Головна » Показна релігійність (релігійний формалізм)

Показна релігійність (релігійний формалізм)

Чи спасає вона душу?

Запитання видається абсолютно риторичним.

Але це нині модно, і більшість наших громадян звикли робити все «як прийнято», «як у людей», з оглядкою на те, щоб ті самі люди «нічого не сказали» та «щоб бути кращим за інших». Людей втішає їх власна удавана святість, яка, між нами кажучи, дає зайвий привід для гордині. Тож не доводиться дивуватися, коли ті, хто серед віруючих не числяться і часто навіть не мають уяви про внутрішні стосунки з Богом, за певних обставин (одруження, народження дитини, смерть когось з близьких), чимдуж, ніби на пожежу, біжать до церкви, щоб «не пасти задніх».

Саме за таких ситуацій їм хочеться «сховатись» за формальністю – за церковним ритуалом.

Переконувати в очевидній масовості таких вчинків не має необхідності: практично кожний має таких знайомих чи родичів та не раз спостерігав «розшибання лоба» при проведенні подібних обрядів.

Все було б нічого, якби в стресових ситуаціях горя і радості, якими є відхід з життя, укладання шлюбу і народження дитини, люди в пошуках підтримки, захисту, втіхи звертали своє серце до Бога, направляли душі до усвідомлення Істин, переглядаючи своє життя (і вчинки, і звершення – досягнення і помилки). Але в значній частині випадків, до церковних обрядів вдаються через їх доступність та зростаючу популярність та, як не прикро, через банальну моду на релігійність. Для більшості обряд – залишається формальним дійством, спектаклем для публіки, де головні ролі виконують вони самі та їх близькі, іноді, навіть померлі.

Зрозуміло, що зовнішня сторона ритуалів, яка напрацьовувалась віками, пишна і приваблива, особливо для молоді, а внутрішня їх суть (таємнича, приватизована та узурпований церквою) є абсолютно недосяжною для усвідомлення в більшості звичайних смертних, які змирились з таким положенням речей та не намагаються щось змінити. А тепер все це церковне обрядодійство ще й обходиться, як то кажуть, «в копієчку».

За скільки спасає Бог? На 29.03.2014 (розцінки вражають)

За скільки спасає Бог? На 29.03.2014 (розцінки вражають)

А сума грошей, яку необхідно витратити, теж справляє враження та ділить публіку – споживача цих послуг — на елітну (ту, якій вони по кишені) та інших (для яких це «задоволення» часто лишається недоступним). Таким чином, проведення чи не проведення певних церковних відправ автоматично долучає до вищого товариства, додає статусу чи навпаки.

  Монополия на Бога

Часто ті, хто скористався послугами церкви, благополучно забувають і про свої шлюбні обіцянки, і про свою роль хрещених, та й взагалі не думають – не згадують про власну душу, бо і до проведення цих спеціальних богослужінь так само мало думали про неї.

А що священики? Серед них є різні люди, але мало знайдеться таких, хто відмовиться провести обряд … за гроші, усвідомлюючи, що люди не готові до його проведення.

А люди в більшості випадків дійсно не готові по-справжньому доторкнутися до Бога, вони лише хочуть перекласти відповідальність за себе, свої вчинки, своїх близьких або родичів на чиїсь плечі. І це так просто зробити, купивши заступництво, а далі не напружуватися та тішитися цією ілюзією. Як не прикро, але багато віруючих з цих же мотивів щонеділі приступають до причастя, звалюючи свої гріхи на стражденну голову Христа…або бодай на голову священика.

Бачите, нині все купується і продається, і з десяток років тому навіть виникла нова модна професія, яка носить назву «священослужбовець», замість “священослужник”.

Все поставлено на потік, практично автоматизовано, ті, хто мають освячувати щось, часто діють механістично.

От звідки (та ще й зі свідомості людей) і виріс новомодний релігійний формалізм.

2.09.2013


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика