XVII століття потрібно би зібрати в окреме видання для викладання студентам і популяризації на всю Україну.

Маруся ЧУРАЇВНА не лишень поетеса. Вона ще й надавала своїм віршам прекрасних мелодій у стилі українського національного мелосу. А це якраз дуже гарно в’язалося із пречистою українською літературною мовою і тодішньою народною загальною говіркою на всьому просторі українських земель без ніяких -ізмів. Бо народ плекав свою рідну мову, як найбільший дар від БОГА і ніхто не наважувався втискати в горло народові чужі слова, неначе клубок колючого дроту. Мова нашої поетеси плинна, чиста, барвиста і легка, як політ ластівки у піднебессі, як цвіт яблуні, що приваблює своїм запахом тільки при наближенні, як до Божественного пізнання правди.

Маруся ЧУРАЇВНА не тільки творець мелодій до своїх віршів, вона – емоційна і мудра громадянка свого найсвятішого краю, тому й не змогла пережити, що козацька Україна не має історичного козацького маршу – пісні-заклику до боротьби за волю й незалежність,- і написала прекрасний твір “ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ”. Навіть сам гетьман України Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ дякував авторці через батька Гордія ЧУРАЯ за прекрасну пісню-марш для козаків, щоби краще воювали і знали, за що борються. А це вже політична діяльність дочки України – Марусі ЧУРАЇВНОЇ. Бо в такій ситуації свідомій та дійовій Марусі не можна було стояти осторонь.

Через 100 років після знаменитої творчости Марусі ЧУРАЇВНОЇ появляється творчість нашого великого Григорія Савовича СКОВОРОДИ. Він був поет, письменник, філософ, музикант і навіть бандурист, автор багатьох високонаукових трактатів з непокірними та новітніми поглядами на природу існування людини взагалі та її ґеніяльноїтворчости під крилом Божественної величавої сили у священній народній мові.

У творах М. В. ГОГОЛЯ також є високопатріотичний твір “ТАРАС БУЛЬБА”… Але ж вийшов російською мовою і малим тиражем.

Якби ж то була нагода видати надзвичайно патріотичний твір“Тарас Бульба” українською мовою з першого разу, то відродження козацької нації відбулося б на 100 років швидше і не було би допущено до диявольського весілля комуни з дикунським пожиранням українців на всій території ординської імперії. Та на жаль, нашим, навіть ґеніяльним, мудрецям забракло далекоглядности й передбачливости майбутнього свого простого рідного люду, що вже “40 тисяч років розмовляє пречистою своєю мовою” (ПОТЕБНЯ О. О.) – мовою Марусі ЧУРАЇВНОЇ. Тоді ще не було свідомого глибинного аналітичного ставлення до історії України… Бо шкодила афро-азіятська орда не тільки здобувати освіту, але й навіть вимовляти назву УКРАЇНА…

Та істинна ПРАВДА дуже повільно, але випливає з тягучого багна брехні й катування в неволі у ріках крові, в океані сліз, у голоді й холоді непрохідних сибірських лісів аж до найтяжчої смерти, особливо з перших днів переселення українців зненацька й з малими дітьми.

Та “згинуть наші воріженьки, як роса на сонці”… Хто робить кривду Україні, ще нікому не пішло на користь…

Маруся ЧУРАЇВНА – благословенна Богом і людьми.

А Маруся ЧУРАЇВНА досконало підбирала мелодії змісту кожної пісні до тематики словесного тексту з академічним знанням психології української народної творчости барокового XVII століття. Ці пісні хрестоматійні для навчання українців і вічні за живим пульсом ґеніяльного творчого Генетичного відлуння в національному житті України. І таким відлунням у творчій поезії і композиції мелодії на власні теми був наш ґеніяльний Володимир ІВАСЮК. Його всі мелодії в національному мелосі, а власні тексти пісень глибоко поетичні.

Творчість Марусі ЧУРАЇВНОЇ треба негайно підняти до належного національного рівня зрозуміння цінности мелосу її творів початку українського БАРОКО XVII століття.

Донині пісні Марусі ЧУРАЇВНОЇ помножилися в багато тисяч разів і приєдналися до унікального скарбу української усної народної творчости,що звеличує культуру України на весь світ – для ЗЕМЛІ й НЕБЕС.

Пам'ятник Марусі Чурай в Полтаві

Пам’ятник Марусі Чурай в Полтаві

Цей пам’ятник Марусі ЧУРАЇВНІЙ відкрито 14 квітня 2006 року в центрі Полтави напроти Академічного музично-драматичного театру ім. М. Гоголя з наполегливої ініціятиви голови міста Анатолія КУКОБИ. Спорудили: Дмитро Коршунов і Валерій Голуб із бетону, а зверху оковано шаром міді для довговічности. Висота – 3,5 м.

На жаль, це єдиний пам’­ятник. Бо й нині чимало незнайків про Марусю ЧУРАЇВНУ – найбільше трагічну героїню XVII століття, що ледве встигла себе засвітити на всю Козацьку Україну.

Сподіваємось, українські дириґенти й композитори прочитають останню книгу-заповідь сучасного майже СТОЛІТНЬОГО ПАВЛА ІВАНОВИЧА МОРАВСЬКОГО “ЧИСТОТА СПІВУ – ЧИСТОТА ЖИТТЯ”. К. : Просвіта. 2012. – 832 с. і наведуть порядок в музичній культурі України. Адже книгу видали на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за Програмою “Українська книга” в серії “Бібліотека Шевченківського комітету”. Отже, написано для живих українців і для ЧИСТОГО ЖИТТЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ, яке оспівувала ще Маруся ЧУРАЇВНА. Бо ж М. Д. ЛЕОНТОВИЧА чекіст зарізав давно… Вже й забули його духовні заповіді збереження і виконання нашої пісні та грамотні й привабливі основи виконання фольклорного скарбу України.

О. А. ШОКАЛО, подаючи статтю в газету “Слово Просвіти”, ч. 4, 24-30 січня 2013 року під одноіменним заголовком “Чистота співу – чистота життя” завершує словами Маестро: “Чистота, краса – це наше кредо, це ознака чистої ДУШІ. А з чистою душею треба чисто співати. Чистий спів спонукає людей до чистого висококультурного життя. Чистота в інтонуванні повинна стати бажанням чистоти життя взагалі. Потрібно всім нам до цього прагнути”.

Пісня України має унікальну енерґетичну силу в захисті народу, має велику лікувально-духовну властивість і рятує народ від деґрадації. Це є отой голос Бога в душі нації, що рятує нас на кожному кроці від усякої ворожої сили. Хоч не всі українці усвідомлюють оцей дар від Бога як найбільшу зброю від ворожої зневаги і поневолення. Тоді наша пісня дає нам крила, мелос і розум; підносить народ значно вище від ворогів і світиться сліпучим сяйвом – недосяжним навіть для ворожої кулі…

Завдяки скромній і розумній поетичній та композиторській освіті Марусі ЧУРАЇВНОЇ наша пісня й донині робить Чуда в душах українців і дивує, лікує, звеселяє і навіть покращує ґенетичну систему на благо поколінь того сімейства, де панує пісня в правильному і ЧИСТОМУ виконанні без звірячого крику й несамовито дикого грудного голосу та ворожого спотворення національної мелодії, що ніяк не властиве для української пісні. Все це робиться з метою спотворення Божественної краси українського культурного співу. Але світова Правда залишає нам відомий закон: навмисне спричинене лихо повертається бумеранґом до лихотворця і спотворювача Найбожественнішої української унікальної пісні.

Зеленим криком плаче ліс

Із праглибин, крізь правіки

Вкраїнська пісня світ торкає!

Несли її діди, батьки,

А в нашім серці слід зника…

Зеленим криком плаче ліс,

Камінні сльози ронять гори,

Дніпро скалічений зомлів,

Ридають в небі зірок хори!

Бо пісня рідної землі

У душах-склепах заніміла!

І оганьбив чужинський слід

Храм духу та окрасу тіла…

А дивовижний хор земний,

Де кожна пісня в лад єдиний

Молитвою у світ бринить,

В палати Божі вже не лине!

Бо диким звуком світ гримить:

Диявольський пекельний галас

Серця і душі тлить,

Щоб рідна пісня не озвалась…

А. Гармаш-Литвин, 1995 р.

 

 

«Як і навіщо вчитися співати», Василь Триліс

«Народна пісня як частина народної медицини», Василь Триліс

Роль музики в житті (звернення композитора Миколи Григоровича Полоза)

«Відроджуємо в собі себе», Леопольд Ященко

 

 

Про Василя Кобилюха у статті «Україна — могутня володарка сонця»

Виступ «Зміст слів і назв, що походять від санскриту»

Книга «Душа Японії: айни очима українця і санскриту»

Рецензія на книгу  «Музика Праукраїни та її відлуння у Санскриті»

Презентація книги «167 синонімічних назв Землі у Санскриті» (І)

Презентація книги «167 cинонімічних назв Землі у санскриті»(ІІ)

Презентація книги «167 cинонімічних назв Землі у санскриті»(ІІІ)

Стаття «Найдавніша метрика української мови – санскрит»

Лекція «Довести, що живий. Праукраїна й санскрит»

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика