Головна » Столичний метрополітен – активний втілювач та розсадник ідеї несмаку

Столичний метрополітен – активний втілювач та розсадник ідеї несмаку

samumray.in.ua.

 

IMAG0066

На жаль, але це факт. І процес деградації та руйнування внутрішнього простору київської підземки вже став настільки звичним, що практично не помічається городянами. А значить, несмак та анти-естетика поступово зливаються з підсвідомістю людей, просочуючись до неї крізь усі пори та стають нормою життя.

 

Як не лаяли б радянські часи, але за них картину, подібну теперішній, важко або й зовсім неможливо було  уявити навіть в найстрашнішому сні.

Поїздка в метро завжди була приємним та надійним способом пересування. Ошатні і здебільшого величні вестибюлі станцій метро, були зроблені з якісних матеріалів (мармур, граніт, ковані деталі) та оформлені винахідливо, художньо, зі смаком. Ніщо зайве не втручалось у зорове та слухове поле й психіку та не порушувало недоторканний, табуйований внутрішній особистісний простір.

Тепер бажання спокою та чистого простору під час поїздки у метро залишається мрією з розряду тих, що не виповнюються.

Все почалося через наступ «цивілізації». Процеси прискорення темпу життя, деградації, руйнації, розмивання рамок і меж, запровадження ринкової економіки та відносин (нехай і в їх спотвореному вигляді) ввірвались і до столичної підземної залізниці у вигляді неоковирної та різношерстої реклами. Важко знайти яке-небудь «живе» місце ( і у вагонах поїздів, і у вестибюлях станцій, і на стінах вздовж ескалаторів), вільне від реклами. Вона звідусюди в найрізноманітніших формах і виглядах – і з екранів-табло в поїздах і на станціях, і з афіш – листівок – плакатів на стінах, підлозі і стелі, часто-густо з кричущими граматичними помилками – просто лізе і до очей, і до вух. Лізе нав’язливо, грубо заважаючи, відволікаючи на себе увагу.

  Медицина – боль, которая всегда с тобой

Ні захисту, ні спасіння, якесь закляття. Деколи і потрібну станцію проїдеш, бо не впізнаєш. То вона обклеєна фруктами з шампуню, то корівками з молока та вершків, то ковбасами і модними дамочками, а то і віршами – ніби і цікаво, але теж на любителя. Але досить подробиць, бо всі кияни і так добре знають, що в метро рекламують все – від панчіх і шуб, до зубної пасти і бритви, від ремонтних робіт і виставок-продажів товарів до вакансій та послуг ворожок.

Бедлам суцільний. Під час поїздки голова йде обертом через надлишок інформації. А ще щільний пасажирський потік додайте. Проїдеш туди-назад 2 години, а то і більше, і синдром транспортної втоми тобі гарантований.

Наступний (за рекламним) наступ на внутрішню естетику метро в Києві здійснили дуже старанні виконавці підготовки до чемпіонату з футболу «Євро – 2012», який дійсно всім наболів і сильно, бо на догоду іноземним фанатикам цієї гри були безглуздо витрачені великі кошти. І на ці кошти проведене не одна безумна трансформація.

Під цю сокиру потрапили назви станцій по порядку в напрямку ходу поїзда, що звично висіли на стінах навпроти платформ для посадки і висадки пасажирів. Красиві та доречні, відповідні до загального вигляду станцій металеві таблички, що були виконані в техніці кування з металу відповідного нейтрального кольору чиясь зла рука замінили на плоскі жовто-червоні, ніби з жесті чи алюмінію, таблички-показники з назвами станцій та якимись номерами (за якими нібито людина може легко зорієнтуватись, але маючи перед собою відповідну схему). Однозначно, вони не красиві, не стильні, всюди (на всіх станціях) однакові (видно, зроблені похапцем), не вписуються в інтер’єр, суперечать поняттю доброго смаку та доцільності, не пасують до вигляду жодної станції метро.

  Контрасти свідомості

 

IMAG0063Кому заважали старі та добротні? І куди вони зникли?

«Євро – 2012» було та й загуло. А таблички на станції не повернулись. Мабуть, ніхто і не збирається їх повертати. А може (що дуже ймовірно з огляду на якість матеріалів), їх вже списали з ужитку та здали на металобрухт?!

Чому мовчить громадськість? Невже всім байдуже?! Шкода, що естетика не в моді.

Так, звісно, це не найбільша біда та проблема столиці.

Але метрополітеном користуються мільйони людей щодня. І те, чим він наповнений, впливає на їх психічний стан. А значить, і на все життя, а в ньому і на те, що здається (можливо, на перший погляд) більш вагомим!

17.03.2013

Про рекламу в метро:

«Котексом» — по свідомості


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку