Головна » Найдавніша метрика української мови – санскрит

Найдавніша метрика української мови – санскрит

На всіх теренах, де проживали, або проживають зараз етнічні українці, збереглася величезна кількість слів, назв, імен, прізвищ, гідронімів, топонімів повністю в їх первісному санскритському варіанті.

Слова із Санскриту засвідчують (а відкриття археології і інших наук підтверджують і доводять), що в Україні до Трипільської культури, з часів ранньої Трипільської культури VII – ІV тисячоліття до н.е. уже було все своє високорозвинене – від абетки до багатющої досконалої мови з охопленням у мові витоків усіх галузей науки: астрології, астрономії, математики, філософії, основ козацьких бойових мистецтв, сільського господарства та ремісництва.

У Санскриті зберігся найдавніший (задовго до Мізинської епохи) зразок первісної односкладової, однозвучної лексики як засобу словесного спілкування: такі як а, ка, та, па, на, су, ку, я, ю, суд, мід, мед, лід, хід, но, га, ха, дар, багато з яких дійшло і до наших днів. Крім того, у Санскриті маємо дуже багато слів однакового звучання і значення в сучасній українській мові. Напр.: біда, мана, доля, їван, василь, тарас, пан, панна, дяка, мука, шістка, двічі, борис, дума, лікі, матка, тата, матар, діді, дарма, догана, нарада, шваґер, зупа, каліка, шуба, ломота, цар, год, родіті, казати, каві, мудра, любіті, каліна, кутя, пошана, гомін, бодай, лаяті, брама, буза, коза, уста, ріка, гопак, галава, барін, барада, барана, рута, руда, рух, ріпа, ріка, гопакі, бандура (означає «чарівна, прекрасна»). Гуцулія – «шумні, веселі люди». Русь у сс. — «країна сяйва і краси».

Базовий та основний лексичний фонд Санскриту і української мови виявляється спільним. Про спільність і спорідненість української мови і Санскриту говорять учені Англії, Франції, США, Канади, Австралії, Литви, Чехії, Польщі.

Про давність орійської (праукраїнської) мови стверджують: англійці Вуллі, Кларк, Піггот, Чайлз, французи Бовле, Ру, американці Велс, Гімбутас, поляки Воланський, М.Красуський, росіяни Чертков, Классен та ін.

Професор Ричард Вілсон у статті «Англійська мова» у Британській енциклопедії пише: «Англійська мова та більшість індоєвропейських мов походять із прамови, що нею розмовляли десь 5000 років тому на території сучасної України».

Англійський учений, філолог та історик професор Л.Ведел у своєму порівняльному «Шумерсько-арійському словнику» доводить велику спорідненість між мовою шумерів і мовою праукраїнців. Те саме доводить американський історик В.Рен-Бойкович у книжці «Колиска культури людства» (Нью-Йорк, 1983).

Англійські дослідники Роберт Макрам, Уїльям Крен і Роберт Макнійл доводять походження англійської мови і всіх індоєвропейських мов з мовного середовища Середньої Наддніпрянщини (“The Store of English”, 1986 – перше видання).

До захоплення в 1762 році Індії англійськими загарбниками ніхто з учених світу найменшого уявлення не мав про якусь спільну мову для європейських і всіх мов світу – Санскрит. Таку роль визнавали за латинською та грецькою мовами, хоча ці мови похідні від … праукраїнської через фракійську, гетитську-фінікійську й етруську. Це значною мірою доводить французький учений Ж.Шампольйон, який у 1822 році знайшов ключ до розкодування та вичитування єгипетських ієрогліфів тільки завдяки праукраїнській мові, яку тоді називали давньоскіфською, сколотською чи давньорусинською.

  Винайдення сексуальності: дошлюбні спільні ночівлі молоді (XIX ст.)

Давність праукраїнської мови засвідчують також археологічні знахідки. В 1959 році проф.О.Черниш, відомий український археолог і вчений-історик, виявив в с. Молодове Чернівецької області скам’янілу сопілку на одну гаму. Таку сопілку нині називаємо “гуцульською”. Цій знахідці учені світу налічують 150 тисяч років. Крім того, виявлено музичні інструменти типу флейти з рогу північного оленя. Зарубіжні вчені визначили їхню давність: близько 44600 років. «Хто слів не має, той на сопілці не грає» – кажуть гуцули. Коментарі зайві.

Представники «офіційної науки» роблять все можливе і неможливе, щоб українці не збагнули правду про себе, про свою мову, праісторію. Цим займаються поважні фахівці: академіки, доктори філологічних наук, професори.

Так, наприклад, приведені факти шановний академік Григорій Півторак вважає “казковими і міфічними уявленнями про історію нашого народу та його мову”. “Спроби відсунути появу українців та української мови в далеке минуле – аж до нашої ери” означає, вважає академік, “… літати в хмарах мрій і фантазій”. Більш того, на думку академіка, “такі дослідження дискредитують українську суспільствознавчу науку перед світовою громадськістю”. Виходить, що всі згадані вище знані представники світової наукової громадськості дискредитують українську суспільствознавчу науку перед світовою громадськістю. Щось тут не так, шановний академіку.

Наступний представник Костянтин Миколайович Тищенко сходознавець вважає, що українська мова має тільки 5% українських слів, а решта запозичення. Костянтин Миколайович, здається, обмовився, і замість російської назвав українську мову. Академік Трубачов досліджував етимологічний словник російської мови, яка має 99,4% запозичень. Це схоже на правду. У слові Дніпро перший елемент шановний сходознавець вважає іранського походження, нібито засвоєнний слов’янами через дако-фракійську мову. М’ята, вишня, зубр нібито потрапили до українців через германську мови з латини, яка походить з якоїсь доіндоєвропейської мови середне морського ареалу. Граб – нібито запозиченно з доіндоєвропейського субстрату. (У Санскриті Данапр означає СИН БОГА ДАНА). Київ – нібито фінського походження !?

Так само Карпати, медобори, стрий, липа – зосвім не іллірійского походження. Щодо вина, олії – тут уже не вистачило фантазії, щодо походження, то пише: «невідоме середнеморське джерело». То про що йдеться?

Сходознавець, здається забув про існування праукраїнської держави КУШАНІВ із V тис. до н.е. в Середній та Південній Азії та Індії куди входили і територія Ірану, і ще сьогодні на Перському Нагір”ї збереглися українські хати-мазанки. Ми б радили сходознавцеві ознайомитись з працею видатного дослідника Олександра Черткова «О языке пелазгов», де приведені чисто українські слова з II тис. до н.е.

Такі, як читало, скриня, господиня, земля, святиня, ХАТА, назви міст етрусків: ОРІАНА, КОРДОН, КУРІНЬ, КОСА, ОРАТАНІЯ, РУСАЛІЯ, ГАЛИЧ та назви поселень довкола Верони (столиця венедів): Луг, Поляна, ПЕРУН, КИЇВ (!), а також відкрити «Хронологию древнего мира» (М., 1976), де побачимо фараона КИЯНА в Нижньому Єгипті, місто КИЯН у Месопотамії. То, даруйте, яке фінське походження Києва?!

  «Про державність», Б.Скоропадський

І завершує цей набір прикладів «геніальних» вигадок наше рідне слово хата, яке наш “винахідник” вважає “хрестоматійно відомим локальним іранізмом”.

Здається, Костянтин Миколайович не почув заклику відомого у світі авторитета у галузі археології й історії академіка Російської академії наук Б.О.Рибакова, який у «Заклику до слов’ян» визнав і наголосив: «Предки арійців жили в Подніпров’ї… Мій заклик до українців: займіться вивченням Санскриту…» Треба прислухатись до «старшого» брата.

Наступний шедевр винахідловості Тищенка перевершує все придумане їм раніше: «… сучасні люди виникли у підсахарській Африці, а потім близько 50 000 років до н.е. колонізували Євразію, розселившись спершу по її узбережжю. Все теперішне розмаїття нащадків вивезених з Африки рабів започатковане в Африці, а сучасні популяції людей є нащадками африканців або тих предків, що вийшли з Африки.»

Але шановний професор не врахував одну дрібничку: відомі дослідники Герхард Бозинський, Анрі Люмплей, Карел Волох вивчали стоянку в с.Королеве на Закарпатті. Результати численних аналізів показали: вік нашарувань, у яких виявленно найдавніші знаряддя праці складає щонайменше мільйон років. Тобто освоєння терену України почалося ще мільйон років тому.

То яка Африка?!

Як з’ясовується, без Санскриту не може бути правдивої історії та філології, а від Санскриту розбігаються «бики» С.Наливайка у словах Крим, Буковина, Гуцулія, Галичина, Україна, Полтава, і його «безперечний іранський струмінь в українському назвотворенні, як і в етногенезі», зникає. Галичина у С.Наливайка – край чорного бика, Галич – Чорнобиків, галичани – чорнобичичі, чорнотуричі.

А насправді, за Санскритом – Галичина означає могутній Володар ЗЕМЛІ, гуцулія – плин веселого шуму, Буковина – край великої мудрості, ПОЛТАВА – ім’я нашої БОГИНІ ЗЕМЛІ.

Ще один «шедевр» Наливайка: «…загальновизнано, що на території сучасної України в давнину жили індоарійці, тобто індійські племена». А де мешкали українці ? Світові вчені кажуть, що праукраїнсьці жили тут мільйон років.

Ще один знавець української мови та історії Ю.Шилов, виступаючи у Львові, заперечував існування прамови Санскриту, а для зневаги праісторії України вигадує нову назву для Оріяни (Праукраїни, яку визнають світові вчені) Аратта, додаючи ще одну літеру “т”.

У сс. ганебна назва «Арата» означає ОГИДА, БРИДОТА, ВІДРАЗА. Чи могли наші предки назвати свій рідний край Божественної МІСІЇ цією огидою? А Оріяна у сс. Означає «Поява білих творців».

Якийсь Кушпет плює на духовну святиню України кобзарів в своїх писаннях під назвою «Старцівство», де стверджує, що кобзарі були просто жебраками.

Інший «розумник» Канигін в книжці «Тризуб і хрест» намагається довести, що наш святий тризуб – це знак диявола.

Особливо «відзначився» відомий археолог Микола Чмихов. Його дисертація «Семитские астральные знаки Северного Причерноморья в V-му тысячелетии до н.э.» визиває подив, адже семітів у V-му тисячолітті не було, але це їм не завадило мати астральні знаки. Шкода, що М.Чмихов через два місяці після захисту раптово помер.

  Мовні перекоси – в головах українців

Ще далі зайшов проф. Олег Білий. Він вчить українців, про що треба думати, а про що ні! «Нам не потрібно думати про трипільську культуру як про давню українську» ! Залишилося, здається, порадити українцям не дихати.

Але найбільшу шкоду Україні, найбільше приниження української мови, як не дивно, робить український мовно-інформаційний фонд НАНУ в особі Володимира Широкова, наукового керівника найфундаментальнішого проекту лінгвістів – 20-томного етимологічного словника української мови де назбирано «запозичень» з 250-ти мов світу.

І це робиться з мовою, яка започаткувала майже всі європейські мови і більшість мов світу! Тільки Санскрит показує, що ті «запозичення» надумані і штучно, безпідставно, приліплені до української мови.

Коли дикі племена швабів («поїдателі собак») прийшли в Європу в 71 році нової ери, у них не було розвиненої мови. А тепер нам розповідають, що цемент, дах та інші слова запозичені з німецької. І так з усіма 250 мовами.

Найстарша мова на планеті не могла запозичувать щось у не існуючих іще народів. І це доводить тільки САНСКРИТ.

Зрозуміло, що сьогодні, коли філологічна наука і мовознавство в руках перевертнів, імперських зайд, потаємних виконавців імперської волі, неможливо зупинити видання цієї «підробки» – 20-ти томного словника неукраїнської мови, який принижує Україну і ганьбить нашу мову.

Але Україна повинна знати своїх «героїв». Про це необхідно кричати на кожному кроці!

Вчені Європи цікавляться Гуцульщиною, яка є давнім джерелом мов Європи, а гуцульська говірка є найдревнішою мовою у світі.

Поляк Станіслав Вінценз, історик, дослідник, письменник, вивчаючи Гуцульщину, пишався, що Польща має «кусень» Атлантиди. Про Атлантиду говорять поляки, німці, англійці. Європейське слов’янське товариство очікує видання Словника гуцульського говору на 300 тисяч слів Михайла Грицака.

Ще в 1911р. поляк Ян Янів склав словник гуцульського говору на 30 тис. слів.

Щодо сьогодення, то потрібно повернути Україні українські школи. Крім українознавства в шкільній програмі повинна бути історія мови і культури як окремий предмет, а також курс українського фольклору як навчальна дисципліна. «Ставлення мовознавців та владної еліти до мови і фольклору – лакмусовий папірець її справжніх намірів у будівництві соборної самостійної держави національного типу» (М. Дмитренко, доктор філологічних наук).

Андрій Становський (2.05.2014)

 

 

Про Василя Кобилюха у статті «Україна — могутня володарка сонця»

Виступ «Зміст слів і назв, що походять від санскриту»

Книга «Душа Японії: айни очима українця і санскриту»

Книга (фрагмент) «Музика Праукраїни та її відлуння у Санскриті»

Рецензія на книгу  «Музика Праукраїни та її відлуння у Санскриті»

Презентація книги «167 синонімічних назв Землі у Санскриті» (І)

Презентація книги «167 cинонімічних назв Землі у санскриті»(ІІ)

Презентація книги «167 cинонімічних назв Землі у санскриті»(ІІІ)

Лекція «Довести, що живий. Праукраїна й санскрит»


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика