Головна » Над Києвом – риторика війни

Над Києвом – риторика війни

samumray.in.ua.

 

 

Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni

 

 

Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniНад Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Близько місяця чи трохи більше автор статті прискіпливо спостерігав за культурно-мистецьким життям столиці і прийшов до невтішного висновку, який і виніс у її заголовок. Добре це чи погано – про підсумки пізніше. Спершу – короткий огляд тих подій, які привернули увагу і майже всі мали спільний знаменник, чи близьку за змістом тему.

Подається не в хронологічному порядку, стисло.

Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniНад Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni

1. Близько місяця назад Національний університет ім. Т.Г.Шевченка запросив до літературно-мистецького салону на вечір «Поезія війни та любові». Три головні дійові особи: Тетяна Шептицька, філолог, поетеса, організатор дійства, Сергій Пантюк, філолог, поет, секретар Національної спілки письменників та Борис Гуменюк, український поет-прозаїк, заступник командира батальйону «ОУН» мали виступати по черзі, поєднавши війну та любов. Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniТетяна Шептицька «видала» підбірку віршів про Майдан та трохи садистично-кокетливого про кохання, Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniСергій Пантюк виглядав суворо (повернувся ж щойно з АТО) та розгублено, про любов не читав, демонстрував свої старі здобутки – окреслимо їх як «філологічні вправи» та згадував про свій попередній досвід. А Борис Гуменюк був найвідвертішим, заявивши, що не розуміє, про що можна писати не будучи чи то ув`язненим, чи то на війні. І «змалював» (зі спокоєм, що лякав і відштовхував) картинки війни, від яких будь-якій людині з нормальною психікою мало б стати моторошно. Відчувалось, що змія війни просто вповзла в його нутро. А може, вона дрімала там? Якщо його природа вимагала написання саме такої поезії, то саме це і спадає на думку. (Бо чого б це він таке став писати? Кожний оспівує те, що йому ближче, що миліше.)Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni Звісно, збирали кошти на АТО (добровольчі батальйони) і пом`янули 20-літнього студента-філолога, який нещодавно загинув на цій же АТО. За цей час пані Шептицька знову збирала поетів, тепер уже для відзначення торішніх «революційних подій»; але другий раз «варитися» у подібній тематиці вже не захотілось. Як і не захотілося слухати різноманітні поетичні сентенції тих самих авторів, що постійно виступають всюди, де з`являється нагода, тобто зайняли поетичну нішу і піарять себе без почуття міри.

2. В цей же день в Київській міській муніципальній галереї «Лавра» відкрилась фотовиставка газети «День». Людей набігла сила-силенна (фуршет із спиртним завжди приваблює охочих, хоча не будемо сперечатись з тим, що газета «День» має своїх прихильників). Привернув увагу цікавий факт. В одному з жовтневих номерів газета абсолютно нескромно розрекламувала цю ж таки виставку власних фотографій як «корисне та вишукане частування», «естетичну та інтелектуальну насолоду». Яка необачна та самовпевнена реклама! Ті, хто побував та міг «насолодитися» не дадуть збрехати: темою більшості представлених знімків була війна: солдати, розруха, поранені та криваві сюжети «Євромайдану». То невже цим всім пропонують наповнюватись українцям? Справді, нам м’яко, під видимо щирими патріотичними намірами, проте настійливо показують, що вся Україна вже цілий рік рухається «по рейках війни», очевидно, готуючи до того, що рухатиметься по них і надалі.
3. Бібліотека ім. В.Винниченка на Великій Житомирській представила фотовиставку «Донбас 2014 – відкритий перелом» з гарячої точки – Сходу України фотожурналіста Костянтина Скомороха. Видовище не для слабих та кволих, масштаби руйнації ( в основному Лисичанська та Сєверодонецька) вражають. Цікава беззаперечна однозначність підписів-трактувань фотознімків і на цій виставці, і на згаданій в матеріалі попередній:«зруйноване терористами та знищене сепаратистами». І все ж таки постає логічне й просте запитання: для чого ДНР-рівцям та ЛНР-рівцям знищувати свою інфраструктуру, ще й так сильно? невже вони такі дурні? Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni 4. На території Михайлівського Золотоверхого, просто коло собору у вересні-жовтні було розгорнуто виставку фотографій під назвою Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni«Люди Майдану», автор знімків – американський фотограф Сергій Мельникофф aka MFF, патрон виставки – Його Святість Філарет, який вдало серфінгує у вищих ешелонах релігійної (та й політичної) влади в Україні декілька десятиріч. Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniІ тепер Патріарх знову на гребені, він вдало підлаштовується та підтримує те, що необхідне новій владі. В даному випадку – «Євромайдан». Виставка – величезного об’єму, але підготована напрочуд некоректно, коментарі-підписи часто не асоціювалися з фотороботами, не пояснювали і не доповнювали їх, інколи були відірвані від візуальної картинки, не узгоджувалися з нею, а несли якусь «свою» інформацію. Цей дисонанс заважав і глядачам, і читачам.
5. Не відстає і Національний художній музей, який, судячи з усього, хоче наблизитись до вже існуючих майданчиків для демонстрації сучасного мистецтва, через що має всі шанси втратити свою найважливішу задачу – збереження старожитностей, популяризацію того, що вже стало класикою. Знову об`явився Тарас Полатайко, тільки тепер не зі «Сплячею красунею», а з великими фото солдатів, що отримали значні ушкодження у неоголошеній та невизнаній українською владою війні на Сході і нині прикуті до ліжок у Центральному військовому госпіталі. А далі все посипалось як з мішка: підтримка створення Музею Майдану, проект «Леви своїх не лишають» з «Тихою дискотекою», лекції, виставка Владка Кауфмана «Свобода», показ фільмів, презентація книги «History in the making», з фотографічним літописом подій «Євромайдану» та текстами-коментарями філософа Тараса Лютого та історика Ярослава Грицака. Майже всі заходи супроводжує гостромодний пункт «збір добровільних пожертв» – і на допомогу солдатам, і на музеї, що постраждали. Таке враження, що живемо під добре відомим гаслом «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».
6. Центр візуальної культури на Подолі теж не пасе задніх. Відбуваються виставки, лекції, показ фільмів, основною темою яких є революція та все, пов’язане з цим. Цікаво, невже всі громадяни України справді переконані, що весь 2014 рік у нас відбувається революція та все, що ми маємо, – її наслідки?
7. Музей Шевченка якийсь час тому також демонстрував виставку Валеріана Антоновича «Сотня світлин Майдану», яка оспівувала героїку «Євромайдану». Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniНад Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni 8. І остання новина. Цього вечора (18 листопада) «Мистецький арсенал» відкрив ІХ художній форум «ART-KYIV Contemporary 2014», досить значна частина експозиції (в тому числі, заглавна) – рефлексії з «Євромайдану»: декілька добірок фото, нова книга «Майдан (Р)еволюція духу» – 50 найкращих світлин проекту на цю тему та багато дотичного до неї. (Важко збагнути, для чого демонструвати стільки страшного та провокаційного для психіки.) Звісно логічно, що таке надбурхливе життя, що почалось торік у листопаді з акції на підтримку вступу України до Євросоюзу, не могло не бути відображене у творчості та представлене на огляд загалу. Але чи не забагато крові людської пролито за цей вступ до Євросоюзу?
Чи не продовжується і зараз литись кров у війні, яку наша держава фактично не визнає, а ЗМІ називають «гібридною» та невпинно й невтомно тикають пальцями на Росію? Чи всі українці не відчули на собі економічного занепаду України?
Чи потрібно так нав`язливо тикати всім межи очі нагадуваннями про те, в чому ми всі перебуваємо?
Питань ще багато.
Але хотілось би підбити підсумки щодо культурно-мистецьких подій. Вони явно оспівують кров, насилля, війну.
Враження, що задача просочити цими темами все. За чиєюсь задумкою в нас тиражується війна, а на українців вдягають терновий вінець війни, вінець мученичества (схоже вважають, що старі вже виносилися). Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniВраження, що нас відволікають (навмисне!), залучаючи всі можливі засоби і технології, від теперішнього часу, його задач і проблем. В когось викликають сентименти за духом «Євромайдану», в когось – жалість до вояків, значно рідше – до жителів Сходу. Дії чинної влади лише підтверджують це. Президент Порошенко оголошує нове свято. День 21 листопада віднині вважатиметься Днем Гідності та Свободи. Невже ми вже отримали свободу, а негідники повернули собі свою гідність?!! Мусування цієї теми, і досить активне, заколисує свідомість, затуманює мозок, гальмує дії, притуплюючи пильність, формує новий міф. А цього, судячи з усього, і прагне новий президент та новий парламент, які зараз зображують активну діяльність в догоду масам:
На відзначення Дня Гідності і Свободи – міністр культури виділяє 400 тисяч гривен. Активізувалася незрозуміла люстрація – йдуть масові звільнення (і люструють, звісно, когось, не себе).
Жителів Донецької і Луганських областей, що не виїхали, слід покарати – не виплачувати їм гроші (хай знають, хто хазяїн в домі). Український Дім – треба зробити Музеєм Майдану і зібрати в ньому всі артефакти, це буде осередок свободи!
Штучної ялинки не буде, це було погане дерево – «йолка», яке асоціювалося з Януковичем, його потрощили маси; добре – ось буде ялинка з Карпат, справжня, зрубана для нетривалої забави, дерево Кличка та Порошенка. Цікаво, чим воно краще?
Вулиці треба негайно перейменувати – «прошу пана», міська адміністрація та мер вже виділили на це 100 тисяч гривень з бюджету Києва, що в боргах.
Депутати проголосували за виділення коштів сім`ям героїв Небесної Сотні, ще зо три десятка учасників «Євромайдану» отримали гроші за каліцтва. Навіть ті, хто кидав «коктейлі» Молотова, камені (бруківку), феєрверки, тобто вчиняв протиправні насильницькі дії (але ж на користь теперішньої влади). Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniЦікаво, чому не виділили кошти бійцям «Беркуту», що постраждали у сутичках та їх сім`ям (їх фотографії також не ввійшли у нову книгу «History in the making», що вже згадувалась вище)? То що ж це за історична напівправда, що ж це за вибіркова гуманність, що ж це за напівміри? Вірогідно, люди, що прийшли до влади, таким чином заплатили тим, на чиїх плечах вони «в`їхали» нагору. (За будь-яких дивних подій завжди корисно ставити собі запитання: кому це вигідно? хто спонсорував сцену, їжу на «Євромайдані»? звідки і за чий кошт з`явилася вогнепальна зброя та «коктейлі» Молотова? хто озброїв добровольчі батальйони?)
Напрошується висновок: дій як завгодно протизаконно, якщо пощастить і ті, хто все спонсорував, отримають все, чого хотіли, то ти в безпеці: тебе врятують, виправдають і винагородять. Тепер навіть з’явився новий пунктик у біографії кожного українця, на який натякають чи й натискають і у приватних розмовах, і у інтерв`ю: де ти був під час Майдану? що саме ти робив? Ствердна відповідь про участь – своєрідний пропуск, а точніше – допуск. А якщо ніде не був, то все, ти «не з нами» і під підозрою, за секунду заклеймлять чи обклеять ярликами. Поступово наростає явище, воно вже вималювалось та називається «майданівська гординя» (скоріш за все, скоро з`являться нові, дотичні до нього: «гординя участі в АТО» та «волонтерська» ). Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijniБлагочинні внески, від збору яких вже аж пістрявіє навколо, та волонтерський ресурс, яким, здається, і рятується країна, вже виснажились та вичерпались. Скоро сам себе не порятуєш, бо, очевидно, не буде за що. А мистецькі проекти, що відбуваються з благодійною метою все множаться («Музи за мир», «Кохання, вірність та АТО», концерт Ніни Матвієнко, «Сердець єднання – сенс життя» та інші). Хто більше? Хто ще?Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni А от ціна на проїзд в метро обов’язково зросте, так пообіцяв новий мер столиці. Бо як же інакше може бути, коли курс гривні міцно прив’язаний до курсу долара (слушний аргумент мера). Мабуть, в цій прив’язці все і криється, звідси всі проблеми. А для зміцнення цієї прив’язки використовуються ідеї свободи, гідності й навіть кульгава національна (але існування останньої, на думку автора, не є переконливим: щось з нею не те і не так, чи з носіями її, чи з усіма нами?). Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijni Над Києвом – риторика війни http://samumray.in.ua/nad-kiyevom-ritorika-vijnip.s. Поки готувався матеріал, у вітринах Національного українського інформаційного агентства «Укрінформ» з`явились фотографії, знову ж таки такі, що бентежать душу – мертві, поранені, центр Києва, який горить, все чорне та поруйноване. Звичайно, не доводиться сподіватись, що образ «Майдан» не буде широко розповсюджуватись та тиражуватись і далі (причини – вже згадувались),давити на емоційну складову психіки громадян, викликаючи неприємні спогади, страх, тривогу та панічні стани, нагнітаючи атмосферу, яка і без того напружена. Задача простих громадян – поберегти себе, не перетворитись на емоційних демагогів, що ковтають соплі і витирають сльозу, згадуючи минуле. Пильнуйте сьогоднішній момент та не піддавайтесь на провокації. 18.11.2014


  «Про війну на Донбасі», Роман Семисал (у зв’язку з другою річницею початку АТО в Україні)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика