Головна » Собор на крові… триває

Собор на крові… триває

samumray.in.ua.

 

 

sobor na krovi

А Собор України й надалі залишається великою ілюзією.

Триває Собор на крові…

Собор чи розбрат?.. Схоже, що ми всі знову опинилися у міражі-мареві. Вкотре!

Кривава історія цієї землі продовжується.

24.12.2015

p.s.

Народ масово наближається до стану, близькому до божевілля, і фактично здійснює поки що приховане, розтягнуте в часі самогубство, розвиваючи ненависть до Росії та росіян, намагаючись викреслити все російське зі свого життя, очорнюючи все підряд та водночас геть чисто забуваючи, що частина російського напряму̀, безпосередньо – через кров, через спільні століття історії – міцно спаяне з величезним процентом населення території сучасної України. Спостерігаємо процес поступового самознищення, бо маси емоційно зашкалює від гніву та образ, які, як відомо, діючи за принципом бумерангу, спрямовуються на тих, хто їх продукує та посилає, а все це підсилюється тим, що власна частка російського (хоче хтось про неї знати чи не хоче, прагнучи назавжди відхреститись), обов’язково постраждає від власної ж злості.

11.01.2016

Фільм “Вогнем і мечем”

Серіал “Собор на крові”

 

Не забудьте подивитись фільм Юрія Іллєнка «Молитва про гетьмана Мазепу», якщо вдасться знайти, – то в кращій якості.

 

 

Та не забувайтеся припастися бромом або якимсь новітнім варіантом заспокійливого для перегляду всіх перерахованих вище картин та матеріалів, бо і для вас стане очевидне знамените Виниченкове про виняткову необхідність читання української історії саме з бромом!

Наводимо уривок з щоденника Володимира Винниченка:

“Читати українську історію треба з бромом, — до того це одна з нещасних, безглуздих, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що одгризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія — ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування. Чи не те саме стає тепер? Тільки хотіли жити державним життям, як починається стара історія: Москва всіма силами вп’ялась і не хоче випустити. З другого боку вже стоїть Польща, наготовивши легіони. Прийшов дужчий, вигнав Москву, одпихнув поляків і сам ухопив за горло й видушує все, що може. Збоку присмокталась і четверта — Австрія.
А всередині те ж саме. Паршиві шанолюбці, національне сміття, паразити й злодії продають на всі боки: хто більше дасть. Нащадки прадідів поганих повторюють погані діла дідів-поганців. І розшарпаний, зацькований народ, знову безпомічний, жде, якому панові його оддадуть. Вигідніше буде можновладцеві німцеві оддать Москві — оддасть. Вигідніше собі лишити — лишить. Ні, ні української історії, ні українських газет читати без брому, валер’янки або без доброї дози філософського застереження не можна”.

  Найдавніша метрика української мови – санскрит

(25. V 1918 р. // Щоденник. Т. 1: 1911-1920. — С. 285)

 

 

А так виглядає шматочок сучасної історії:

Фільм-колаж “Війна всередині і ззовні (відголоски війни)”, 2015

Історія розвитку суспільної думки (ретроспектива)

2015 рік

Собор на крові… триває

 

2000 рік

Коло (зібрання) жителів Академмістечка

 

1999 рік

«Собор Київської організації Шевченкового братства України»

 

1989 рік

«Собор»

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика