Головна » Генетичний код, парадокс Хайєка і що з того вийшло

Генетичний код, парадокс Хайєка і що з того вийшло

Виїзна сесія Української Академії Наук На­ціонального прогресу вручила Диплом дійс­ного члена академії і Золотий значок із діама­нтом відомому вченому-біологу, економісту, письменниці, журналістці Наталі Іванівні Околітенко. Це свято для журналістів і ви­дань, які вона представляє, відбулося у видав­ництві «Преса України», де прописаним найтиражніший в Україні журнал «Жінка». Пані Наталю, нашого автора, вітаємо!

У цій академії звання дають не за колишні досягнення. За теперішні. Розглянути її кандидатуру на Президії пропонували відділення економіки, гуманітарних, медико-біологічних наук. Тут академіки не лише всебічно обдаровані, а й реалізовані. А щодо економіки (як власне, й інших наукових напрямків), як­би запитати, чому економісти є, а економіки немає, відповідають: економіка має твори­тись як наука, а не як політичне замовлення…

Вона й не сподівалася на такий поворот долі. Гадала, її десь трішки знають, десь трішки поважають. І то доб­ре, бо знала надто багато великих людей, які так і лишилися не поцінованими. Була трішечки приємно-розгубленою, зда­валася сама собі Попелюшкою, яка з року в рік клопоталася в саду на городі, а тут… бал! «Я просто не чекала від світу, що він мене пошанує…» Але щаслива від того, що це зробила са­ме ця академія.

 

  • Пам’ятаєте? Париж, «академія безсмертних» – 200 тих, хто має навічно ввійти в історію. І тут несподіванка: діти, бав­лячись, відкривають «комарине скельце». Батьки дітей, зви­чайні торговці, ремісники, трубочисти, починають розглядати в ньому все, що під руки потрапить, розуміють, яке це відкрит­тя для науки, яка перспектива… Але «безсмертні» проти, воно їм здається безглуздою іграшкою. І що ж? Жодного із «без­смертних» історія не пам’ятає. Зате знають торговця Гука, який побачив клітину, і адвоката Шнейдера, який одним із пер­ших створив клітинну теорію. Закономірний процес: будь-яке явище в розвитку доходить до такої точки, коли перестає роз­виватися. Так із різними структурами, організаціями та закла­дами… Тому група людей з докторськими ступенями, здобутими чесним, поступальним шляхом, вирішила не битись об бюрократичну стіну зі своїми ідеями, а створити наприкінці 90-тих нову організацію й жити повнокровним науковим, тво­рчим життям, не витрачаючи марно сил на пробивання цієї стіни. Вони натхненно працювали, не відволікаючись на гучну рекламу, й тільки зараз, із колосальним наробком, починають виходити «із тіні». І раптом наш уряд, Кабінет Міністрів робить для себе відкриття: щоб знайти вихід економіки з провалу, в якому опинилась Україна, треба звернутися до людей, яких раніше слухати ніхто не хотів, від яких відвертались, які драту­вали своїми неординарними ідеями…
  Із джерела вічності («Ружа світу» Даниїла Андреєва)

 

  • як і від лауреата міжнародної медалі Платона Ми­коли Дмитровича Колбуна, новий напрямок якого у медицині розвивався на ваших очах?

 

  • Уявіть: колектив сильний, творчий, серйозні медики… виживають за рахунок того, що лікарня платить їм гроші, зекономлені на ліках.., коли хворі одужували за рахунок технології «Біополіса». Які жорстокі умови виживання! З іншого боку, могутній тренаж на життєздатність. Усі напрямки діяльності цієї академії пройшли такий жорсткий тренаж… Учора похвалилася двом докторам меднаук, один з яких претендує бути ректором медичної академії: хлопці, мене завтра нібито приймають в академіки, я не дуже в це вірю, хоча начебто має так бути. Чую у відповідь: «Ого! Ми теж туди хочемо!» А вони ж члени НАНУ, яку субсидує держава.

 

  • Чому довго не дають грифу «принципово новій науці» Вашому посібнику «Основи системної біології»?

 

  • «Принципово нова», за логікою – це ж добре? Але, виявля­ється, погано. От якби я переписувала сто разів остогидлі під­ручники, які учні ненавидять, бо треба зубрити «скелет жабки» … От тоді б гриф поставили без проблем. Директор центру вищої і середньої освіти, що на Подолі, на повному серйозі каже: «Я на біології не розуміюсь, але звернув увагу – що ж це за автор, що революції робить?» По радіо в прямому ефірі подякувала йому за високу оцінку, бо не вважаю, що роблю революцію.

 

  • Пані Наталю, багато ваших шанувальників, можливо, вже знають, що таке «системна біологія». Але давайте нагадаємо…

 

  • Хоч би що я робила, завжди шукаю виходу на загальні за­кони природи. Це те, що потрібне кожному. У посібнику є по­няття про націю, про біологічний годинник, що таке суть життя і роль асиметрії в природі на різних рівнях систем: починаючи від молекули й до трудового колективу, до планети Земля… Існує певна логіка природи, людина сама нічого не вигадала, вона вчилася мислити у природи і має опанувати її закони. А не вивчати мертві істоти, якими напхано шкільні кабінети… Посібник має три частини: часова і просторова впорядкова­ність живого світу, функціонування живої системи, а будова – лише мірою, яка забезпечує функціонування… Тому що в при­роді носієм інформації є ДНК, яка виконує дві функцм: кодує білок, який є основою просторової організації живого світу (забезпечує реальне тіло), та ще й передає інформацію в май­бутнє. А це ж – основа часової функції… Оце и зумовило не­звичний підхід… Мала дуже багато позитивних рецензій, жод­ної негативної. А щоб не надати грифу… заперечували: мов­ляв, такого не повинно бути, це не потрібно. Але саме ця оригінальність, зрештою, змінила ситуацію…        

 

  • Так, усе в посібнику цікаво, доступно. Читається він наче художня література! Випадково вийшло чи так задумано було?

 

  • Довелося вдатися до теорії систем і до філософії матема­тики, але ніяких термінів! Друкували тиражні газети для «завлєкалочки» – й ніхто не знав, що це уривки з посібника. Ста­вили за провину «ненормативну мову». Що мали на увазі? «Во­но цікаво читається, але так не можна писати». Але, слава Бо­гу, вже і в міністерстві почали розуміти: підручники повинні чи­татися так само цікаво, як і художня література. До речі, в усьому світі пізнавальна література успішно конкурує з попсою й має її витіснити, тому що інстинкт пізнання – надто потуж­ний. А цікава пізнавальна книжка робить дуже багато. Така лі­тература повинна розвиватися в Україні. У мене десь 11-12 книжок. Є науково-художні для школярів: «Годинник життя», «Таємниця пентагіри», про генетичний код… А за «Основи біо­логії» взялася, бо переконана: це суспільству необхідно.
  Вчіться страждати

 

  • Пані Наталіє, а як же перетнулися дороги біологічні з економічними?

 

  • Як громадянка України шукала відповідь: що діється з на­шою економікою? Зайнялася системою Форда. Оуен, соціа­лізм, прекрасні ідеали – нічого не виходить, а Генрі Форд, жор­сткий капіталіст – першим запровадив восьмигодинний ро­бочий день і умови, які Оуен тільки декларував, але запрова­дити не зміг… Політекономія Туган-Барановського (його прі­звище було заборонено в Радянському Союзі) – ну, такі ж уже ідеали в нас, але раптом виявляється, що все рухнуло, нато­мість соціалізм побудований у Швеції, Норвегії, Німеччині… Його теорія реалізувалася… за межами Союзу! Поєднання ка­піталістичної енергії з соціалістичним змістом, насичення ка­піталізму соціалізмом. І це реально можна було здійснити в Україні…

 

  • А якщо не можна здійснити наскоком, силоміць — то що за цим стоїть?

 

  • Так я почала шукати третій закон. І вийшла на «парадокс Хайєка». Його суть: жодне явище не можна розглядати у відри­ві від середнього рівня свідомості. Знай, із ким маєш справу, а тоді думай, що вийде у тебе самого. Якщо не вдається вийти на рушійні механізми – не буде нічого. У нас же як було: заяви­ли, що надто багато товарів, отож треба підігнати їх під кіль­кість грошей. І в людей забирають гроші. Тим часом вся ж еко­номіка тримається на купівельній спроможності. Гроші забра­ли – купівельну спроможність підітнули під корінь, економіка рухнула. Далі висувається теза: наші товари не конкуренто­спроможні, треба поставити виробництво в умови, щоб стали конкурентоспроможними. І підприємства… Починають за бар­тером розраховуватись одне з одним. Товарами, які виробля­ють. Економіка втричі падає…. Закони природи, які неможливо обійти, можна тільки… працювати в їхніх межах… Одні й ті самі: і в біології, і в економіці…

 

  • А чим вас привабила теорема Ферма?

 

  • Як прояв закону випереджального відбиття. Природа іс­нує тільки тому, що передбачає майбутнє. Як це так? Кожен птах знає, коли йому треба відлетіти й прилетіти. Повертають­ся ж вони різної пори. Рослина знає, коли треба дати плоди. Без цього нічого б не вижило. Цей закон притаманний і людсь­кому суспільству, тільки ми над ним мало замислюємось… От скажіть: для чого давнім вавілонянам гіллясті дроби? Вони їх знали, а їх лиш тепер застосовують, коли обчислюють і наро­донаселення, і його приріст. Або математичний апарат, на якому побудовано наші комп’ютери? 150-200 років тому роз­роблений… Взагалі, для чого людині розробляти те, що до пуття не знає, чи буде його застосовувати? Оце й є закон ви­переджального відбиття. Подумати тільки – стародавні ваві­лоняни знали гіллясті дроби, ці знання людство пронесло крізь тисячоліття для того, щоб тільки тепер їх застосувати!
  Вчіться страждати

 

  • І Євангеліє прочитали під цим кутом зору?

 

  • …І тоді зрозуміла фразу Ісуса Христа: «Кому дано буде – тому буде примножено, а кому не дано – в того буде забрано». Про хліб чи статки? Ні. Це закон природи, за яким рослина при­мудряється знаходити в грунті кадмій, якого там дуже мало, й іг­норує елементи, яких дуже багато. Тому що така її природа, та­кий її генетичний код. І вона кадмій знайде. І це примножиться.

 

Наталя Околітенко

Наталя Околітенко

…Не подумайте лишень, що академік Наталя Околітенко – це вчений-педант. Це гарна жінка. З капелюшка­ми, сумочками, сукенками… А що народжена під сузі­р’ям Діви, то з усіх принад життя надає перевагу дому. За скільки хвилин може приготувати обід для чоловіка та його друзів, які без попередження заскочили до її дому? У пані Наталі купа старовинних рецептів «для студентів і закоханих». Дуже смачні страви. Любить готувати з фло­ри. ЇЇ варення із соснових шишок наробило шереху тако­го, що й досі пам’ятають люди, які десять років тому пи­ли в неї чай. «Я… дуже жінка. Насамперед жінка. Яка з ні­чого зробить щось в один момент: капелюшок, салат і… скандал!» А обід? Усього за чверть години…

Розмовляла Галина Кривенко

 

Наталя Околітенко (докт. біол. наук, письменниця, журналістка, публіцистка).

Журнал «Жінка», №8 (серпень 2003), стор.4–5

9.09.2017

 

У центрі - Наталія Околітенко, зліва направо – учений сек­ретар УАН Володимир Дорошенко; академік УАН, лауреат пре­мії УАН  срібної медалі Платона «За видатні досягнення у прогре­сі суспільства» Микола Колбун; президент УАН, академік Олексій Онипко; академік УАН, голова відділення економіки й управлін­ня УАН, лауреат золотої медалі Платона «За видатні досягнення у прогресі суспільства» Іван Бурдак (фото О.Лепетухи).

У центрі – Наталя Околітенко, зліва направо – учений сек­ретар УАН Володимир Дорошенко; академік УАН, лауреат пре­мії УАН  срібної медалі Платона «За видатні досягнення у прогре­сі суспільства» Микола Колбун; президент УАН, академік Олексій Онипко; академік УАН, голова відділення економіки й управлін­ня УАН, лауреат золотої медалі Платона «За видатні досягнення у прогресі суспільства» Іван Бурдак (фото О.Лепетухи).

 

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку