Головна » Слава богові – місто живе (авторський погляд на деякі побутові незручності)

Слава богові – місто живе (авторський погляд на деякі побутові незручності)

samumray.in.ua.

 

 

P1170821Коли о 1-й, 2-й чи 3-й ночі, а інколи – аж на світанку тишу нашого двору порушують гуркіт моторів та специфічне, добре всім знайоме бряцання-клацання, подеколи дуже сильне, а далі гупання-грюкання, я, як нормальний, помірно зневротизований житель мегаполісу, звично прокидаюсь. Але замість того, щоб сердитись і сваритись, згадую невеселі часи, в які довелося і доводиться жити, молюсь, прославляючи бога, та дякуючи службам, що спричиняють звуки, несумісні зі сном – службам вивозу сміття. А ще радію. Радію, що місто живе, що його продукти життєдіяльності (відходи) регулярно забирають, а вміст деяких контейнерів (весь двір ретельно розділяє побутовий пластик від харчових відходів) навіть йде, хочеться сподіватись, на переробку, що завдяки цьому підтримується відносна гігієна та санітарно-епідеміологічна безпека. До того ж, мабуть, ніч – єдино можливий час доби, коли гігантські сміттєзбиральні машини з бравими хлопцями на чатах, можуть вільно пересуватись містом та очищати баки і контейнери.

Так само радію, що працює міський транспорт, навіть коли доводиться довго чекати на нього, та не обділяю радісною вдячністю всі інші побутові «дрібниці», від яких ми всі сильно залежимо.
І, погодьтесь, це конструктивний досвід, яким і захотілось поділитись.
Можливо, когось він спонукає переформатувати власний погляд на деякі проблеми життєзабезпечення та допоможе, навіть пробуджуючись в ночі, зберігати добрий внутрішній стан, а з ним – здоров’я.

p.s. Звісно, залишається болюча проблема сміттєзвалищ навколо Києва та актуальна для України проблема утилізації, чи переробки побутового та іншого сміття. Але це вже – зовсім інша тема розмови.

4.03.2015


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку