Головна » Україна в епіцентрі світових воєн: історичний досвід та актуальні події (продовження)

Україна в епіцентрі світових воєн: історичний досвід та актуальні події (продовження)

Продовження круглого столу, дискусія №2 на тему  «(Не)вивчені уроки історії?»

Питання до дискусії:

Яку роль відіграло ідеологічне маніпулювання історією в конфлікті на Донбасі?

Наскільки важливим фактором в українському конфлікті були різні моделі пам’яті, різне сприйняття радянської історії?

Чи є нинішня російсько-українська війна результатом невивчених уроків історії?

 

Владислав Гриневич

Владислав Гриневич

Виступає Владислав Гриневич (до 26.25 хв.)

Крізь призму проблем, пов’язаних з історичною пам’яттю про II світову війну, подивимось на проблеми на Східній Україні:
Розкол в суспільстві на Схід – Захід – не новий, різні погляди на українську державність існували до II світової і яскраво проявились під час неї.

2 типи ідентичності:

1. прихильники радянської державності;
2. її противники.

1-а модель політичної пам’яті мала потужно сформований міф Великої вітчизняної війни.

2-я модель – антирадянська, сформувалась в діаспорі, в ній «Велика вітчизняна війна» бралась в лапки.

Роман-щоденник Докії Гуменної «Хрещатий Яр» – про Київ в часи окупації, щоденник Аркадія Любченка – містять багато цікавої інформації, досі не надруковані в Україні.

У 1991 році – 2 моделі вийшли на поверхню.

4 етапи політичної пам`яті – за президентами і адміністраціями:

І. Кравчук (близько одного року) – особисті згадки про УПА; нічого не зробив; президент Заходу.

ІІ. Кучма (2 терміни) – антитеза першого президента, президент Сходу, вперше згадується Голодомор, створена комісія по ОУН–УПА. Два визначальні моменти (трагічні події) для формування нової української національної ідентичності: Голодомор і національно-визвольна боротьба ОУН–УПА.

ІІІ. Ющенко – вибух подій політичної пам’яті (не була суто націоналістичною): Бандера – герой України, визнано Бабин Яр, ввів в історичний дискурс Голокост: згадував про 3-й геноцид – геноцид татар, про волинську трагедію (знищення поляків).

  Реальний сюрреалізм

IV. Янукович – заперечував справи Ющенка, політика критики всього націоналістичного.

Ідеї про існування фашизму в Україні з’явилися ще 2004 р., ця тема активно розроблялась в Росії.

На Східній Україні тривалий час моделлю залишався лише міф про Велику вітчизняну війну; під час подій на Майдані це стало вододілом в культурі пам’яті.

з 17.13 хв. – про Росію

З 1991 р. відбувається цивілізаційний розлам на постколоніальну і постімперську пам’ять

Почала формуватись постколоніальна пам’ять (щоб сформувати майбутнє – слід окреслити своє минуле).

1992 р. – монографія Субтельного (канадієць) «Україна. Історія»; це 1-й ліберально-демократичний, полікультурний та поліетнічний виклад історії України.

За Бориса Єльцина Росія робила спробу інтегруватись в Європу, але марно.

1-й питання Путіна, який вважає себе знавцем історії, до академіка Сахарова було: «Що будемо робити з Київською Руссю?»
Витоки державності – в Новгороді. Витоки духовності – в Херсонесі (не в Києві, а в Криму).
В Інституті історії Росії (існує другий рік) створено проект «Новороссия».
Тімоті Снайдер звертає увагу на те, що Путін на зустрічі з істориками виправдовує пакт Ребентропа–Молотова (початок Голокосту, початок ІІ світової війни).

Для Путіна України не існує, це фейкова держава.

22.55 хв. – щоб позбавитись тоталітарної спадщини треба починати з пам’ятників
В Москві пам’ятник Дзержинському повернули, «Меморіал» – визнано іноземним агентом (45% населення проголосували «за»).
Країна, що не хоче переглянути своє минуле, приречена до повторів.
22% росіян бажають знаходитись в нинішніх кордонах, інші – бажають повернутись до радянських чи імперських кордонів.

25 хв.– доповідач вважає, що йде ІІІ світова війна (гібридна)!
Цивілізаційний розкол між всією Україною і Східною Україною, та Україною і Росією полягає в різному фокусі: людина для держави чи держава для людини.

  Еротична поезія духовної епохи

Ролі політологів та соціологів переважають роль істориків – думка модератора.

Олена Стяжкіна

Олена Стяжкіна

З 28.13 хв. до 47.24 хв. – доповідає Олена Стяжкіна

«Хто ці люди, які воюють з тієї сторони?» – найчастіше питання.

Переосмислення історії ІІ світової війни у 90-х рр., протиставлення імперського (війна плюс прирощення територій) та постколоніального поглядів (сумнівне приєднання територій внаслідок перемовин чи підступних операцій).

Російська влада сповідує імперський погляд (як і комуністична влада), де переможець правий своєю силою.
Постколоніальний дискурс руйнував такі історичні екскурси.
«Горе» переможених – можливість подивитися на свої проблеми з самого дна.

 

Олена Стяжкіна (на відео) про жертви у війні, про переосмислення історії.

 

Німеччина і Франція (хоч і переможець) глибинно переглянули події, що відбулись. У нас все вилилось в суперечку «чиї діди воювали».
Горе переможців в тому, що вони – праві, а тому звільняються від подальшого вивчення уроків, тобто звідси політичні усталені схеми, що кладуться у фундамент будівництва нової держави.
Таким чином імперський дискурс ховається за постколоніалізмом та деколи перемагає.
Ми нині граємось в АТО (в політичному полі).
І з одного, і з іншого боку відчувається концепт переможців – концепт Георгіївської стрічки. Втрати – прийнятна ціна перемоги, побічний ефект.
Франція – вивчає втрати (і не тільки фізичні) і робить висновок: «Війна – пекло».
Радянська система створила алгоритм оцінки поведінки людини в умовах війни.
Виділяли три іпостасі:

1. Мертві – жертви, невинні жертви та мертві герої, знищені вороги
2. Герої
3. Зрадники

Мертві герої – дослідницький та пропагандистський акцент. Як віддзеркалення – актуалізувалися знищені вороги.
Невинні жертви (тут є пастка, тобто, були і винні жертви) – діти, жінки, літні люди, євреї, роми, хворі, психічно хворі.

  Философия истории

В Західній Україні – зрадники і герої – навпаки. Зараз активно мусується і підсвідомо ретранслюється провина місцевого населення Донбасу.
А влада в нас – безвідповідальна.
Життя пересічних мешканців в період окупації – невивчене поле. Історики сталінський термін «зрадник» замінили поняттям колаборації в усвідомленій чи примусовій її формі, але це знову радянський спосіб узагальнення і поділ на добро та зло.
І релігійно війна не осмислювалась. Деякі люди (факти свідчать) жили так, ніби нічого не сталось, отримували свій зиск.
В трикутнику «жертва–герой–зрадник» ніяким питанням не місце.
Історію окупації можна осмислювати, зрозумівши фактор строкатості (нелінійності) людських доль.
Ми втратили спроможність до співчуття та вболівання, бо частина ототожнює себе з комуністичним режимом, а інша – з національно-визвольними змаганнями.
Україна в епіцентрі світових воєн: історичний досвід та актуальні події46.40 хв. – Хто ці люди? – Це я і це ви.
Різні умови, причини, обставини, нікого не можна засуджувати.
48.20 хв. – демонстрація слайдів і коментар: «Ми дуже погані свої».

Владислав Гриневич доктор політичних наук, старший науковий співробітник Інституту політичних та етно-національних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.

Олена Стяжкіна – докторка історичних наук, професорка Донецького національного університету.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку