Головна » Дужий духом Українець Василь Єрошенко – незрячий класик японської літератури

Дужий духом Українець Василь Єрошенко – незрячий класик японської літератури

 Діла добрії оновляться, діла злих – загинуть.

Тарас ШЕВЧЕНКО

Переконаний: головне призначення людини у цьому світі – творити добро, жити для інших!

Людина відчуває себе повноцінною тільки тоді, коли трудиться.

                  Василь ЄРОШЕНКО

Я зрозумів трагедію чоловіка, який мріє, щоби люди любили одне одного, проте не може втілити свою мрію… В Єрошенка – наївне, проте добре і чисте серце, і кордони світу не можуть обмежити його мрій. Почуваю велику вдячність за те, що серед нас живуть такі люди, котрі, не втративши дитячого серця, займаються творчістю…

Китайський письменник Лу Сінь про свого побратима – українця Василя  Яковича  ЄРОШЕНКА

З-поміж когорти визначних українських мандрівників – дослідника Океанії Миколи Миклухо-Маклая; племінника Маркіяна Шашкевича – Богуслава Шашкевича, якого доля закинула до Персії, де він долучився до визвольного руху; нащадка козацького роду Василя Мамалиги, який очолив повстання бідноти в Індонезії; Осипа Гошкевича, який тричі об’їхав земну кулю, пізніше працював у Японії; письменниці Софії Яблонської і багатьох інших – постать Василя Яковича Єрошенка займає особливе місце. Він – уродженець Білгородщини, незрячий митець й енциклопедист; людина універсальної обдарованості, високого гарту духу і думки, незламної стійкості, ненастанно працюючи над собою, всебічно розвиваючись, доклався до наповнення, збагачення різних сфер людської діяльності. До речі, 1990 рік ЮНЕСКО оголошувала  роком Василя  Єрошенка.

 

Незрячий мандрівник, окрім української й російської, вільно володів щонайменше шістнадцятьма іноземними мовами, зокрема англійською, французькою, італійською, японською, китайською, бірманською, тайською, мовою гінді, пушту, санскритом, знав латинську мову, есперанто тощо. У нього було декілька імен: незрячі діти Бірми зверталися до нього «кокоджі» (у перекладі – старший брат); серед буддійських монахів він був відомим як Пандіт Саджі (Великий Мудрець), а чукчі дали йому прізвисько «какомей» («диво»). В Японії його називали Еросаном, у Китаї – Айросяньке або пан Айло. Василь Єрошенко об’їздив півсвіту: жив у Франції, Англії, Японії, Сіамі, Бірмі, Індії, Китаї, на Чукотці та в Середній Азії.

Василь Єрошенко грає на скрипці

Василь Єрошенко грає на скрипці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відомо про неабиякий співочий і музичний хист Єрошенка, який майстерно виконував українські й російські народні пісні: за словами його племінниці В. Сердюкової, особливо вподобав дві мелодії на слова Тараса Шевченка – «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий», а також «Розпрягайте, хлопці, коні», «Закувала та сива зозуля». До того ж, він ще й блискуче грав на гітарі, скрипці, фортепіано, сам собі акомпанував. Українська пісня у виконанні незрячого мандрівника вперше зазвучала в Японії, Китаї, Сіамі, Бірмі та в інших країнах Сходу.

Василь Єрошенко

Василь Єрошенко

Від прадідів-правдолюбців, українських філософів-рапсодів – кобзарів, які скрізь сприймалися своїми серед своїх, Єрошенко успадкував щирість, відвертість, повагу до рідної та чужих традицій. Мабуть, тому, що нуртував у Василеві дух волелюбного й мудрого перебенді, він нелукавим словом своїх творів умів підібрати ключ до серця японця та китайця, англійця та француза; умів схопити, відчути, пропустити крізь душу і сюрчання коника в густій траві, і ментальність, найтонші особливості тієї чи іншої культури, вивчаючи, занурюючись у бурхливі джерела якої відчував і себе її крихітною невід’ємною частинкою.

Кажуть, що в того, хто позбавлений якоїсь здатності (говоріння, зору, слуху), ліпше розвинені всі решта чуттєві рецептори. Незрячість фізична допомогла Василеві Єрошенку дивитися на світ очима душі. В одній із ранніх поезій він писав: «Щасливішої за мене людини немає – я бачу сонце, бачу світло…»

Цікаво, що доля геніального незрячого українця в чомусь співзвучна із долею Гриця Попельського, головного героя повісті В. Короленка «Сліпий музикант». Василь Єрошенко, як і персонаж згаданого твору, духовно прозріває, осягає силу свого таланту, здібностей та високе покликання служити людству.

Світогляд незрячого мандрівника сформувався під впливом низки різноманітних філософських, релігійних, морально-етичних учень Заходу і Сходу: християнства, буддизму, синтоїзму, ісламу, бахаїзму, кордоцентризму (філософії серця) Григорія Сковороди і Памфіла Юркевича; творчості Тараса Шевченка, етичного анархізму Петра Кропоткіна, теософії, морально-етичного вчення Льва Толстого, гомаранізму Луї Заменгофа; також усної народної творчості українців, росіян, японців, бірманців, тайців, індійців, китайців та інших народів й націй; думок поетів і мислителів символізму: В. Соловйова, Д. Мережковського, Л. Андреєва; соціалістичних, комуністичних ідей. За так званою боротьбою культур, на думку Єрошенка, стоїть егоїзм, небажання пізнавати та з допитливістю дитини йти назустріч одне одному. Життєве кредо письменника можна виразити Шевченковим «чужого научайтесь й свого не цурайтесь».

Хоча Василь Єрошенко називав себе невіруючим (оскільки недуга, яка спричинила втрату зору, ускладнилася якраз після хрещення в церкві), але він все ж був глибоко духовною людиною: орієнтувався в багатьох релігіях, знав їхні священні книги; вважав, що Бог, всесвітній дух, залежно від сприйняття різних спільнот втілюється у Будді, Магометі, Конфуції тощо.

Направду значним є внесок Василя Єрошенка у літературну скарбницю Сходу, зокрема Країни Вранішнього Сонця, де він і сформувався як чудовий лірик, неповторний казкар, пильний драматург, сатирик, перекладач і громадський діяч. Василь Якович, вправно поєднуючи місцеві фольклорні мотиви й алегоричність східної філософії, започатковує японський романтизм (для порівняння: у Європі романтизм тривав до 1830 року (Липневої французької революції), у США – протягом всього ΧIΧ століття). Єрошенко також розвинув досить актуальне для тогочасного Сходу питання антиколоніалізму та соціальної справедливості. За незрячим митцем, без осягнення мудрості предків не можна протистояти експансії чужинців. Вперше у письменстві Японії він вдається до жанру сатиричної казки; творить новий тип літературного героя – іноземця. Саме у Єрошенковій п’єсі-містерії «Хмаринка кольору персика» чи не вперше в японському письменстві з’являються алеґоричні персонажі-неяпонці, а саме: Соняшник, Підсніжники, Жайвір, Соловей.

Єрошенко був особисто знайомий із А. Ейнштейном, Р. Тагором, Б. Расселом. Найвидатніші діячі тогочасного Сходу з великою повагою ставилися до незрячого українця, високо характеризували його літературну і громадську діяльність. Позаяк Василь Якович власною жвавістю, енергійністю запалював, наснажував до творчості інших митців. Ось у п’єсі японського драматурга Тянь Ханя «Ніч у кафе» виразно простежуються мотиви «Оповідок паперового ліхтарика» Єрошенка. Відомий китайський письменник і громадський діяч Лу Сінь, окрім того, що надав на певний час Василеві Єрошенку притулок у своєму домі, познайомив його з найвизначнішими людьми Піднебесної, допоміг ліпше пізнати Китай, ще й перекладав, видавав праці незрячого українця, знаходячи у них також мотиви для власної творчости. Лу Сінь робить Василя Яковича героєм своєї повісті «Качина історія», а японський художник Накамура Цуне зі своїм учнем Цурутою Горо написали портрети мандрівного сліпця; також Єрошенка зобразив на шовку невідомий китайський художник.

Василь Єрошенко не боявся вільно висловлювати свої думки, тобто був непередбачуваним, непідконтрольним, а отже, вкрай небезпечним для тоталітарної радянської системи. У розпал репресій проти есперантистів незрячий письменник, наражаючись на смертельну небезпеку, двічі звертався з листом до Сталіна, вимагаючи припинити терор.

Василь Якович був фізично витривалою людиною, спортсменом. Гімнастика, плавання, шахи, тривалі прогулянки – його улюблений відпочинок. У 1938 р. на шаховому турнірі Єрошенко навіть зайняв третє місце серед найсильніших шахістів Радянського Союзу. А російський дослідник Харьковський повідомляє про участь незрячого письменника у Загальнорадянському шаховому змаганні серед незрячих у 1946 році.

Незрячий українець також розробив комплексну систему виховання і навчання невидющих дітей, що ґрунтувалася на практичній діяльності, пізнанні навколишнього середовища, природи завдяки прогулянкам. Така педагогічна доктрина суголосна зі вченнями Сухомлинського і Макаренка. Єрошенків проект рельєфного шрифту Брайля, створений для туркменської мови, визнано кращим з досі складених.

23 грудня 1952 року 62-річний Василь Єрошенко, всіма забутий, у злиднях, як колись і Іван Франко, помирає у рідному селі. Так і не здійснилася мрія незрячого українця: пройти з собакою-поводирем від Обухівки до Владивостока. Вважають, що в останні дні свого життя Василь Якович писав нарис з історії рідного краю.

Наш співвітчизник Борис Устименко з міста Білгород-Дністровський (Одещина) згадує, що, перебуваючи у 1966 році в Токійському порту, зустрів вчителя місцевої школи Тецуя Ватанабе, від котрого тоді довідався про українця Василя Єрошенка! «Своїх великих земляків ви просто зобов’язані знати, – сказав Б. Устименку пан Ватанабе. – Взагалі я вважаю, що в історії людства його (Василя Єрошенка. – Р.С. ) можна порівняти хіба що з автором «Іліади» та «Одіссеї» Гомером!» Ці слова спонукали Устименка по крихтах збирати скупі відомості про незрячого письменника.

Нині українці практично нічого не відають про свого видатного земляка Василя Єрошенка, а якщо і щось знають, то це тільки дещиця правди; притому, що єрошенкознавство сформувалося понад п’ятдесят років тому, в чому, зокрема, велика заслуга і нашої дослідниці літератури Надії Андріанової-Гордієнко. Проте, більшість журналістів, публіцистів, віддавна пишучи про невидющого письменника, домислюють, по-своєму трактують його життєпис. З-поміж заміфологізованих образів Єрошенка – зобразити його правдиву постать нелегко, бо майже всі особисті архіви незрячого українця за різних обставин втрачено, значна їх частина свідомо знищувалася. Лише після смерті письменника органами НКВД спалено його архів вагою майже три тонни. Збереглися лише твори, написані на есперанто і японською мовою, а також тексти Єрошенка у китайському перекладі Лу Сіня.

Прикро, що деякі російські та українські літературознавці ще й нині намагаються розмити, завуалювати співвідношення «Єрошенко – Україна», натомість обстоюючи належність невидющого письменника виключно до російської культури, чи подаючи його як інтернаціоналіста. Проте Єрошенко – українець з походження і за духом. Тому при подальшому дослідженні життя та чину незрячого митця це всім єрошенкознавцям треба неодмінно брати до уваги. Гадаю, якщо хтось свідомо приховує, перекручує відомі факти або ж займає двоїсту позицію, то він є черговим міфотворцем, а не дослідником.

Роман Мар’янович СМІЛКА

2007


1 коментар to “Дужий духом Українець Василь Єрошенко – незрячий класик японської літератури”

  1. Юлія:

    Стаття містить дуже багато неточностей і сильно застаріла. Як шановний автор визначає “українця за духом”? Напомацки?

    З повагою, керівник Міжнародної науково-дослідної групи “Василь Єрошенко і його доба”, Юлія Патлань (Київ).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика