Головна » Основні тренди 2017 року (думка політолога)

Основні тренди 2017 року (думка політолога)

Перший. Деамериканізація

 

Перемога на президентських виборах в США мільярдера Трампа і зміна політики Сполучених Штатів щодо всієї тієї складної і громіздкої конструкції, яку за останні десятиліття створили «папєрєднікі» Дональда Федоровича і яку називають «світова архітектура», змусять українське керівництво шукати нові шляхи розвитку країни. Епоха протекторату, коли за українських політиків подумають і спустять з-за океану потрібне рішення, минає. Україна перестає бути улюбленою лялькою спадкоємця Тутті. З моменту інавгурації нового президента США Україні та її політикам доведеться робити все самим. І питання Донецька і Луганська – теж вирішувати самостійно. І те, яким голосом і в якому аранжуванні співати Путіну пісні про «Ла-ла-ла», – також. Навіть як імплементувати мінські угоди і де взяти гроші на відновлення економіки – теж самим. Ну вибачайте: Трамп нічого не обіцяв. Обіцяв Обама. До нього й звертайте всі свої претензії.

 

 Другий. Зміна віх

 

Проблеми в ЄС і напруга у відносинах між Києвом і європейськими столицями (вони ще посиляться після виборів у Франції, Нідерландах і Німеччині) призведуть до того, що офіційний Київ заявить щось на зразок «не так уже нам та Європа була й потрібна». І основний акцент знову робитимуть на економізації зовнішньої політики: де ринки збуту – там й інтегруємося. Процес солодких євроінтеграційних мрій якщо і не закінчується, то відтерміновується на необмежений час: Європа – це добре, але їсти теж хочеться.

 

Третій. Деолігархізація

 

Політика деолігархізації, яку розпочав Петро Порошенко, в 2015-2016 роках, матиме своє продовження. Точніше ця політика спрямована на те, щоб у країні залишився один-єдиний олігарх – ім’я його всує називати не варто. Коломойський уже позбувся активів, Ахметова й Новинського старанно витісняють із країни, Пінчук після програшу Гіларі Клінтон на деякий час піде в тінь. Одним словом, запасаємося попкорном і стежимо за економічними новинами.

  Спроба ідеологічної війни

 

Четвертий. Демографічна революція

 

Втрата робочих місць, зниження рівня життя населення, нові процеси на селі, деіндустріалізація можуть призвести до того, що з’явиться величезний, в кілька мільйонів чоловік сегмент суспільства, позбавлений бодай якихось перспектив в Україні. Міграція населення може набути обсягів значно більших, ніж у 90-ті роки минулого століття. При цьому прихід на український ринок землі великих світових транснаціональних корпорацій диктуватиме нові умови: в Україну завозитимуть дешеву робочу силу з Південно-Східної Азії, Пакистану, Африки. Найближче десятиліття стане десятиліттям демографічного струсу суспільства.

 

П’ятий. Конституційний процес

 

До весни може так статися, що Президент вступить у конфлікт зі значною частиною своїх нинішніх союзників. Патову ситуацію, у разі якої розвалиться коаліція і уряд отримає сумнівну легітимність, можуть допустити в незвичайний спосіб: Президент заявить, що розпускати парламент – його не обов’язок, а право, і запропонує спочатку розглянути на всенародному референдумі питання нової Конституції, а вже потім на підставі нового Основного Закону провести вибори в Раду. Хоч як це дивно, але такий поворот може стати виходом для всіх.

 

Шостий. Пристрасті щодо Євробачення

 

          Перша половина року пройде під знаком підготовки до пісенного конкурсу. Кілька місяців увагу громадськості від нагальних проблем відволікатимуть передовицями на актуальну тему: хто представлятиме Україну на Євробаченні? Чи віднімуть в України право проводити конкурс? Чому пісенний форум проходитиме саме в цьому, а не в іншому місці Києва? Чи приїдуть росіяни? А якщо приїдуть, то чи буде Кобзон? А якщо їде, то чому його пропустили? Ну й далі в тому самому дусі. В будь-якому разі політики поквапляться попіаритися на тлі Євробачення, навіть представлять цей конкурс як торжество євроінтеграції.

  Від зірок кремлівських до зірок євросоюзних

 

Сьомий. Радикалізація

 

Економічна криза, брак видимих перспектив розвитку, програш у війні на Сході, крах ідеалів Майдану – все це змушуватиме людей (особливо молодь) створювати радикальні організації. Маю на увазі як праворадикалів (насамперед сплав футбольних фанатів, ветеранів АТО й молоді, що фашиствує), так і ліворадикалів (чи то пак групи прихильників Маркса, Леніна, Троцького та Мао, що пішли в глибоке підпілля і час від часу роблять вилазки задля диверсій). До кінця 2017-го радикалізація може сягнути таких розмірів і настільки криміналізуватися, що Радикальна партія Олега Ляшка на тлі нових груп видаватиметься центристською і досить-таки ліберальною партією.

 

Восьмий. Путінофобія і Путіноманія

 

Фактично рік пройде під знаком підготовки до президентських виборів у Росії. Цій події, а також прогнозам на кшталт «пройде – не пройде», «доживе – не доживе», «двійник – НЕ двійник», «якщо не Путін, то хто» присвятять сотні матеріалів вітчизняних ЗМІ. Хоча українське суспільство дружно проклинає того Путіна, проте, судячи з публікацій, він і досі залишається найпопулярнішим українським політиком. Принаймні, саме він є альфою і омегою всіх наших проблем.

 

Дев’ятий. Пост – Мінськ

 

Мінські угоди не працюють. На фронтах стріляють. Це неподобство пора завершувати. Особливо, якщо основні бенефіціари військового конфлікту на Донбасі – США і Росія – домовляться про розмежування сфер впливу. Майбутній рік пройде під знаком майже нездійсненного завдання: не відходячи від мінських домовленостей, запропонувати таку формулу їх втілення, щоб усі сторони погодилися на їхню імплементацію. Або зробили вигляд, що погодилися. До кращих часів. А заодно – вирішили питання Криму.

 

Десятий. Соціальний популізм

 

Початок року ознаменується запуском друкарського верстата. У лютому громадяни отримають нову заробітну плату і навіть кілька тижнів зможуть порадіти збільшенню обсягу готівки. А вже за наступні кілька тижнів розпочнеться стрімке підвищення цін, потім – скорочення співробітників на фірмах, зростання безробіття до 15% (мінімум), збільшення курсу іноземних валют, подорожчання кредитів тощо. Зате на кожному кроці можна буде кричати: «Ми підвищили заробітні плати і пенсії!»

  Інформаційна однобокість

Кость Бондаренко (український політолог, історик)

17.02.2017


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика