Головна » Лузіна та Жадан. Плюс чи мінус?

Лузіна та Жадан. Плюс чи мінус?

samumray.in.ua.

 

 

 

 

Реклама заходу на Фейсбуці обіцяла презентацію літературного проекту «Палата №7». Насправді глядачі, які, попри справи, зібрались на шістнадцяту годину до Музею історії медицини на вулиці Богдана Хмельницького в Києві, потрапили на презентацію нової книги відомих авторів. Шановні організатори, учасники та головні герої обіцяного дійства – письменниця Лада Лузіна та поет і письменник Сергій Жадан не були пунктуальні. Ті тридцять хвилин, які публіка очікувала (на кого і що чекали лишилось невідомим, але зрозуміло, що на осіб з гучними іменами, про присутність яких потім написала би преса), сидячи на місцях та розглядаючи двох осіб специфічної модельної зовнішності у образах медсестер та спостерігаючи три штативи з пробірками на столику поруч, були виділені, мабуть, для підсилення інтриги та нагнітання атмосфери обіцяного дійства. Врешті все почалось … Дівчата – медсестри (брутальний вигляд – з посиланням на імідж Евеліни Бльоданс з «Маски-шоу») виголосили по коротенькій репліці і … почалась презентація книги, яку чомусь назвали проектом. Стосовно назви «Палата №7», то залишилось абсолютно не зрозумілим, чи справді автори співвідносять себе і своє дітище з А. П. Чеховим та його славнозвісною «Палатою №6», а якщо так, то в чому ж тут наступництво.

Місця за столиком з мікрофонами в центрі (про які, до речі, чомусь забували) зайняли «винуватці» події – Лузіна та Жадан.

Сергій Жадан тримався серйозно, рішучо, зібрано, його голос звучав жорстко і переконливо, висловлювався сухо, голосно, чітко, одяг мав на собі буденний, нічого особливого. Лада Лузіна була у яскраво-червоному платтячку, на високих підборах, зачіска укладена з квітами. Така собі «Фріда Кало»,  з викликом і претензією, екстравагантна та переконана у власній неперевершеності. Читала свій текст тихо, відповідала мляво, хоча  зі звичною грайливою посмішкою,  але з неохотою. Скажу одразу: цим двом не вдалось зацікавити людей своїм виступом і обіцяним шоу з детектором брехні. Уточнюю, що під детектором вони читали лише першу невеличку фразу уривку власного тексту, а оскільки фрази були їхні, то в чому була запланована провокація? Хоча, звісно, віддані фани купували їх новий витвір ще до початку події, як і завжди будуть купувати вже «розкрученні» імена.

  Несподіване «прочитання» Японії

Залишилась абсолютно не ясною мета, безпосередня ціль, в яку мала б «влучити» нова книга. З відповідей обох авторів вияснити це не вдалось. Вони посилались на видавця та його ідею. На початку події видавець – власник та генеральний директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький – бадьоро оголосив, що книга вийшла для того, щоб показати,  як можуть мирно співіснувати російська та українська мови та культури в Україні.

Перепрошую, хіба хтось з нас мешкає на іншій планеті і йому не відома ситуація реальної двомовності?! Тож проголошена ідея сумісної книги нічого нового не несе.

А в процесі обговорення, якому дуже допомагали влучні та жартівливі запитання літературного критика Юрія Володарського, вдалось вияснити, що книга, по суті, лише механічно об’єднала твори обох письменників. Сюжет її – навмисне придуманий, головних героїв об’єднує лише географічна точка міста N, в якій вони пересікаються.

На кого ж розрахована така недолуга PR – акція і сам задум?

Взяли і просто стулили до купи два гучних імені, а письменники – просто «витисли – вичавили» з себе (за 2 роки роботи!) задумку – забаганку власного видавця.

Що зроблене, те зроблене. Головне, щоб Лузіна і Жадан не посварились через гонорари, бо спільних точок дотику і розуміння між ними (з їхніх же слів) не виникало, суть твору доводилось змінювати, а щодо оформлення обкладинки – виникали навіть сварки!

Шкода, що читач часто є піддослідним кроликом і змушений читати надумане, а не те, що йде від душі і для душі.

p.s. Мабуть, найдотепнішим актом дійства було напоїти глядачів – читачів алкоголем з пробірок в залі колишнього анатомічного театру. Нічого цікавішого не придумали.

  Бути чи не бути? (про доцільність існування «Громадського радіо»)

Тож все це дійсно нагадувало «Палату №6» в сучасному виконані. Але для чого так загострювати нашу увагу на всякому безглузді, яке і так зустрічаєш на кожному кроці?!


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика