Головна » Скільки тисячоліть слов`янській державності?

Скільки тисячоліть слов`янській державності?

Вважається, що слов’яни — люд молодий, а їхня державність – найпізніша в Європі. Така науково-політична концепція заснова­на на давньогрецькій «історії» Геродота й на «Повісті врем’яних літ» Нестора-літописця. На цій же позиції залишається офіційна історіографія незалежної України.

Проте існує інший ака­демічний підхід, що спирається на значно ширше коло джерел і має особливу методологію. Її засновником можна вважа­ти академіка Б.Рибакова, провідного історика сло­в’янства останнього півсто­ліття. Висунутий Рибаковим принцип: будь-який народ починається з тих часів, яких сягає його власна істо­рична пам’ять – відображе­на в фольклорі, орнаменти­ці та інших проявах культу­ри. В книзі «Язычество древних славян» (М., 1981) дослідник показав, що збе­реглися згадки про мамон­тів, які вимерли близько 14 тисяч років тому. На Київ­щині в позаминулому сто­річчі було записано міф, що вказує на давнину в 19,8 тисячоліття. Це збігається з відліком священної «Велес-книги» та найдавнішого в світі літопису Кам’яної Мо­гили на Запоріжжі (21 тися­чоліття). Збереглася також «Веда слов’ян», міфічна хранителька якої – веда Жива Самовіла – відпові­дає Сибілі, священні книги якої шанували римляни й греки. Напевно, ці тексти мав на увазі вавилонський історик Берос, кажучи про найкращі в світі «скіфські книги». Є ще чимало й ін­ших фактів, що підтверджу­ють цей висновок: історич­на пам’ять слов’ян — най­глибша.

Тож не диво, що й народ ми — найдавніший. Не слід лише обмежуватися самоназвою слов`яни. Кожен народ, проходячи різні етапи розвитку, змінює назви. Це як у родині: живе правнук Степан, а був колись прадід Іван; якісь роки вони мо­жуть співіснувати. Відповід­но: пеласги-елліни-греки (візантійці). Також: (в)енети-сколоти-слов’яни (укра­їнці). Були часи, коли Євро­па мала назву Енетія. Рим­ський історик Помпей Мела писав, що «сколоти – най­давніша нація світу», а Сте­фан Візантійський відносив до слов’янських народів ет­русків – відгалуження пеласгів, на культурах яких під­нялися Рим та Еллада. Цю традицію продовжували в XVII столітті італієць М. Орбіні й француз П. Левеск, а за ними – російські вчені Та­тищев, Ломоносов, Чертков…

  Виступ академіка Ю.Шилова на круглому столі «Історія земних цивілізацій»

1992 року я висунув й надалі опрацював теорію першої держави Аратти (розквіт якої відомий під умовною назвою «Трипіль­ська археологічна культу­ра»). Вона виникла близько 6200 року до нашої ери або років на 800 раніше й – на відміну від наступних Шу­мера, Єгипту та ін. – була не рабовласницькою, а общинною країною. Її міфи, гімни, обряди зафіксовано у «Веді слов’ян» та в кількох із «Сказів Захарихи», сюди ж слід відносити й значну частину збереженої селянс­твом культури.

«Веда слов’ян», що міс­тить близько 3500 сторінок, була знайдена в Родопах сербським етнологом С.Верховичем у 60-ті роки XIX століття. В гімнах розпові­дається, зокрема, про першолюдину Іму – улюбленця Бога Власа, що привів Іму до скотарства, а потім до хліборобства й міського життя. Безпосередньо ж навчали першолюдину «моми й дєвойки», жіночі божества на чолі з Живою Самовілою, яка стала дружи­ною Іми. Наводяться назви кількох міст та їх узагаль­нююча назва Кальниця, що перегукується з колунною «Велесової книги». Цей термін, споріднений з ко­лом, найліпше зберігся у назві Коломия. Походить він від хатсько-аратського словосполучення kal-lamm-asu (бик-полум’я-бог), що означало покровительство з боку небесного «Осяйно­го БОГА-Тельця». Звідтіля ж і вищезгаданий Влас-Вол-АС, Телець-БОГ (який очо­лював Зодіак у 4440-1700 роках до нашої ери, тоді як Іма-«Близнюк» – у 6680- 4440 роках до нашої ери).

Пізніше, напевно, на по­чатку III етапу розвитку Три­пільської культури (Аратти 3500-3000 роки до нашої ери), первинний термін державотворення було оновлено: виникло государство. Це слово теж складене з трьох і спорід­нене з попереднім через говяд (корів та биків, тобто велику рогату худобу) і БОГА-АСУ. Виходить: «сус­пільство, спроможне дару­вати (офірувати) Богові ко­рів».

  Книга-заповіт «Пра-пращури: сказання перших слов`ян», Юрій Шилов

Слід наголосити, що греки – яких вважають най­першими державотворцями Європи – зберегли лише непевні згадки про аратську державність VII-IV тисячо­літь до нашої ери. Їхня культура має міф про Таврополіс – «Місто – держа­ву биків», що перебувала у володіннях таврійської бо­гині Артеміди-Таврополи. А давньогрецький термін по­ліс («захищене») виник вже в часи рабовласництва, десь у період Троянської війни до кінця II тисячоліття до нашої ери.

Термін держава – старі­ший. Він походить від санс­критського словосполучен­ня держава: «простором володіти». Такий термін склався, напевно, в середо­вищі аріїв – родичів і сусі­дів араттів – протягом IV-III тисячоліть до нашої ери.

Успадкувавши найдавнійшу в світі державотворчу традицію, хрещена Русь зреклася її. Бо стала вже державою «феодальною», класовою і прийняла ідеологію свого взірця, Візантії. А державність Аратти – Анти-Арсанії, а також Дандарії-Дандаки була іншого штибу – общинна, «первокомуністична». Отож роздвоїлася надалі й історія. Поряд з традицією історичної пам’яті народу (розкритою, зокрема, в нашій статті) існує штучна традиція, що обслуговує (з часів грека Геродота, русича Нестора й інших) ідеологію можновладців… Проте настав час – після Другої світової війни – коли полі­тика має стати народною, а отже, спертися на істину. Іншої можливості запобігти Третій війні людства немає. А вивести історичну науку, за нею ідеологію та політи­ку на правдивий шлях мають слов’яни – передусім українці. І чим глибше, чим швидше – тим краще. Для України й для людства.Аратта і Аріан займали Дунайсько-Дніпровський ареал, землі майбутньої Ук­раїни. Ті дві країни складали немовби хліборобське ядро та рухливу скотарську оболонку так званої індоєвропейської спільноти – з якої пізніше вийшли пращу­ри десятків народів від Бри­танії до Індії, від Палестини до Скандинавії. Серед них слов’яни, особливо українці – прямі спадкоємці. Тим паче, що Арсанія зі столицею Артою, а також Дандарія («Жезлоносна Арія») проіснували у складі Київської Русі аж до XI сторіччя.

  «Ноосфера и Спас», Юрий Шилов

Ю. Шилов, академік, професор, письменник

Українська газета №4 27.01.2005


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку