Головна » Невже Чорнобиль більше не болить?!

Невже Чорнобиль більше не болить?!

samumray.in .ua . - Невже Чорнобиль більше не болить?!

 

 

Частина перша.
За декілька днів до 21 квітня цього року проводове радіо анонсувало цікаву подію. Нова директорка Української студії хронікально – документальних фільмів «Укркінохроніка» Наталя Шевчук щиро запросила киян і гостей столиці безкоштовно відвідати показ знаменитого фільму «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» 1986 року випуску у столичному кінотеатрі «Кінопанорама». Тема Чорнобильської катастрофи надзвичайно гостра для всіх українців і актуальна і в наш час.
В призначений час кінотеатр гостинно відкрив двері своєї великої зали і почалось дійство: представлення фільму режисера і оператора Володимира Шевченка, який вже давно не з нами, прекрасний виступ відомого поета і громадського діяча Бориса Олійника, спогади кінооператора фільму Віктора Кріпченка, художнє слово у виконанні акторки Лідії Чащиної, слово про фільм дружини Володимира Шевченка Валерії Воронянської, виступ критика Рудковського і, наприкінці, пісні у виконанні молодих співаків, що брали участь в одній з конкурсних програм на телебаченні.
Сам фільм – перша робота на чорнобильську тему, яскрава картинка епохи, що вже пішла у минуле – життя до розпаду СРСР, болюча правда про героїзм та елементарну (на рівні державних осіб – посадовців і на рівні звичайних людей) необізнаність з темою «радіаційна загроза та ураження».
Робота – зворушлива до сліз, звернення і до пам’яті тих, хто пережив Чорнобильську катастрофу (населення району р. Прип’ять, ліквідаторів, дітей Києва, що були вивезені в табори та інших), і до молоді – ровесників самої аварії.
Вдячні всім організаторам заходу і людям, що прийшли, – вони всі продемонстрували свою небайдужість та свідому громадянську позицію.
Але в залі на перегляді сиділо всього чоловік 50-60, люди переважно літнього віку. Три четверті місць так і залишились порожніми. Шкода , що така серйозна тема мала такий незначний резонанс в суспільстві. Прикро, що змістовний та ще й безоплатний культурно-мистецький захід не цікавить ліниву, розпещену забавами і вихолощену душу сучасного українця.
Ганьба!

  Лузіна та Жадан. Плюс чи мінус?

25.04.2013
Частина друга.
Майже з точністю ситуація повторилась 26 квітня 2013 року в Синій залі Будинку кіно. Глядачів, разом з учасниками, було не більше 25 чоловік, а програма відзначення річниці з дня трагедії у Чорнобилі – чудовою. Були продемонстровані два документальні фільми режисера Володимира Кірсанова: «Мічені атомом» та «Це було, було, було …»; художньо-публіцістичний фільм «Дзвони Чорнобиля» режисера Георгія Давиденка, знятого на основі кантати композитора Віталія Філіпенка. Виступали талановиті барди: колишній лікар – невропатолог Володимир Єрошенко та співак Руслан Некрасовський.
Шкода, що і це прекрасно організоване дійство не мало жодного резонансу.
Видно, байдужість стала одною із основних рис українського народу.

27.06.2013 р.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика