Головна » Невже Чорнобиль більше не болить?!

Невже Чорнобиль більше не болить?!

samumray.in.ua.

 

 

Частина перша.
За декілька днів до 21 квітня цього року проводове радіо анонсувало цікаву подію. Нова директорка Української студії хронікально – документальних фільмів «Укркінохроніка» Наталя Шевчук щиро запросила киян і гостей столиці безкоштовно відвідати показ знаменитого фільму «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» 1986 року випуску у столичному кінотеатрі «Кінопанорама». Тема Чорнобильської катастрофи надзвичайно гостра для всіх українців і актуальна і в наш час.
В призначений час кінотеатр гостинно відкрив двері своєї великої зали і почалось дійство: представлення фільму режисера і оператора Володимира Шевченка, який вже давно не з нами, прекрасний виступ відомого поета і громадського діяча Бориса Олійника, спогади кінооператора фільму Віктора Кріпченка, художнє слово у виконанні акторки Лідії Чащиної, слово про фільм дружини Володимира Шевченка Валерії Воронянської, виступ критика Рудковського і, наприкінці, пісні у виконанні молодих співаків, що брали участь в одній з конкурсних програм на телебаченні.
Сам фільм – перша робота на чорнобильську тему, яскрава картинка епохи, що вже пішла у минуле – життя до розпаду СРСР, болюча правда про героїзм та елементарну (на рівні державних осіб – посадовців і на рівні звичайних людей) необізнаність з темою «радіаційна загроза та ураження».
Робота – зворушлива до сліз, звернення і до пам’яті тих, хто пережив Чорнобильську катастрофу (населення району р. Прип’ять, ліквідаторів, дітей Києва, що були вивезені в табори та інших), і до молоді – ровесників самої аварії.
Вдячні всім організаторам заходу і людям, що прийшли, – вони всі продемонстрували свою небайдужість та свідому громадянську позицію.
Але в залі на перегляді сиділо всього чоловік 50-60, люди переважно літнього віку. Три четверті місць так і залишились порожніми. Шкода , що така серйозна тема мала такий незначний резонанс в суспільстві. Прикро, що змістовний та ще й безоплатний культурно-мистецький захід не цікавить ліниву, розпещену забавами і вихолощену душу сучасного українця.
Ганьба!

25.04.2013
Частина друга.
Майже з точністю ситуація повторилась 26 квітня 2013 року в Синій залі Будинку кіно. Глядачів, разом з учасниками, було не більше 25 чоловік, а програма відзначення річниці з дня трагедії у Чорнобилі – чудовою. Були продемонстровані два документальні фільми режисера Володимира Кірсанова: «Мічені атомом» та «Це було, було, було …»; художньо-публіцістичний фільм «Дзвони Чорнобиля» режисера Георгія Давиденка, знятого на основі кантати композитора Віталія Філіпенка. Виступали талановиті барди: колишній лікар – невропатолог Володимир Єрошенко та співак Руслан Некрасовський.
Шкода, що і це прекрасно організоване дійство не мало жодного резонансу.
Видно, байдужість стала одною із основних рис українського народу.

27.06.2013 р.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика