Головна » Стоп насильству в сім’ї!

Стоп насильству в сім’ї!

Насильство в сім’ї є грубим порушенням прав людини.

Кожна людина має право на захист від насильства в сім’ї незалежно від віку, статі, національної та релігійної приналежності, сексуальної орієнтації, стану здоров’я та інших підстав дискримінації.

Кожна людина, яка вчиняє насильство в сім’ї, несе кримінальну, адміністративну або цивільну відповідальність. Насильство в сім’ї може бути злочином.

Насильство в сім’ї – це свідома поведінка, яка спрямована на отримання влади та контролю над іншими. Кривдник ретельно обирає тактику: нищить майно, погрожує насильством або погрожує дітям, спрямовує агресію на певних осіб, у певний час та у певному місці, як правило, не проти начальника чи перехожих.

Вживання алкоголю та наркотичних речовин не є головними причинами насильства в сім’ї. Алкоголь та наркотики часто пов’язані з насильством в сім’ї. Але багато чоловіків, які б’ють своїх дружин, не зловживають алкоголем.

Насильство в сім’ї – це проблема, яка поширена як у віддаленій сільській місцевості, так і великих містах; вона не є наслідком бідності або низького рівня освіти.

Жінка, яка зазнала насильства, має багато причин продовжувати стосунки, що супроводжуються насильством. Часто жінці нема куди піти, вона може не мати джерел фінансового забезпечення, відчувати страх бути засудженою родичами, друзями, громадою або страх реалізації погроз завдати їй (й дітям) шкоди; не залишати чоловіка через емоційні або релігійні причини.

Насильство в сім’ї – не особиста проблема, вона стосується суспільства. Мовчання громади, відсутність реагування ОВС та програм допомоги жертвам насильства в сім’ї збільшують кількість випадків насильства, в т.ч. з летальними наслідками. Жертви або свідки насильства зазнають психологічних травм, які позначаються на їхній професійній діяльності та соціальному житті. Жертви згодом можуть також вдатись до насильства з метою самозахисту і потрапити до в’язниці за вбивство.

Реагування на випадки насильства в сім’ї не повинно залежати від активності лише постраждалих.

Пріоритетом запобігання насильству в сім’ї є безпека потерпілих.

 

НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРОЯВИ

Насильством в сім’ї визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню ДО іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю (ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»),

  • Фізичне насильство  умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних пошкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести постраждалу (постраждалого) до смерті, викликати порушення фізичного і психічного здоров’я, нанести шкоду його честі й гідності. Фізичне насильство – це нанесення тілесних ушкоджень (побиття, викручування рук, смикання, ляпаси, щипки, шмагання спроби придушення; смикання волосся; кусання; хапання; катування; мордування та ін., в тому числі із застосуванням будь-яких предметів), погроза нанести тілесні ушкодження,у том числі із застосуванням зброї чи інших предметів (ремінь, палка, праска, ін.); фізична ізоляція дружини, утримання її на обмеженому просторі (замкнення у коморі або кімнаті, приковування до батареї тощо); відмова надати медичну допомогу, в тому числі заборона звертатись до лікарів, відмова надати жінці допомогу, коли вона хвора або вагітна; полишення жінки в небезпечному місці.
  • Сексуальне насильство  протиправне зазіхання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї. Фактично, це секс без обопільної згоди (в тому числі, неприродні, хворобливі або садистські статеві зносини, що мають характер збочень), із застосуванням фізичної сили, погроз, залякування, насильницьке заподіяння статевого акту, після побоїв, застосування сексу як засобу приниження, зневажання та образи; приневолювання жінки одягатися надмірно сексуально всупереч її бажанню; постійна образа словами сексуального характеру, які мають зневажливий, «брудний», непристойний зміст (постійне вживання таких висловів як «повія», «фригідна», нецензурних висловів тощо); змушення до порнографічних дій та проституції).
  • Економічне насильство  навмисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачені законом права, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або психічного здоров’я. Найхарактернішими різновидами економічного насильства є заборона працювати та отримувати прибутки з джерел, інших, ніж від членів родини; жорстке визначення сфер праці для члена родини; примус батьками або піклувальниками неповнолітніх до праці або жебрацтва; примус працювати, незважаючи на об’єктивні обставини, що унеможливлюють працевлаштування (стан здоров’я тощо); примус до протиправних дій в економічній сфері; позбавлення та/або погроза позбавлення житла і грошового утримання; існування за рахунок іншого члена родини проти його бажання та/або незважаючи на його злиденні статки. Зокрема, економічне насильство щодо жінок фіксується, коли жінка вимушена постійно просити гроші в чоловіка та звітуватися перед ним щодо всіх видатків (або їх більшої частини), незважаючи на розмір власного заробітку; існує прискіпливий контроль над витратами жінки, присвоєння її коштів та заробітків; чоловік має кошти, які може витрачати на власний розсуд, водночас жінка не має такої можливості; існує «економічна» критика жінки (звинувачення в утриманстві, приниження значення її роботи, в тому числі хатньої, та заробітку, якщо вона працює);жінці заборонено вчитися, працювати, просуватись кар’єрними сходами; наявні погрози економічного характеру (позбавити житла, життєво важливих речей, вигнати з дому або навпаки, не пустити до оселі тощо).Тактика осіб, які вдаються до насильства, включає:
    • Залякування шляхом виразу обличчя, поглядів, дій, жестів, нищення речей, майна, жорсткої поведінки стосовно домашніх тварин, демонстрація зброї.
    • Емоційна жорстокість, коли чоловік принижує жінку, примушує її погано думати про себе, принижує її, примушує її думати, що вона психічно неврівноважена або хвора, грає у психологічні ігри, примушує її відчувати власну провину.
    • Ізоляція, коли є спроби контролювати те, що робить жінка, дивиться, з ким спілкується, що читає, куди ходить, обмежувати її соціальне життя, вдаватися до ревнощів для виправдання власних дій.
    • Применшення, заперечення та звинувачення, коли чоловік зменшує реальні наслідки образи та насильства, не приймає переживання жінки серйозно, стверджує, що насильства не було, перекладає вину за насильство на жінку, говорячи, що вона його спричинила.
    • Використання дітей шляхом примусу відчувати провину за дітей, використання дітей для маніпуляцій, передача через дітей повідомлень, погрози забрати у жінки дітей.
    • Використання привілеїв чоловіка в ситуаціях ставлення до жінки, як до служниці, прийняття особисто усіх рішень, поведінка «господаря замку», визначення ролей та жінки.
    • Економічний тиск: чоловік заважає жінці шукати роботу чи продовжувати працювати, примус звітувати про кожну витрачену копійку; виділяти певну обмежену суму на витрати, примус до випрошування грошей, відбирання коштів, приховування від жінки прибутку родини, обмеження до ступу до сімейного бюджету.
    • Використання примусу та погроз: чоловік погрожує скривдити або кривдить жінку, погрожує полишити її, вкоротити собі віку, повідомити про неї соціальним службам, примушує її відмовитися від висунутих обвинувачень, примушує її вчиняти незаконні дії.
  Ми повинні захистити жінок від насильства

 

Члени сім’ї – особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»).

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ст.З Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-111).

Насильство в сім’ї можуть вчиняти:

  • один з подружжя (жінка або чоловік) (у разі вчинення насильства стосовно іншого з подружжя);
  • батьки (мати, батько) (у разі вчинення насильства стосовно дитини (дітей);
  • брати й сестри;
  • дід (баба) (у разі вчинення насильства стосовно онуків (онука);
  • вітчим (мачуха) (у разі вчинення насильства стосовно іншого, до пасинка (падчерки);
  • усиновитель та всиновлена особа;
  • опікун або піклувальник та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням (у разі вчинення насильства в сім’ї стосовно осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням);
  • особи, які проживають однією сім’єю, перебувають у фактичних шлюбних стосунках, але шлюб між ними не зареєстровано у встановленому законом порядку;
  • інші родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.

 

ОЗНАКИ, ЩО ПРИТАМАННІ ЖІНКАМ, ЯКІ ТРИВАЛИЙ ЧАС ПОТЕРПАЮТЬ ВІД НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

 

Типи ознак

Ознака

Фізичні •   погіршення фізичного та психічного здоров’я, емоційні та психоневрологічні розлади;

•   синці, забиті місця, відсутність зубів, ушкодження кісток та м’яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми та в різних частинах тіла, розриви статевих органів;

•   поганий догляд за ротовою порожниною, недотримання правил особистої гігієни, відсутність догляду за волоссям, нігтями;

•   втрата ваги, зневоднення;

•   наявність хвороб, що передаються статевим шляхом;

•   викиди плоду, мертвонароджені діти, передчасні пологи, брак ваги у немовлят

Психологічні •   невідповідність отриманих ушкоджень поясненням жінки щодо їх походження; історії про відвідання різних лікарів, які не відповідають дійсності; відкладання часу звернення за психологічною допомогою або відмова від неї чи будь-якого зовнішнього втручання, спрямованого на прояснення та корекцію ситуації;

•   наявність скарг психосоматичного характеру;

•   недостатнє лікування та невиконання приписів, що їх надає лікар, через «брак часу», «відсутність грошей», «необхідність виконувати хатні обов’язки», «незначущість хвороби» тощо. Альтернативою може стати «надмірне» лікування або самолікування, коли жінка на власний розсуд намагається позбутись симптомів (головний біль, біль у кінцівках, у спині та животі тощо) без визначення реального діагнозу. Наприклад, жінка може «лікувати» поламані ребра валокордином, приписуючи біль у грудях серцевому нападу; позбавлятись від «болю у м’язах спини» при відбитих нирках тощо;

•   страхи, необумовлена тривожність, нерішучість, повна безініціативність та відчуття безпорадності;

•   депресія, нав’язливі рухи та думки, схильність до одноманітних рухів та дій на кшталт розгойдування в кріслі, різання паперу, розчісування одного й того ж пасма волосся тощо;

•   надмірне збудження, безсоння або, навпаки, підвищена сонливість та уповільнення рухів (останні вважаються проявом «лінощів», «нездатності добре виконувати свої домашні обов’язки» та підсилюють відчуття провини);

•   втрата соціальних контактів з родичами, друзями, гостре відчуття самотності та ізольованості;

•   уникання погляду в очі, приниженість у поводженні, похапливість;

•   нереалістичні надії щодо розвитку визначних талантів дитини поряд із впевненістю в безперспективності її майбутнього;

•   суїцидальні наміри, погрози позбавити життя себе;

•   почуття провини за отримані фізичні ушкодження;

•   звуження свідомості, нездатність адекватно оцінювати власне майбутнє, свої вчинки та вчинки інших людей, поєднання підозрілості з безмежною довірливістю

Економічні •       нестаток/відсутність можливості розпоряджатися сімейним бюджетом та власними коштами;

•       відмова від праці або навчання під тиском чоловіка; праця на посаді/ робочому місці, обраному підтиском чоловіка;

•       праця, зумовлена необхідністю утримувати чоловіка, який водночас контролює (забирає) всі фінанси в родині;

•      одяг, взуття, які не відповідають сезону та погодним умовам; старезне вбрання; наочні ознаки існування в злиднях (незважаючи на реальні прибутки родини);

•       недоїдання;

•       наявність житлових проблем (негараздів)

Сексуальні •       порушення сексуальності, зокрема зниження або втрата сексуального потягу; сексологічні та сексопатологічні симптоми;

•      захворювання, що передаються статевим шляхом;

•      травми та пошкодження статевих органів;

•       наявність викидів, мертвонароджених дітей та небажаних вагітностей

 

ОЗНАКИ, ЩО ПРИТАМАННІ ДІТЯМ, ЯКІ ТРИВАЛИЙ ЧАС ПОТЕРПАЮТЬ ВІД

НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

 

Тип насильства Прояви
Фізичне •      самокаліцтво (заподіяння дитиною травм самій собі);

•      крововиливи сітківки ока;

•     зсув суглобів, переломи кісток, гематоми;

•     забиті місця натілі, сідницях або голові, які мають особливу форму предмета (наприклад, має форму пряжки ременя, долоні, лозини); рани і синці, різні за часом виникнення та/або у різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно), або незрозумілого походження;

•      сліди укусів людиною;

•      незвичні опіки (наприклад, цигаркою або розжареним посудом)

Сексуальне •     знання термінології та жаргону, не властивого дітям;

•      висипи в паху, захворювання, що передаються статевим шляхом (для дітей молодшого та підліткового віку);

•      ознаки вагінального або анального проникнення стороннього тіла;

•      підліткова проституція;

•      вагітність (для підлітків);

•      сексуальні злочини серед неповнолітніх;

•      сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

•      нерозбірлива та/або зухвала сексуальна поведінка;

•     уникнення контактів з однолітками, відсутність догляду за собою

Психологічне •     замкненість;

•     демонстрація повної відсутності страху;

•      неврівноважена поведінка;

•     агресивність, схильність до нищення і насильства;

•     уповільнене мовлення, нездатність вчитися, відсутність загальновідомих знань, невміння читати, писати та рахувати;

•      надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;

•     уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

•     занадто низька самооцінка;

•     тривожність;

•      намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

•     демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому;

•      страх фізичного контакту;

•     депресія, спроби самогубства;

•      вживання алкоголю або наркотиків;

•      психосоматичні хвороби;

•      насильство щодо свійських тварин та до слабших істот загалом;

•      почуття провини за отримання фізичних ушкоджень

 

 

 

Протидія насильству в сім’ї: пам’ятка для дільничного інспектора міліції

Протидія насильству в сім’ї: пам’ятка для дільничного інспектора міліції / Упорядник О. Уварова / Заг. ред. С. Павлиш – Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. – 64 с.

Публікація являє собою посібник, в якому коротко викладено інформацію, поради та методики, які повинні допомогти дільничним інспекторам міліції у їхній практичній роботі з виявлення та профілактики насильства в сім’ї. Незважаючи на те, що пам’ятка розрахована на дільничних інспекторів міліції, нею можуть користуватись й ін. працівники органів внутрішніх справ, які здійснюють виїзди на виклики щодо сімейних конфліктів. Вміщена у пам’ятці інформація сприятиме кращій документації випадків насильства та, власне, профілактиці насильства.

Цю пам’ятку розроблено на основі матеріалів Г. Христової та О. Кочемировської в рамках реалізації «Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні» – проекту, який впроваджує Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні за підтримки Європейського Союзу.

 

На замовлення Фонду народонаселення ООН компанія GfK Ukraine в серпні-вересні 2014 року провела національно репрезентативне опитування щодо досвіду насильства серед жінок і дівчат. Опитування проводилось на базі блоку анкети «Відносини в родині» Медико-демографічного обстеження домогосподарств (МДОУ), яке було проведене у 2007 році Українським центром соціальних реформ спільно з Державним комітетом статистики та Міністерством охорони здоров’я України і за підтримки USAID.

Завантажити

 

9.10.2018

 

Місце та роль чоловіків й жінок в українському суспільстві

 

Ми повинні захистити жінок від насильства

 

Я не боюсь сказати

 

Насильство над дитиною і наслідки цього для суспільства

Коментарі:

Залишити відповідь

Підписатися на розсилку