Головна » Оаза в центрі міста

Оаза в центрі міста

samumray.in .ua . - Оаза в центрі міста

 

 

вчителя e1418667801323 855x1024 - Оаза в центрі міста
Саме оазою для душі та духу можна назвати Київський міський будинок вчителя. Майже на всі культурно-мистецькі заходи, що відбуваються в ньому мало не щодня, – вхід вільний.
І це щастя в наш суровий та меркантильний час. Особливо для людей незаможніх, які не мають можливості заплатити певну суму за квиток. А серцю так хочеться доторкнутися до прекрасного.
Кобзар поет Євген Гущин 1024x768 - Оаза в центрі міста

Кобзар 223x300 - Оаза в центрі міста

Анатолій Кобзар

Нещодавно таку нагоду подарував всім нам співак та композитор Анатолій Кобзар (учень видатного баса Анатолія Мокренка, що прийшов привітати співака), з чудовою програмою “Пам`ять священна”, присвяченою до 70-ої річниці визволення України від фашистських загарбників, подія відбулась 21 жовтня. Зала наповнилась людьми середнього та старшого віку. І ніхто не залишився байдужим. Анатолій Кобзар виконував і власні пісні, переважно на слова поета Євгена Гущина

Гущин 150x150 - Оаза в центрі міста

Євген Гущин

, і відомі пісні на воєнну тематику «русских советских композиторов». Молодець, згадав про дату, яку на фоні свіжих урядових та справжніх баталій, майже забула офіційна влада. А він своїми мелодійними піснями, стримано-виструнченою але сердечною манерою виконання подарував незабутні хвилини всім своїм глядачам.
На сцені не було нічого модного, нічого зайвого: світло, виконавець і твір. І це було прекрасно.
Хочеться сказати щире спасибі Анатолію Кобзарю, який присвятив концерт до визначної дати і вшанував пам’ять захисників Вітчизни.
А вже наступного вечора 22 жовтня концерт, а точніше музикально-поетичну розповідь про кохання «Кав`ярня називалась «Вир»» представили поетеса Лариса Петрова та композитор Леонід Нечипорук. У справжньому дійстві, майже театралізованій постановці, взяли участь і чудові виконавці – ціла когорта співаків, серед яких вже знайомі імена (Світлана Мирвода, Олег Дзюба, Маркіян Свято) та когорта цікавої молоді.
«Кавярня називалась «Вир»» 1024x768 - Оаза в центрі міста
Сцена, що являла собою справжнісіньку кав’ярню зі столиками, налаштовувала на романтику, якій сприяли і відеопідбірка (демонструвалась на екранах), і запах кави, якою частували артистів.
Пісні – мелодійно-чарівні, як і текст, що пов`язував все в одне ціле, були дуже гармонійно (і твір, і виконання) представлені, настроювали на романтичний лад, пробуджували мрії, викликали приємні спогади. Вся постановка виглядала лаконічною, шляхетною, щирою, сповнювала серця трепетом хвилювання і відрадою.
Так що хочеться дуже подякувати і авторам проекту , і виконавцям.
Все вдалось. Єдине, чого не вистачало глядачам, так це ковточка чорної кави, запах якої збуджував і настроював на певну хвилю. Звичайно, це було б вже зовсім шикарно та безперечно люксусово. (А чому б не пофантазувати, хоча б в думках?) Та головне, що кожний глядач, якому пощастило потрапити в «Кав`ярню «Вир»», виніс щось для себе, щось потаємне в серці, яке далі обдумає за чашечкою запашної кави в будь-якому іншому привітному місці.

  Захоплюючий смак чужої поразки

30.10.2014


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика