Головна » Шевченкоманія. Хто більше?

Шевченкоманія. Хто більше?

samumray.in.ua.

 

 

За останніми бурхливими подіями, а тепер вже і їх наслідкам, якось відійшов на задній план ювілей Тараса Шевченка.

Проте нещодавно довелось проходити повз Національний музей Т.Г. Шевченка, що розташований в колишньому особняку Терещенка, на однойменному бульварі, коло однойменного парку в місті Києві. Громадськості було відомо, що будівля ремонтується, про це свідчили паркан та «ліси» навколо неї. І от, нарешті, паркан знято … Погляд почав звично шукати ошатні старовинні дерев`яні двері (ще й подвійні, з купе, як було заведено у всіх тогочасних садибах і палацах), що прикрашали фасад та слугували центральним входом до музейного приміщення і … не знайшов.

Від подиву та обурення перехопило подих. Двері щезли …

колишній вхід в музей Шевченко закрито пам`ятникомЗамість них з округлої білої ніші виглядала скульптурна композиція – барельєф з темного металу, мабуть, бронзи, «літаючий» Т.Г. Шевченко, добре знайомий відвідувачам музею, той самий, що висів на стіні на парадних сходах. Чесно кажучи, він і там справляв не надто приємне враження, а тепер лякає перехожих на вулиці.

Якому «генію» від архітектури спало це на думку? Заради чого знищили шикарний вхід до музею? Невже мало поруч пам’ятника Т.Г. Шевченку у парку, назви парку, назви бульвару, назви Київського національного університету, назви Національної опери України та бронзового погруддя поета та художника (не дуже вдалої прикраси, на думку автора), що дивиться на публіку з ніші над входом до неї?

Дійсно, маємо масло масляне. Як не згадати невеличку статтю ненависного українським патріотам Олеся Бузини, який давно підмітив, що з моменту настання незалежності по всій Україні почалось масове божевілля з перейменування всього, що носило ім`я Леніна, на ім`я Т.Г. Шевченка.

  Ярмаркуємо, поки ще корупція надворі

Для повного завершення авантюри зі знищенням центрального входу до Національного музею Т.Г. Шевченка та нестримної і бездумної шевченкоманії залишилось поставити ще одного Шевченка. Так, ви вже здогадались: саме перед Бессарабським ринком, на місці, де радикали нещодавно звалили з постаменту пам’ятники Іллічу та розтрощили його.

Чи радились з жителями Києва про таку реконструкцію та модифікацію музею, який і без того мав не так багато відвідувачів? А тепер, хто зна, де ті двері й шукати?

Безперечно, вхід мав історичну та архітектурну цінність, був прикрасою естетичною, а крім того, приваблював увагу людей, що проходили поруч, в тому числі і афішами та оголошеннями; він справді концентрував погляд, а у двері хотілось зайти, бодай для того, щоб оглянути та помилуватися убранням величезного холу та мармуровими сходами, що розбігаються вгору і донизу. Вхід-двері ­ інтригував та приваблював. Тепер замість них ще одне зображення Т.Г. Шевченка.

Так, в нас вміють розшибати лоба в шануванні і поклонінні, в сльозах і, перепрошуємо, соплях. Відомий факт, що пам’ятників Шевченку встановлено найбільше в світі. І що з того? Всі вже пройнялись його творчістю та зрозуміли цього генія та пророка? Краще залишимо це без відповіді, бо вона і так зрозуміла. Шкода, що на таке вдосконалення історичної будівлі пішли кошти. Невже в цьому була така нагальна потреба? Але нічого, менше з тим, зранку радіостанція «Промінь» повідомила радісну новину: на «Євромайдані» встановлено дерев’яний пам’ятник Шевченку (з двохсотлітньої осики!), готовий лише верх, а витесати одяг запрошують всіх охочих …

Ще одна нова витрибенька та розвага. Все для того, щоб народ мав чим зайнятись.

Тож вітаємо з днем народження Кобзаря! З новими «геніальними» рішеннями! Чомусь нема сумніву в тому, що Тарас Григорович засудив би це відверте ідолопоклонство!

  В центрі Києва — не Гідропарк, а гідробардак!!!

6.03.2014

p.s.

Через деякий час, оговтавшись від стресу після побаченої спотвореною й без дверей будівлі Національного музею новий вхід в музей ШевченкаТ.Г. Шевченка, вдалось змусити себе підійти до неї поближче. Але про свою сміливість і рішучість довелось навіть пошкодувати.

Те, що відкрилось очам, шокувало ще більше: чудового затишного дворика не стало. Шкода тих, хто вже його не побачить (як і тих, хто не побачить старовинних дверей). Всю територію за будинком, де були і дерева, і лавочки, тепер займає сучасна конструкція оранжерейного типу: скло і пластик, що, як більмо, причеплені до історичного тіла будинку Терещенків. Дисонанс та несмак вражає.

Одразу захотілось знищити цю прибудову. Бажано разом з усіма монстрами – висотками, що спаплюжили Київ, спотворили його лице, нівелювали його неповторний стиль та цим вчинили наругу над мешканцями столиці, ще й вкрали небо і простір.

статуя Шевченка (з музею)

А про ще одного Шевченка – новий пам’ятник біля нового входу – навіть не хочеться повторюватись. Він – зайвий, краще займав би місце в холі якого-небудь навчального закладу чи деінде. Скільки можна? Чи є цьому край?

2.04.2014

p.s.p.s.

На початку жовтня 2014 року випало побувати у Будинку кіно, на презентації робіт творчого об`єднання «Вільні» (керівник Василь Вітер). Найбільше захоплення та оплески залу дісталися роботі молодого режисера Арсенія Бортника «Як Шевченко шукав роботи» за однойменним оповіданням Осипа Маковея від 1911 року. Виявляється, проблеми бурхливого та заполітизованого відзначення ювілею Т.Г. Шевченка й сприйняття його постаті взагалі і 100 років тому були ті самі. Цікаво, чому так пробуксовує свідомість українців? Фільм вдалий та смішний, потрапив точно в яблучко.

2.01.2015

Про Т.Г. Шевченко:

«Доборолась Україна до самого краю…» (Сам Ум Рай)

  І тут задіяні гроші

Шевченко і сміхова культура (Д. Горбачов, О.Соломарська)

«Новий Шевченко», лектор Ю. Макаров

«Тарас Шевченко як естет й аристократ духу», лектор Д. Горбачов

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика