Головна » Кролики це…

Кролики це…

samumray.in.ua.

 

 

 

Зліва заєць-равлик

Зліва заєць-равлик

Дивна кролико – чи зайцеманія охопила з чиєїсь подачі Київ на Великдень. Не можна сказати, що українці не люблять сірих вуханів лісових чи усіляких їх родичів, що вирощуються в клітках в домашніх господарствах. Зайці й кролі – герої казок, для декого – об’єкт полювання, улюблена страва на столі й шубка.

Хтось ще з радянського часу звик до шоколадних зайців з Бабаєвської фабрики, що їх привозили з відряджень до Москви деяким дітям-щасливцям батьки (іноді траплялись і шоколадні Діди Морози, але зараз не про них).

Цієї весни заячо-кролячий бум вчинився просто на вулицях, в парках і скверах столиці, а не тільки в дорогих магазинах, де усілякі зайці йшли в кошики доповненням до пасок й бабок і до цього року. Більше всього шансів погнатися за… двома, а побачити – сотню(!) дивних, практично однотипних фігурок, зайців-кролів мали ті, хто приходив на Софійську площу.  (Їй, бідолашній, що й так несе на собі тисячолітню Софію Київську і мала б бути охоронною землею, на свята й вихідні дістається більше всього: кіоски, сцени, намети, натовпи, розваги, каруселі). Там паслось ціле стадо зайчиків та кроликів. Деякі фігурки – були схожі на те, що зображували, інші – були зовсім не схожі.

 

Заєць-зайчик

Заєць-зайчик

 

Заєць-жахаєць

Заєць-жахаєць

Бо це були стандартні макети-шаблони у вигляді тваринок, розписані так, як кому заманеться: усілякими казковими й міфічними героями, пейзажами, будинками, надписами, квіточками, звірями, рибами й птахами. Дещо було цікавим, але не як симпатичний вухань, а просто витвір й результат втілень фантазії й вмінь художників.

 

 

У деяких фігурок – не було очей, носів, ротів,  а деякі були просто страшними. Не зайці, а фрики – таким було загальне враження від побаченого!

 

 

 

 

 

До речі, у нас кріль не є великоднім атрибутом. Це Західна Європа вшановує усяких довговухих та гострозубих як символ плодючості (бо ж швидко розмножується). Тож Софійська площа виглядала досить химерно… Бо зайчики-побігайчики в усіх українських казках відрізняються полохливістю й боягузтвом. Це що, натяк на стан українців, масово наляканих обставинами і подіями життя, у яких серця тріпочуть від страху, стресу й стану невизначеності? Браво! Тоді задум влучив в десятку!

Додайте ще штучні деревця, яйця й невиразну, але гучну й нав’язливу музику – і матимете український Великдень: нічого українського і великодньо-святкового.

 

22.04.2018

 

 


Залишити відповідь

Підписатися на розсилку