Головна » Несподіване «прочитання» Японії

Несподіване «прочитання» Японії

samumray.in.ua.

 

 

Декілька днів в кінці вересня виставка робіт японських митців була представлена в столичному Будинку художника. Загальною темою її був мир у всьому світі. Анонс подій, почутий по радіо, зацікавив. Тож довелось відкласти деякі справи, змінити плани. І все заради того, щоб встигнути побачити Японію очима її мешканців-митців, відчути і зрозуміти її через їх здобутки-напрацювання. Дисонанс між очікуваним та побаченим був вражаючим. Довелось довго розмірковувати над художніми творами і загадковою східною душею японців, аналізувати та синтезувати власні знання та деякі факти. Висновки виявились дещо шокуючими навіть для самого автора цієї статті, але він наважився ними поділитись.

Загалом виставка виглядала «солодкою» та неправдивою, дещо в дусі колишнього Радянського Союзу і теперішнього Китаю. Загальної теми миру, оголошеної на афіші, було б достатньо. Замість цього автори всіх без винятку робіт (різних тем, жанрів, стилів: і традиційного, і західного), прокоментували свої твори текстом, написаним ніби під диктовку. Коментарі – підписи були майже однакові та не цікаві, а найгірше, що в деяких роботах не було жодного натяку на тему миру, тому підписи виглядали недоречно, відволікали від самого твору, заважали його сприйняттю та можливості самостійного трактування побаченого, як то кажуть, без «вказівки зверху».

Тонкості, прозорості, делікатності, польоту душі, які чомусь асоціювались у автора з Японією, і які хотілося побачити, було мало.

Сподобались фотографії з віршами та картини з ієрогліфами, які несли певний зміст і відповідали темі виставки. Більшість інших робіт (за деякими виключеннями) справили досить дивне враження, з яким довелось розібратись.

Після розмов з друзями, які також побували на цій виставці, з приводу деяких внутрішніх коливань, сумнівів практично не залишилось.

Те, що зображують японські митці, ті інсталяції, що вони створюють різними технічними і матеріальними засобами, ті композиції, які складають за допомогою різних предметів – застиглі, ніби мертві. Практично в усіх роботах не відчувається радості злиття з природою та щастя від єднання з нею. Є лише страх, страх глибинний, страх підсвідомий, страх на генетичному рівні.

  Лузіна та Жадан. Плюс чи мінус?

Крізь полотна і роботи бачиш людину у стані заціпеніння, яка боїться грізних Духів природи (а людям невеликої острівної держави справді є чого боятися), яка завмирає перед ними, яка приносить жертви та здійснює ритуали заради того, щоб умилостивити цих грізних Духів і таким чином спробувати убезпечити себе.

А сама людина з середини затискається, боячись ворухнутись, навіть дихнуть, не кажучи вже про те, щоб виявити свої справжні почуття. Але це і не прийнято. Зовні в культурі панує делікатність, надлюдська стриманість, вишуканість, поклони і чемність. А в середині, як буває в середині гори, клекоче вулкан, який в певні моменти обов’язково виривається назовні якими-небудь різкими неадекватними вчинками чи несподіваними проявами (душевні хвороби, самогубства, алкоголізм), хоча японське суспільство має в запасі чудодійні «пілюлі» – використання яких тягнеться з далекого минулого – у вигляді прекрасної звички медитативно спостерігати за природою в спеціально виділені для цього свята (мабуть лише японці вміють масово спостерігати за цвітінням сакури!) та будні (згадаймо японські сади каменів).

І саме цьому досвіду переключення нам не завадило б повчитись у жителів Країни, де сходить сонце, бо наші страсті, хоча і вирують назовні, але від того є не менше руйнівними.

А психологічні проблеми (в їх числі алкоголізм, наркоманія та депресія) вже давно накрили Україну немов гігантське цунамі. І пошук їх розв’язання є справжньою загальною проблемою, яка стосується не лише українців, японців, а й всього людства без виключення.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика