Головна » Інформаційна однобокість

Інформаційна однобокість

Специфічна вибірковість тем у передачах трьох радіостанцій проводового радіо створює та популяризує новий привід для гордині українців.

Зрозуміло, що журналісти-радіоведучі, автори передач і рубрик, так само як і журналісти теле- та інтернет-видань, можуть і повинні мати свою точку зору на все, що відбувається в Україні та світі, на різні життєві ситуації у зв’язку з цим.

І вони її таки мають. Але крім того, вони б мали пам’ятати про свою відповідальність, яку несуть перед слухацькою та читацькою аудиторією та й всім народом. Роль інформації важко переоцінити. І саме те, що це за інформація і як її подають, впливає на думки людей, формуючи певне інформаційне поле. А через це поле – і почуття, і настрої, і самопочуття.

Криза, що триває в нашій країні близько чотирьох місяців зачіпає всіх, хочемо ми цього чи не хочемо. Навряд є такі (за виключенням мільйонерів), що сховались до бункеру чи виїхали на безлюдний острів. Ніхто не може втекти від ситуації. І це не залежить від поглядів, бо однаково задіюються почуття і «білих», і «червоних», і «зелених», та що там казати, навіть ті, хто доволі байдуже ставився до політики та суспільних справ, нині, умовно кажучи, втягнуті до гри.

Особливо вирізняється подача інформації Національним  радіомовленням, яке вперто та фанатично роздивляється найрізноманітніші ситуації та проблеми з боку лише прихильників «Євромайдану». Таке враження, що журналісти перебувають у штучному середовищі, або бачать і чують дуже вибірково ­ тільки те, що хочуть, тому й висвітлюють думки і проблеми лише певної частини населення, ігноруючи інших. Невже інші вже не люди, та не мають ні душі, ні серця, або й зовсім не існують? А саме про це доводиться думати, слухаючи радіо останніми місяцями.

І публіку, що запрошують, добирають дуже ретельно: лише з одного «табору». Звичайно, авторові можуть закинути, що одна передача не може навіть перелічити та окреслити всі проблеми. Це безперечний факт, з цим можна погодитись. Але кидається в очі однобокість подачі інформації.

Де ж інші люди, які страждають від подій, що відбуваються, і страждають не з власної волі: бійці спецпідрозділів, міліція, їх сімї, прихильники конституційних реформ, а не військового перевороту, ті, що люблять Україну, але вважають за краще – вступ до Митного союзу або не вступ до жодного, ті, що не затіювали бурхливі події останнього часу і не брали участі в «Євромайдані», а зараз з усіма опинились перед непростими фактами: втратою Криму та Україною, в якій відбувається хаос, багатовладдя, анархія, вседозволеність, вандалізм, економічна криза і яка опинилась на порозі війни?! Таких людей не запрошують до студій, в них майже не беруть інтерв`ю, їх думками та почуттями практично ніхто не цікавиться, лише деякі психологи та соціологи у своїх виступах відважуються побіжно згадати людей з «іншої сторони».

Хто їм допоможе? Де ж любов, об’єктивність та справедливість? Ми всі різні, але громадяни України, на жаль, українські журналісти, чомусь, про це забули.

А з їх допомогою формується та й вже сформувалась гординя з приводу присутності на «Євромайдані».

Цим (неприсутністю) тепер модно дорікати всім, кому не лінь, забуваючи про волю та вільний вибір кожного.

Та й більшість додзвонювачів на радіо демонструють неврівноваженість та упередженість в цьому питанні.

І знаєте чому, бо ті хто справді думає і відчуває інакше опинились в «загоні», бал правлять ті, що назвались героями, та ті, що їх підтримують, а інші просто бояться висловлюватись і не тільки по радіо, а й на вулицях, на базарах та будь-де у приватних розмовах.

Люди бояться, бо шквал емоцій, на жаль, похитнув рівновагу і потьмарив розум у більшості наших співгромадян. І у населення Криму та Східних областей в тому числі, але це вже інша історія…


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика