Головна » Коли і чому українці відучились думати

Коли і чому українці відучились думати

samumray.in.ua.

 

 

Когось заголовок обурить, у когось викличе внутрішній супротив, гнів та образу.
Але найгірше, що можна собі уявити, гірше ніж всілякі лиха, біди та випробування (а куди без них: на Землі кожний, хоче чи не хоче, чомусь навчається), – це перебування в ілюзії, чи майї, про яку говорять Веди. А наслідок ілюзії – помилкового, хибного уявлення про будь-що – це невігластво. А від невігластва, незнання, нерозуміння, від несвідомого погляду на світ й життя, процеси та події, що відбуваються в них, і беруть початок всі біди людства.

Отруєні релігією

Отруєні релігією

Те, що українці відучились (або їм «допомогли» в цьому) думати, мислити, об’єктивно споглядати та аналізувати, беззаперечний факт. Звісно, не всі. Але тих, хто лишився при своєму ясному розумі, не затьмареному брехливими обіцянками, «солодкою» рекламою, перекрученими фактами історії, релігійними, навмисно спотвореними байками, лишилось мало, дуже мало.
А переважна більшість, на жаль, давно загубила внутрішній стрижень, «вісь внутрішньої симетрії», дезорієнтована, замучена тяжкими й нелюдськими обставинами життя та кривавими подіями останніх місяців, здебільшого не здатна дати ради й собі, не те що розібратися в більш глобальних питаннях.

Danger — religion

Стережіться перверзій релігії

Вміння думати, мислити, розмірковувати вибивалось-витравлювалось з народу не одне покоління, не одну сотню років. Більшість тих, хто був здатний до самозаглиблення та аналізу (інтелігенція, аристократія, прогресивно настроєна частина населення України), винищувались фізично або змушені були покинути нашу територію.
І він, народ, перетворився на емоційно заряджену ляльку-маріонетку, яку смикнеш – кричить, галасує, розмахує руками, а далі затихає, бо на більше нема ні розуміння, ні потенціалу, ні сил, ні натхнення. Зате сліз скільки завгодно: оплакувати ми навчились з верхом, голосити та тужити – будь ласка, непогана емоційна розрядка …
Все було б нічого з розрядкою, але присутній очевидний емоційний перекіс, коли емоції (в найширшому діапазоні, з переважанням патетичного захоплення, що за ступенем доходить до екстазу, лютої ненависті до «не таких», пригнічення, жалю, аж до найглибшої депресії) беруть гору і не лишають шансу для появи й зародку думки, спокою та об’єктивності.
І питання навіть не в тому, коли українці відучились або їх відучили думати, а замість цього прищепили звичку сліпо довіряти, що прижилась на вроджених рисах: наївності, щирості, миролюбстві й терплячості.
Питання в тому, як пробудити маси від сплячки, як їх привчити користуватись розумом, що «приспали» та отруїли, як навчити мислити самостійно та відновити здатність відрізняти Добро від Зла; як скинути пута невігластва.
Тільки за даної умови можна сподіватись на те, що буде «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»!

18.08.2014


Введіть електронну адресу:

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика Хостинг