Головна » «Сходи до неба», які стали наругою над глядачами

«Сходи до неба», які стали наругою над глядачами

samumray.in.ua.

 

 

Пам'ять часами дуже вперта, тож періодично змушує мене повертатись думками до неприємного випадку, який відбувся на фестивалі «Сходи до неба».
Фестиваль проходив в Києві на Європейський площі ще в червні 2012 року, але неподобство, яке довелося спостерігати та відчути на собі не дає спокою і дотепер.
Переживання з приводу даного культурного (так планувалось в ідеалі) заходу просто підштовхнули мене не мовчати, не утримувати все в собі, а написати статтю.
І в даному випадку, це не запізно (з огляду на майбутнє), хоча факти тієї ситуації і події вже не змінити: вони вже стали історією.
Але прикрих відчуттів не поменшало.
Початок дійства, яке широко рекламувалось засобами масової інформації, було призначено на 19-ту годину вечора. Обіцяна програма викликала захват: виступи симфонічного оркестру, артистів опери та балету, серед яких найбільш очікуваною була поява відомого в світі баса – Анатолія Кочерги.
Зазвичай досить пасивна та інертна київська публіка, стрепенулась, зібралась (люди почали підтягуватись до сцени, розташованої на сходах Українського дому та ретельно загородженої, ще з 18 – ї години), незважаючи на прохолодну погоду і вітер.
Дійсно, це було так заманливо: послухати і подивитись гарний концерт безкоштовно, в центрі міста, дихаючи свіжим повітрям! Ближче обіцяної 19 – ї години оркестранти Національного симфонічного оркестру України під керівництвом Володимира Сіренка зайняли свої місця, глядачі посунулись ближче, нагострили вуха, витягли шиї, піднялися на півпальцях … але нічого не почалось, і ніхто нічого не збирався пояснювати натовпу.
А для чого? Бидло, воно і є бидло. Повинно терпіти.
Поступово ставало зрозумілим, що ж діється насправді і чому відбувається затримка.
Виявилось, що все брутально та просто – на червоній доріжці попід сценою поступово почали з’являтись VIP – персони, як то кажуть «селебрітіз», люди найвідоміші, найкращі та найповажніші. Вони не поспішали, звично красувались – замальовувались перед фото- та відеокамерами, сміялись, спілкувались, демонстрували вишукані наряди і пили шампанське, яким їх частували офіціанти, винайняті організаторами. До своїх VIP – місць на спеціальних трибунах близенько до сцени (перед носом публіки, яка стояла в очікуванні за парканом) не дуже поспішали.
Найганебнішим та найцинічнішим виявилось те, що весь оркестр під час цієї процедури «препaті» мовчки та незворушно сидів і мерз.
Звісно, хто такі музиканти – холуї, скоморохи, можуть почекати поки пани зберуться.
А майже все, що робиться в наш час, розраховане на можновладців і тих, хто коло них: найбагатших, найспритніших, най …, най …, най … (дозволяється читачам додумати самим та обрати найприємніший для душі епітет).
Знайшовся один з музикантів (хоча можливо йому наказали), який сів за рояль і дійсно почав чудово грати. Грав без оголошення творів, пауз та нот – все, що знав, втішаючи сердиту і замерзлу публіку, яка частково вже розходилась, а частково тупцювала під парканом, поки вибрані – розважалися і відпочивали, готуючись до концерту.
Всі, хто були за парканом на площі, щиро аплодували і дійсно були вдячні герою, який озвучив паузу, яка затяглась … на 1,5 години.
Пізніше вдалось з’ясувати, що це був піаніст Юрій Кот. І він справді врятував ситуацію і прикрасив вечір тим наївним та довірливим шанувальникам культури та мистецтва, які з’явилися вчасно. Прикро, що багато глядачів так і не дочекались самої програми й виступу видатного баса Анатолія Кочерги, заради співу якого і прийшли на Європейську площу.
Погодьтесь, що не всі можуть витримати очікування на холоді, стоячи на ногах. Це дійсно не просто і для молодого та здорового, не говорячи вже про людей похилого віку.
Дійсно, було неприємно і болісно від усвідомлення фактів, а точніше, від спостереження тої зневаги, яку дозволили собі організатори фестивалю «Сходи до неба» по відношенню до звичайних глядачів, протримавши їх під сценою тривалий час.
І зовсім негарною і некультурною виявилась позиція ведучих, які не вибачились перед публікою, яка стовбичила за парканом, за значну затримку початку концерту, та не здогадались представити піаніста та подякувати йому за заповнену паузу.
А для чого?
Їжте те, що дають.
І радійте, що маєте дещо безоплатно.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика