Головна » Іван Франко та єврейське питання

Іван Франко та єврейське питання

Передісторія дискусії

Новини телеканалу “Інтер”,  25.10.2013

 

 

Ярослав Грицак про дошку Іванові Франку у Віденському університеті, TV «ZIK», 11.11.2013.

 

 

План дискусії: обговорення проблеми анти-й/або філосемітизму Франка, його ставлення до євреїв як письменника і громадського діяча, культурне, історичне і біографічне тло Франкової рецепції єврейського питання у художніх творах і наукових та публіцистичних працях, широкий контекст ксенофобії та ксенофілії митців й інтелектуалів у модерну добу.

 

 

Вступне слово Андрія Мокроусова (ведучий дискусії).

Віденський конференція, книга – матеріалів з неї «На перехресних стежках: Іван Франко та єврейське питання в Галичині»,  жовтень 2013 р.

Це не презентація книги, а дискусія на дану тему.

Представлення учасників.

 

«На перехресних стежках: Іван Франко та єврейське питання в Галичині»3.20 хв. – про книгу та причину її появи (неприємну політико-культурну історію), статті в ній

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.20 хв. – про другу хвилю скандалу, що прокотилась в Україні після появи перекладу книги матеріалів, ініціативу Дрогобицького наукового-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова (очолює Олег Баган) – яка привернула увагу до проблеми

12.35 хв. – Роман Мних (один з авторів книги) написать листа-відповідь на сайті «Критики»

 


З 13.37 хв. Григорій Грабович:

Питання стосунків з євреями донедавна не розглядалось в українському літературознавстві.

Були спроби робити це в 20-х рр. в Інституті єврейської культури в Академії наук, та все було знищено сталінщиною.

14.50 хв. Навіть в 50-томному виданні (1986 року) не було творів Франка на єврейську тему, її додали в 2-х останніх томах.

15.30 хв. – про МАУП, який видав у 2002 чи 2003 р. книгу «Жидотрепаніє» зі статтями Костомарова, О.Пчілки і Франка

16.20 хв. Франко найбільше звертав увагу у творчості на стосунки українців і євреїв.

Григорій Грабович

Григорій Грабович

16.50 хв. – про конференцію та її передумови, консенсус, що було досягнуто

19.30 хв. – але питання знову може виринути, бо деякі речі не трактуються грунтовно і ретельно

22.20 – науковців ніхто не режисерував, і кожен писав, як розумів

22 хв. – про власну статтю (вступ з роботи «Україно-єврейські стосунки в ХІХ початку ХХ ст.»)

23.50 хв. – в досекулярну добу (Омелян Пріцак) ні українці про євреїв, ні навпаки об`єктивно не писали

24.15 хв. Три етапи (моделі) стосунків євреїв та українців:

І. Стереотипний, архаїчний – будується на стереотипах, на спрощеному й огульному баченні іншого, є в думах, у Галятовського: в церковному розумінні (XVII ст.) євреям передано ключ від церков – це викликає праведне обурення народу (жиди-орендарі стають інструментом гноблення для поляків).

26 хв. «Історія русів» писалась в 20-х рр., надрукована в 1946 році – просвітницький текст.

Куліш, Гоголь «Тарас Бульба», Євген Гребінка «Чайковський», Костомаров «Переяславська ніч» – подають топос єврея в стереотипно-інструменталізованому ключі.

Це йде з історії: Вальтер Скотт «Айвенго», «Квентін Дорвард» – мають шаблоноподібні постаті (стереотип знаходимо у Шекспіра у «Венеціанському купці»).

З 27.40 хв.

ІІ. Реалістичний (ХІХ ст.). Його починає Куліш в «Гайдамаччині», виступає проти Шевченкових «Гайдамаків», показує протиріччя, контрасти, півправду.

Праці – Модест Левицький, Тимофій Бордуляк.

З 29.18 хв.

ІІІ. Солідаристичний. Гнат Хоткевич «Лихоліття», Винниченко «Дисгармонія» йдеться про те, що варто солідаризуватися.

 

30.30 хв. Всі три моменти є і у Івана Франка (проявляються всюди: романтична проза – «Петро Довбущак», поезія, есеїстика).

Це наскрізна тема для Франка; яку він досліджує психологічно, багатогранно та інтелектуально розглядає. Іван Франко має на меті показати біду українсько-галицького селянства, що потрапляє в місто, і місто його знищує. Агенти капіталістичного нищення – євреї (власники шахт в «Борислав сміється»).

33 хв. Як оцінити естетичну вартість тих речей?

Іван Франко багато пише з потреби, як робітник слова. Після 2-го арешту 1889 року Франко деяким чином змінює погляди, розраду мав у спілкуванні із співв`язнями-євреями.

«Перехресні стежки» (пізніший твір), Вагман – єврей, осторонь русинів, антишайлок, неправдоподібна постать. Далі йшли «Жидівські мелодії», в 1905 році перехід до «Мойсея», бачення в позаісторичному, трансцендентному плані, схожість українців і євреїв, що переростають кармічні прокляття меншості і стають новими націями.

35.35 хв. В кінці стоїть питання канону. Як класифікувати Франка (багато писав, 50 томів – це половина праць), де його слабкі й сильніші сторони, які жанри?

  Национальная идея: что это такое и как это работает на примере Израиля. И как это может работать в Украине, Пинхас Полонский

У Франка, на думку виступаючого, хороша сатирична поезія, лірика – іноді йому не вдається, проза – різка, есеї, наукові речі – завжди хороші, хоча автор їх  озлоблений. Франко не любив Куліша.

37 хв. Кожне покоління має по-новому оцінювати кумирів.

Андрій Мокроусов:

Уявлення про антисемітські настрої до Голокосту і після – різні речі. Різниця – у відповідях на єврейське питання, не в самому питанні.  Тамара Гундорова ставить Франка в сучасний контекст, після Голокосту, піднімає питання діалектики свого і чужого.

Тамара Гундорова

Тамара Гундорова

38.50 хв. Тамара Гундорова:

Будь-яке замовчування, приховування болісних питань завжди обертається проти нас самих.

Після публікацій 20-х років ХХ століття єврейське питання ігнорувалось. Нагода дискусії стала непростим викликом для науковців, бо нема однозначних відповідей.

40.50 хв. Книга – заклик до обговорення цих питань.

41 хв. – про кандидатську дисертацію «Єврейська тематика в художній прозі Івана Франка» Колесник Алли (з Дніпра) – одна з перших робіт в цьому напрямку

42 хв. Питання гостре:

1) Еміль Лагерман – чи має право бути оцінка минулого?

2) Теза Ярослава Грицака про прогресивний антисемітизм дискусійна; трактує його не в расових категоріях, а в категоріях певної функціональності використання цих ідей.

43.50 хв. Іван Франко на певних етапах був соціалістом, далі націоналістом, яку роль відігравала в цьому єврейське питання?

44.15 хв.

3) Ще одне дискусійне питання – в діалозі Романа Мниха та Ярослава Грицака – на скільки правдивою була зустріч Івана Франка та Теодора Герцла, який відгук Франка на книгу «Єврейська держава», як це прочитувать: позитивно чи амбівалентно?  Тут і виникає питання національного егоїзму.

Важлива увага до нюансів та деталей, не варто обмежуватись узагальненнями, бо ставлення Франка до євреїв не було однаковим весь час.

45.50 хв. В «Boa constriktor» Герман Гольдкремер – спершу визискувач, а в останній редакції на початку ХХ століття цей характер подано як представника прогресивної буржуазії, новий тип; спершу Франко протиставляє невинне аграрне передгір`я та буржуазний лад (Борислав, нафтова гарячка та агенти капіталізму – п`явки-євреї).

47.20 хв. В інтермедіях XVII–XVIII ст. – великий спектр міжкультурних та міжнаціональних стосунків (євреї, цигани, шведи, москалі, німці): показують сцени переговорів, визначення відносин, поля діяльності, ніші (і етнічні, і соціально-побутові).

48.48 хв. Єврейське питання для Франка не було виокремленим загальним. Це була частина загального питання про модернізацію творення української нації, формування національної інтелігенції.

Європейська спільнота служила для нього зразком моделювання нових типів інтелігенції «П.Довбущак» повість (готично-романтична) 19-тилітній юнак, персонаж Ісаак Блейбер виступає реформатором старого укладу єврейського життя, виявляється, що він і не єврей, а син Олекси Довбуша (казка).

50.40 хв. Як пише Грабович, важливо подивитись на типажі письменника як на спосіб символічної автобіографії. Франко до певної міри ідентифікував себе з Ісааком Блейбером, перетворює типаж на просвітника русинів. Мойсей – символічна автобіографічна проекція Франка, навіть сумніви в нього типові.

51.45 хв. Тамару Гундорову цікавило, як змінилася у Франка інтерпретація єврейської теми (була опонентом дисертації, названої вище): характерною є стереотипність поглядів на початку творчого життя, далі в євреях він бачить й інше, хороше, подібне, знайоме, людське, рідне.

53.40 хв. За життя критики звинувачували Франка в тому, що ідеальні постаті в нього – євреї («До світла»). Гуцульське оповідання «Як Юра Шикманюк брів Черемошем», брів – щоб вбити Мойшу: здійснюються сакральні речі (перехід ріки, риба), переживання Мойші, далі налагодження спілкування.

У Франка є цікаві спогади «Мої знайомі євреї».

56.20 хв. Франко дає можливість ставити серйозні питання і шукати на них відповідей; в т.ч. про співпрацю українців і євреїв (стаття Т.Гундорової «Єврейська асиміляція в інтерпретації Івана Франка»).

58 хв. Дискусія і збірник започатковують цілий напрямок в академічній дискусії істориків, літературознавців, культурологів. Інтерпретація Франка – школа, навчання для нас на складному матеріалі його творів.

Андрій Мокроусов

Андрій Мокроусов

58.30 хв. Андрій Мокроусов:

Позаукраїнський контекст єврейського питання конференція у Відні не розглядала. Роман Мних у «Апології» пропонує переглянути галицьку пресу того часу. Висновок: Іван Франко був сином свого часу, його велич полягає не у несимпатичних єврейських пасажах, характерних для кінця ХІХ століття, а в тому, що він зумів піднятись над буденним антисемітизмом.

  Євреї та українці: тисячоліття співіснування

 

2 година

 

Оля Гнатюк

Оля Гнатюк

0.50 хв. Оля Гнатюк – про польську візію того ж таки єврейського питання кінця ХІХ століття.

1.45 хв. – підтверджує думку про те, що зараз відкривається перспектива досліджень даної теми в літературі і культурі після майже 100-літньої мовчанки, історія ж теми Голокосту давно обговорює

3.10 хв. Ще одна причина мовчання – не інтелектуальне лінивство, а цілеспрямована державна політика, що велася з 30-х років ХХ сторіччя, приклад – Біробіджан (місто, центр Єврейської автономної області Росії), засвідчує намір локалізувати населення і проблему, а потім – знищити.

4.15 хв. І наступна причина – захисна реакція і проблема комплексу жертви («егоїзм власного болю» – за О.Гнатюк).

5.30 хв. – якщо в інтернеті задати «антисемітизм і польська література» – Google видасть 10-ки досліджень, книг, каталогів, публікацій

6.40 хв. Станіслав Реймонт – лауреат Нобелівської премії – яскравий приклад антисемітизму, майже ровесник Франка (отримав премію у 1924 р. за роман «Селяни», який у 1928 р. виходить в перекладі на гебрейську мову (іврит)).

7.55 хв. – цитує польською

8.25 хв. Чому ж в кібуцах його читають? – Бачать апофеоз праці на землі, читають в іншому ключі.

9.10 хв. Станіслав Реймонт «Земля обітована» (екранізував Анжей Вайда у 1974 р., фільм через яскравий антисемітизм не отримав премію «Оскара»).

10 хв. Але завжди є різниця поміж світом зображувальним та реальним, не треба цим жонглювати.

Так всіх можна у будь-чому звинувачувати.

11 хв. Аліна Цалей – історик з Єврейського історикографічного інституту в Польші, ревізіонистка, вишукує всі прояви антисемітизму в християнській культурі, починаючи від Адама та Єви. Це занадто – на думку доповідачки. Це не є аналіз, а ідеологічна настанова.

12 хв. На дослідницькі перспективи гарно працює антропологічна школа, запропонований підхід постколоніальних студій. Найбільша сила є в порівняльних студіях (важливо знати, що відбувалося в даному питанні в данний час в дуже близьких культурах).

13.10 хв. – ведучий Андрій Мокроусов підсумовує виступи

14.25 хв. Цікава діалектика розвитку письменника.

Далі – Томас Манн, понурий побутовий антисеміт, пише «Йосипа та його братів» – текст, що вважається головним єврейським текстом ХХ століття.

15.20 хв. «ХХ століття» – найантисемітичнійший часопис Європи кінця ХІХ століття, який редагував Генріх Манн (брат Томаса Манна, що був головним дописувачем).

16.20 хв. Проблема ксенофобій – одна з засадничих для видавництва «Критика», якому виповнилось 20 років.

 

Книги видавництва «Критика»

Книги видавництва «Критика»

 

Про книгу Анджея Хцюка про Дрогобич.

 

Репліки, запитання, оскарження

 

18.16 хв. Олег Білий: чому зараз відбувається «влада стереотипів і персоніфікація»,

в чому актиалізується стереотип українця? Спостерігаємо спалах політичної ксенофобії в країнах Європи; а Віденські події (рейвах) з`являються в постмайдановій ситуації.

20 хв. Майдан продемонстрував чудеса міжетнічної солідарності, існувала єврейська сотня, очільник – нині радник міністерства оборони України.

20.55 хв. О.Гнатюк – все це не лише питання московської пропаганди, з 2014 року з Кремля пішла чітка постанова – розрізнити поляків і українців, актуалізуючи тему Волині 1943 року і Бандери (Польща); в інших країнах актуалізується тема гаданого (бо це не стосується цілого народу) українського антисемітизму; політика Кремля намагається скомпроментувати Україну, а сприятливий грунт є і в Європі і в США – засилля популізму та популістських настроїв, модно шукати винного.

24.15 хв. Г.Грабович – є позитивні моменти, відрадні: вирішальним моментом конференції був виступ Вольфа Московича, що виступив як речник держави Ізраїль; він заявив, що першечерговим завданням для Ізраїля є питання добрих стосунків з Україною і співпраці з українським народом.

В його доповіді проводились паралелі між Жаботинським і Франком.

26.22 хв. – цитує Московича (зміст: у пам`яті євреїв Франко лишається філосемітом)

27.07 хв. Другий важливий момент: на Заході дуже помітні маніпуляції під керівництвом Кремля, про зміни в цьому плані на краще.

Питання Трампа та його пристрасті до Путіна зараз займає західне суспільство більше.

Україна бачиться антиподом до путінської Росії.

28.56 хв. Т.Гундорова – ми живемо в післяпостмодерному світі, він жорсткий. Думки про тотальність, багатокультуність та гармонійну їх єдність перевіряються на витривалість і цінність: чи це утопія? чи ні? чи це ілюзії? Світ став динамічним, зросли міграційні процеси, виброб існування ЄС.

  Кумран і рукописи Мертвого моря: ідентифікація, авторство, історіографія

В такій ситуації загострюється боротьба стереотипів, розігрується загроза «іншого». Україна – на світовій карті стає і помітнм гравцем і полем. Але важливо і внутрішній контекст.

Постмайданова ситуація характеризується дисгармонією, неготовністю праці в унісон між академічною, інтелектуальною спільнотою і сучасних медіа; присутні політичні ігри тож «інший» стає загрозою, не своїм)

33.10 хв. Андрій Мокроусов – постмайдановий філосемітизм дуже різний, він не завжди спирається на засади ліберальної толерантності; часто він є парадоксальною інверсією старих антисемітських стереотипів. Новий Ізраїль – воїни. Не ліберали (одна з засад), не торгаші й інтелегенти. Інша засада – щастя з того, що єврей є там десь подалі (у Ізраїлі) – нема тут, і не важливо купець він чи воїн.

Слід все це диференцівати й розрізняти, від старих стереотипів втекти важко, мабуть, це і є одна з цілей сучасного інтелектуала в Україні.

35.20 хв. ­ Слухач – чи є наукові роботи, в яких було б про те, як євреї бачили русинів на зламі ХІХ–ХХ століть, чи існували стереотипи сприйняття українців?

36.15 хв. Г.Грабович – проблема мовна (щоб займатись, треба володіти ідиш чи івритом); вважає, що для українознавства необхідно знати польску! (бо без неї українську літературу від кінця ХVI до кінця XVIII ст. не можна вивчати).

37.58 хв. О.Гнатюк – про «Хвилю» – єврейську сіоністську газету польською мовою – гарне джерело для вивчення цього питання, час виходу з кінця 1918 р. до кінця 1939 р. (деякі дні виходила тричі на день), Генріх Гешелез – головний редактор, писали поляки, українці (Михайло Рудницький), не лише євреї.

Єврейські автори на Галичині здебільшого асимілюються до польської культури; на Буковині – до німецької; треба знати польську, німецьку, ідиш. Потрібен новий тип дослідника зі знаннями літератури, історії, антропології.

40.40 хв. А. Мокроусов – двоє учених, що досліджують ці аспекти зараз відсутні: Сергій Гірик – займається східним матеріалом, Володимир Любченко – базується на галицькому матеріалі (є його статті про єврейські візії українців).

Будь-які дослідження не дадуть єдиної інтегральної візії українців (як і нема такої єврейської).

Відповідь хасидів на українське питання буде аналогічною поглядам консервативних українців на єврейське питання. А відповідь бундівців не відрізнятимитеся від відповіді Драгоманова на єврейське питання. Нема етнічної специфіки, є соціально-ідеологічна специфіка.

42 хв. Григорий Ткачук, газета «Нація і держава» – це дивно, що ситуація українського антисемітизму вибухає після примирення з національними меншинами (вони і депутати, і посадовці в уряді).

Після «Євромайдану» виник феномен, що назвали «жидо-бандерівці».

Ізраїльські інструктори допомагають нашим молодим військовим, а це дратує Москву: чорносотенство працвітало в Москві, а приписується українцям.

Чи не в цьому причина заворушень в Європі?

43.22 хв. Г.Грабович  – скандалізація ситуації у Відні відбулась у жовтні 2013 року (до подій на Майдані). Ситуація вийшла назовні і загострилась через внутрішнє автрійське питання.

 

23.03.2017 року відбулась дискусія на тему «Іван Франко та єврейське питання», яка була організована видавництвом «Критика», Інститутом Критики та Програмою імені Фулбрайта в Україні.

 

 

Зустріч відбулась в офісі Програми імені Фулбрайта в Україні.

 

 

Іван Франко та єврейське питання (дискусія)

 

 Участь у дискусії взяли:

 Андрій Мокроусов – директор та відповідальний редактор видавництва «Критика».

Оля Гнатюк – дослідниця української інтелектуальної історії ХХ століття, перекладачка, професорка Варшавського університету і Національного університету «Києво-Могилянська академія», членкиня правління Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу.

♦ Григорій Грабович – літературознавець, критик, історик культури, професор кафедри української літератури Гарвардського університету, президент НТШ в Америці, засновник і головний редактор видавництва та часопису «Критика», президент Інституту Критики, стипендіят Fulbright US ScholarProgram, 1996-1997, NationalUniversityofKyiv-MohylaAcademy;

♦ Тамара Гундорова – літературознавиця, дослідниця історії і теорії культури, членкорка НАН України, професорка та завідувачка відділу теорії літератури і компаративістики Інституту літератури ім. Шевченка НАН України, виконавча директорка Інституту Критики, стипендіятка FulbrightScholarProgram, 1997-1998, ColumbiaUniversity, 2011-2012, HarvardUniversity.

 

22.06.2017

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку