Головна » «Трипільський орнамент та змінені стани свідомості», Тарас Ткачук

«Трипільський орнамент та змінені стани свідомості», Тарас Ткачук

Переживання, з якими людина зустрічається
під дією мескалін
у чи глибокого гіпнозу,
безперечно дивні, але вони дивні маючи
 
безсумнівну упорядкованість, дивні у відповідності
 
до якоїсь моделі.

О. Хакслі.

Передмова

Керамічний посуд

Керамічний посуд

Автор цих рядків не фахівець у галузі психології або етномікології, проте хоче поділитися деякими думками, які виникли під час спостереження дивних паралелей між схемами розпису енеолітичного посуду і пізнішими описами візіонерського досвіду тих, хто повернувся з подорожей по «інших світах».

Автор починає своє викладення не без усвідомлення, що поставлене питання дуже контраверсійне. Але деякі явища в житті дописемних археологічних суспільств (до яких належить і орнаментація) вже не відповідають теоріям їхньої економічної детермінації. Без пошуку інших ключів до розуміння цих явищ неможливо наблизитися до розуміння цінностей людей енеоліту. А без цього ми не зможемо зрозуміти не тільки їх, але й себе.

 

Вступ

 

Інтерес до орнаменту як до культурного явища достатньо великий. Зараз існує декілька теорій його появи [1]. Здається, що його пояснення простим прикрашанням площини предмету все більше втрачає своїх прихильників. Дійсно, воно не відповідає на дуже багато питань, насамперед, чому в основі орнаментації різних культур знаходиться певна кількість приблизно однакових фігур?

Причина їхнього виникнення і досі вкрита таємничим мороком. Наполегливість, з якою ці фігури наносилися на різні предмети, пояснюється, зазвичай, традицією. Але хіба традиція не потребує постійного підтвердження своєї істинності? В такому разі, що слугувало цьому?

Посуд з трипільсько-кукутенською орнаментацією

Мал.1

За час багаторічного дослідження трипільсько-кукутенської орнаментації (V— початку III тис. до н.е.) подив автора викликала наполегливість, з якою майстри того часу зображували в чисельних варіантах дуже невелику кількість фігур:  хрести, свастики, чотирикутники і (дуже рідко) зірки (мал. 1). Крім цього, зовнішній вигляд деяких посудин також викликав питання свого виникнення.

Відповіді на них можна спробувати знайти в описах візіонерських феноменів, викликаних рослинами, що змінюють свідомість та пограничними для людини ситуаціями (передсмертний стан, голод, самотність, транс тощо).

Про доречність такого пошуку свідчить, наприклад, візіонерський досвід американського антрополога Мішеля Дж. Харнера: «Коли я пішов спати, в цю ніч мого приїзду в темряві будинку переді мною з’явилися картини блискучих і червонуватих відтінків. Те, що я побачив, було дуже дивним: криволінійні візерунки перепліталися, розходилися і крутилися вельми приємним чином. Потім серед візерунків, що змінювалися, з’явилися дрібні усміхнені демонічні лиця. Вони крутилися, зникали і знову появлялися. Я відчував, що бачу духів, які мешкають у Макасі. Наступного дня католицький місіонер показав мені свою приватну колекцію доісторичного посуду з місцевого району. На ньому були намальовані красиві візерунки, майже однакові з тими, що я бачив минулої ночі» [2].

Як показують чисельні дослідження сучасних антропологів, індіанські племена, що населяли сучасну Мексику, Колумбію, Венесуелу та інші країни Нового Світу живуть ніби в двох світах — в світі звичайного стану свідомості і у світі зміненого стану свідомості [3]. Існують чисельні техніки, які викликають зміни свідомості, де не останню роль відіграють галюциногенні рослини [4].

Дуже спрощуючи, можна сказати, що у звичайному стані свідомості в індіанців проходить господарське, сімейне і політичне життя, а в зміненому стані свідомості — спілкування з богами чи духами, лікування, отримання пророцтв та вказівок до дій в нормальному стані. Насправді ці два стани тісно переплетені [5].

Галюциногени були відомі багатьом традиційним суспільствам Старого Світу. Наприклад, з текстів Рігведи і Авести ми знаємо, що зміну стану свідомості за допомогою рослин практикували індоарії. Можливо, вживання рослин, які викликали яскраві видіння, сягає палеоліту [6].

 

Яруси світу

 

Уявлення про багатоярусний світ властиві багатьом народам, особливо тим, у яких розповсюджений шаманізм (лекція про шаманізм). Шамани, впадаючи в змінені стани свідомості за допомогою ударів бубна, танців, вживання галюциногенних рослин та інших технік, мають здібність подорожувати і діяти в цих ярусах [7].

Інтерпретація розташування орнаменту на посуді трипільсько-кукутенської культури, як відображення уявлень її носіів про багатоярусний світ, вже давно існує в літературі [8].

Посуд з трипільсько-кукутенською орнаментацією

Мал. 2

Під час археологічних досліджень великих трипільських поселень на Черкащині [9] знайдено посуд, на якому орнамент не тільки дозволив отримати додаткові аргументи на підтвердження цієї інтерпретації, але дав можливість висловити припущення, що мешканцям цих поселень була відома можливість переходу між двома світами — Нижнім та Верхнім за допомогою драбин. Орнамент на кубкоподібній посудині з поселення Майданецьке складається з чотирьох ярусів (мал. 2). В першому, нижньому і четвертому верхньому ярусах зображені горизонтальні лінзоподібні овали, з’єднані тангентами. На другому ярусі намальовані дві вертикальні драбини, що з’єднують середній (другий) ярус з третім. Цікаво, що в місцях з’єднання драбин з бордюром третього ярусу, в ньому залишені проходи.

Посуд з трипільсько-кукутенською орнаментацією

Мал.3

Ще одна посудина, на якій зображена ідея можливості переходу між ярусами світу, знайдена під час розкопок іншого великого поселення — Тальянки (мал. 3). Він має біконічну форму і його орнаментація складається з трьох ярусів. В першому (нижньому) ярусі, в районі ручки, намальований знак зерна [10]. Його оточують два серпанки місяця в першій і останній чверті та два великих чорних кола — знаки повного місяця (?). В другому ярусі зображені рослини (дерева?) і нахилені драбини, які з’єднують цей ярус з третім. В ньому також намальовані рослини.

Цікавий той факт, що зображення місяця в нижньому ярусі ніби вказує на час, коли відбувався перехід між ярусами світу — вечір, або ніч. Як свідчать антропологи, які вивчають шаманізм, саме цей час найбільш сприятливий для зміни свідомості і камлання: «В темряві, на відміну від звичайної реальності, тиск на свідомість понижується, даючи можливість шаману сконцентруватися на аспектах незвичної реальності, важливих для його роботи» [11].

Основні фігури орнаментальних схем

Як зазначено в літературі, споглядаючи трипільсько-кукутенський посуд згори, легко помітити, що всі орнаментальні композицїї складаються всього лише з декількох фігур — універсальних символів. Це свастики, хрести, поєднання свастики і хреста, і (рідко) багатопроменеві зірки [12]. Що викликало і постійно підтримувало інтерес саме до цих фігур?

В літературі свастики і хрести в колах вже традиційно пов’язують з солярною символікою. Але в такому випадку незрозуміло сусідство місячної символіки біля деяких таких фігур.

Сучасні дослідження в галузі впливу психотропних речовин на психіку людини, поміж іншого, дали важливий матеріал, який може бути цікавим для розуміння появи і постійного повторення цих фігур в орнаментації епохи енеоліту.

Наприклад, під час вживання психоделіка ЛСД-25 відбувається візуалізація універсальних символів. Вони – перше, шо бачить людина під дією препарату: «Я глибоко заплутався в абстрактному світі геометричних фігур, які крутилися. Вони були розкішних кольорів, більш яскравих і сяючих, ніж що-небудь інше в моєму житті»[13].

«У багатьох осіб, які проходили ЛСД-лікування були бачення складних геометричних композцій, які сильно нагадували східні мандали. Найчастіше в сеансах спостерігаються символи хреста, зірки Давида, індоіранської свастики, давньоєгипетського ієрогліфа «анкх» (нільський хрест, що символізує життя) і також квітки лотоса, даоського інь-ян, буддійського колеса смерті і відродження та кола», – пише про цей аспект ЛСД-видінь Станіслав Гроф [14].

Видіння універсальних символів викликає не тільки ЛСД, але й інші психотропні речовини, наприклад мескалін: «… у невиразному різноманітті надзвичайно частим було зображення хреста. Головні лінії світилися орнаментом, змійками, сповзаючи до країв чи розпускаючись язичками» [15] або: «Іскристий гвинт, що рухається, сотні гвинтів. Колесо, що обертається в центрі сріблястої ділянки» [16].

Концентричний мотив всіх орнаментальних схем цікавий з точки зору шаманської практики, як зазначає Джоан Вастокас «… концентричний мотив здається характерним для зорового досвіду самого по собі і символізує отвір, через який шаман проникає в Нижній світ чи на Небо, за допомогою якого він проходить на інший бік світу» [17].

Дуже цікавий візіонерський досвід змінених станів свідомості американського дослідника Джона Ліллі тому, що містить інформацію про сприйняття простору на самому початку видінь. Під дією стресової ситуації (лікування зубів) і закису азота він вийшов «в простір, що обертається, де було відчуття обертання всього навкруги … звуки, світло, тіло і весь Всесвіт крутилися» [18]. Не менш цікаве і продовження цього досвіду: «Раптово я перемістився з цього простору в простір з двома охоронцями», — пише Дж. Ліллі. Він отримав від них інструкції відносно того, що належать зробити ще у звичайному світі [19]. Ця частина видіння заслуговує окремого розгляду.

  Таври. Історія та археологія (Крим)

В світлі сказаного виникає питання, чи не являють собою орнаментальні схеми у вигляді «мандал», що обертаються або статичних «мандал», зображеннями початку візіонерської подорожі? Щодо символів місяця, то, можливо, і тут, як у випадку зображення ідеї переходу між ярусами світу, вони вказують на час, коли відбувалися ритуали, коли приймали психотропні речовини і споглядали фігури, які зараз називаються універсальними символами.

 

Дві істоти іншого світу

 

У міфології та образотворчому мистецтві трапляються двоє практично однакових персонажів-двійників. Вони з’являються і діють одночасно. Про функціонування цих персонажів в міфології на рівні звичайної свідомості розповідає велика кількість літератури. Але маємо тексти, де двійники діють в іншому вимірі, а саме в змінених станах свідомості. Зупинимося на деяких, достатньо пізніх текстах, з описом з’явлень двійників з метою дослідження закономірності в їхніх «діяннях».

Перше джерело, на якому хочеться зупинитися — напис Кірдера (Картіра) верховного зороастрійського жерця при сасанідському царі Вахрамі ІІ (276 — 293 рр. до н.е.) в Сармешхеді. В той час було необхідно зміцнити занепадаючу релігію і укріпити становише зороастризму, перемогти єресі і вірування в неправдивих богів. Для того, щоби переконатися в правильності маздаяснізму і принести докази на користь цього, Кірдеру (Картіру) прийшлося навідатися до потойбічного світу. Під час подорожі він зустрів свого двійника — першообраз «хангірб» і жінку-даена, яка вітає душі померлих на мості Чінват. У їхньому товаристві він побачив золоті престоли небес, великих праведників і пекло, повне «сов та інших храфстр». Він переконався в тому, що його місце, так само, як і усіх вірних маздаяснійської релігії, буде на Небі [20].

Інший зороастрійський текст «Арда-Віраз-Намак» говорить про події, що відбувалися при Сасаніді Шапурі ІІ (310 — 375 рр. н. е.). Зороастризм тоді знову переживав складні часи, розповсюдилися єресі та безвір’я. Жреці обрали із свого середовища самого найблагочестивішого — Арда-Віраза (Ардай-Вйрафа-нама — ред.) і, давши йому випити «священий напій» ­— наркотичну речовину банг, відправили у потойбічний світ.

Душа Арда-Віраза, відділившись від тіла, відправилася до священних гір Чакат-і-Дайтік та до мосту Чінват. Міст Чінват розширився, і, каже Арда-Віраз: «Я перейшов через нього легко, зручно, відважно і переможно. Мене, Арда-Віраза, вітали могутній бог Мітра, благий Вайю та інші істоти того світу … Потім праведний Сраоша та бог вогню взяли мене за руки і сказали: « Йди, ми покажемо тобі рай і пекло, сяйво, блиск, спокій і процвітання, насолоду і задоволення, радість, щастя та пахощі раю — відплата праведникам. І ми покажемо тобі морок, тісноту і скверну, злобу і біль, жах та сморід в пеклі, всі види відплат, які отримують грішники»».

Душа Арда-Віраза повернулася на сьомий день, увійшла знову в тіло і «Арда-Віраз встав, ніби прокинувшись від приємного сну» [21].

Достатньо порівняти ці два тексти, щоби одразу побачити багато спільного.

  1. Насамперед, дві подорожі відбувалися в змінених станах свідомості. У випадку з Арда-Віразом прямо наводиться речовина, яка сприяла цьому — «банг».
  2. Цікавий соціальний контекст двох подорожей в інший світ — вони відбуваються з метою переконання у правдивості традиційної релігії.
  3. Важливою частиною візіонерського досвіду подорожуючих були зустрічі з двома істотами потойбічного світу. В одному випадку вони різностатеві — двійник Кірдера (Картpіа) – чоловік і жінка-даена. Арда-Віраза водили по раю і пеклу чоловіки — Сраоша і бог вогню.
  4. Вони демонструють душам подорожуючих, як влаштовано світ, небеса і пекло, тобто видіння мають космологічний характер.

Дві істоти, також чоловік і жінка, зустрічають душу померлого в перший день. З того моменту, коли, відповідно до тексту Бардо Тедол (Тибетської книги мертвих) померлий усвідомив себе мертвим і відправився до нового народженя, тобто після того, як минуло три з половиною-чотири дні після смерті, померлий споглядає феномени, що отримали інший аніж на землі вигляд, всі явища тут виступають у «вигляді світла і божеств». Він бачить, як з центральної частини, що називається Розкидаюча насіння, з’являється Бхагаван Вайрочана, білого кольору, що сидить на троні лева в обіймах матері Небесного Простору.

Померлому, щоби потрапити до Самбхоча-Кайю, цетральну Всебагату частину, щільно заповнену насінням всіх сил і речей Всесвіту і стати там Буддою, необхідно молитися і звернути погляд на сяюче голубе світло, що вийшло із серця Вайрочани. Тільки таким чином, згідно з Тибетською книгою мертвих, померлий може досягнути Нірвани, царства Будди [22].

В цьому тексті, у традиції, повністю відмінній від зороастризму, візіонерські переживання дивним чином подібні. Змінений стан свідомості приносять смерть тіла. Потім з’являються дві вищі істоти, злиття з якими робить можливим досягнення центральної благої частини іншого світу, тобто це видіння також космологічне.

В іншій частині Старого Світу, в Палестині,подібний візіонерський досвід описаний в пізньоіудейській літературній пам’ятці, складеній не раніше І ст. н.е. «Книзі Єноха Праведного». Єнох був в домі один «нарікаючи і плачучи очами своїми». Коли він заснув, то появилися «мужа два, вельми великі, лиця їхні як сонце сяюче, очі як свічки горящі, з вуст їхніх виходив якби вогонь, одежа їхня як піна біжуча, світліші за золото крила їхні, біліші за сніг руки їхні» [23].

Можна помітити, що космологічна частина видінь завжди описується в межах тих традицій, в яких виросли візіонери. Ті, хто пережив цей досвід, намагаючись його описати, часто відмічають неадекватність вербального викладення, більша частина його так і залишається невисловленою. Оповідачі змушені завжди добирати релігійні, космологічні і естетичні метафори, розповсюджені в звичайному світі.

Не уник цього і автор «Книги Єноха». Він описав свої видіння в розповсюджених на той час уявленнях про багатоярусність небес. «Два мужа» показали йому сім небес, де Єнох споглядав «володарів чинів зоряних», рух зірок та їх походження «від часу до часу», сховища снігу, граду, хмар і роси; Рай і Пекло; рух Сонця і Місяця, янголів, поставлених над всім часом, народами, ріками і морями. На сьомому небі Єнох побачив «світло велике і вогнеподібне воїнство безплотне, Архангелів і Янголів і світлосяйний чин Офанимів і Господа, що сидить на престолі Свому».

На цьому видіння Єноха не скінчилися. Далі він так описує свій досвід: «І підняв мене Гавриїл, як піднімає, бувало, листя вітром, помчав мене, і поставив мене перед лицем Господнім, і бачив я Господа, і лице його могутнє і преславне, і страшне…»

Тут у Єноха не вистачає слів, щоби описати своє бачення: «… Але хто я, щоби оповісти велич сутності Господньої і лице Господнє, потужне і страшне вельми, і сказати про хори довкола Нього багатооких і багатоголосих…»

Єнох, за велінням Господа зі слів архангела Веревеїла записав «всі справи небес і землі, і моря і всіх стихій, і рух їх, і буття їх, і зміни років і днів шестя, і зміни, і заповіді, і повчання і солодкоголосся співів, і сходження хмар і виходи вітрів». Окрім цього, Єнох отримав від Бога таємні знання космогонічного і космологічного характеру [24].

Загадки про видіння двох істот іншого світу трапляються в текстах християнської традиції. Наприклад, в «Історії Франків» Григорія Турського VІ ст. н.е. повідомляється про візіонерський досвід абата Сальвія. Під час свого затвору, утримуючись у всьому, хворий на сильну лихоманку, тяжко дихаючи, він лежав на ліжку і раптом помер. Монахи, перебуваючи у глибокій скорботі, разом з його матір’ю стали готувати тіло до поховання. Коли ранком все було готове до цього, тіло почало рухатися. Поволі приходячи до себе, Сальвій оповів браттям про свою подорож на Небо у супроводі двох янголів. Там він побачив «ворота, яскравіші від цього світла», через які його привели «в таке житло, в якому підлога блищала, як золото і срібло; світло там було невимовне, простір неописуванний». В цьому будинку Сальвій почув голос, який повернув його назад на землю [25].

  Древняя астрономия, археоастрономия в Украине: археологические факты

В «Житії преподобного Василія Нового» міститься оповідання про посмертну подорож блаженної Феодори.

Одразу після відділення від тіла, вона побачила не двох істот, а багато чорних духів злоби, які вчинили страхітливий галас. Але незабаром перед нею з’явилися два світлоносних янгола у вигляді юнаків. «Лиця їхні були ясніші сонця, вони ласкаво дивилися, волосся на головах було біле як сніг, довкола голів розвивалося золотоподібне сяйво, одежа у них блищала як блискавка, і була на грудях підперезана золотистими поясами.

Ці янголи супровожували душу Феодори по всіх «митарствах». Після чого почувся голос від престолу слави Божої, наказуючи янголам показати їй «всі райські обителі святих і всі муки грішників». Вони водили душу всюди, вона бачила «багато чудових поселень і обителей, сповнених слави та благодаті». Закінчивши обхід райських обителей, янголи опустили душу Феодори в пекло, де вона бачила «страшні та нестерпні муки грішників» [26].

У видіннях шведського містика XVIІІ ст. Е. Сведенборга теж знаходимо згадки про двох янголів, в частині присвяченій «воскресінню людини з мертвих і вступу до життя вічного»: «Я був приведений в нечутливий стан відносно тілесних відчуттів, тобто майже в стан померлих, — пише він в роботі «Про небеса, про світ духів і про пекло». – Я побачив на віддалі тамтешніх янголів, і двоє з них сиділи біля моєї голови». Вони, за словами Е. Сведенборга, надають «вставшому» всілякі послуги, які тільки можна побажати та повчають його всьому, що стосується майбутнього життя, вони «жадають слугувати всім, повчати і возносити кожного до небес» [27].

Як можна побачити з наведених фрагментів опису подорожей по інших світах, всі вони, як і у іранських (зороастрійських) текстах, відбуваються в змінених станах свідомості. Структура видінь практично однакова. Відмінні, як вже зазначалося, форми повідомлень, забарвлені релігійними, космологічними та естетичними уявленнями, пануючими під час запису візіонерського досвіду.

Про те, що ці тексти не являють собою простої передачі літературної традиції, а несуть зовсім іншу, вельми важливу інформацію, свідчать сучасні записи досліджень ізоляції.

Під час нещасного випадку близького до смертельного, Джон Ліллі, який проводив дослідження ізоляції у закритому просторі, увійшов у змінений стан свідомості і «покинув тіло».

«Я став просто фокусованою точкою свідомості, відправляючись в інші світи. Я зустрівся з двома, що прийшли до мене через величезний пустий простір. Я був у величезному просторі паралельному, повсюди заповненому світлом. Скрізь було розлите золоте сяйво, яке пронизувало весь простір до безкінечності. Я просто крапка свідомості, заповнена любов’ю, теплотою. Я відчуваю і бачу їхню присутність. Вони передають приємні, трепетні і благовійні думки»[28].

Тут, як і у всіх інших текстах, два «гіди» показали Дж. Ліллі «Всесвіт як ми його знaємо». «Я за межами Галактики, за межами галактик, як ми знаємо. Час здається прискореним в сто білліонів разів. Всесвіт сплющився в одну крапку. Ось відбувається величезний вибух, і з крапки спрямовується в один бік позитивна енергія, прокреслюючи космос з фантастичною швидкістю. 3 протилежного боку з крапки виходить антиматерія, спрямовуючись у протилежний напрямок. Всесвіт розширюється до максимуму, стискається і знову розширюється тричі. Під час кожного розширення гіди говорять: «Людина з’являється тут і зникає там»[29].

Як бачимо, космологічні описи, в руслі теорії великого вибуху, мають тут досить сучасний вигляд. Для нас важливий лише їхній загальний зміст — світоустрій.

Зі всього наведеного можна зробити припущення, що з’явлення істот інших світів не пов’язані з нашим історичним виміром і еволюцією міфології чи релігії. Вони з’являлися в тих випадках, коли люди в зміненому стані свідомості входять в їхні світи, і саме вони стимулюють появу космогонічних і космологічних текстів в різних традиціях. Дві істоти іншого світу постійно пов’язані з вищими цінностями культури, які асоціюються із світлом, раєм, знаннями.

В зв’язку з нашою темою виникає питання, якщо населенню доби енеоліту був відомий візіонерський досвід, початкові стадії якого зафіксовані у вигляді «обертового стилю» орнаментації, то чи можна зустріти в ній зображення двох істот?

Посуд з трипільсько-кукутенською орнаментацією

Мал.4

Дійсно, на посуді трипільсько-кукутенської культури, особливо наприкінці середнього і початку пізнього етапів її існування (етапи В ІІ — С І т І за археологічною періодизацією, кінець V середина IV тис. до н.е. за каліброваним датуванням [30]) досить часто зображували лики якихось істот (мал. 4). Найчастіше цих ликів по два на кожній посудині, хоча зрідка трапляються три і чотири лики.

Про те, що вони пов’язані з потойбіччям, свідчить, насамперед, чотириокість кожного лику. Цю ознаку мають деякі істоти, які з`явилися в перший момент створення Світу.

Наприклад, в орфічних рапсодіях, в теології досяжного розумом «з розколеного Ефіру першим став видимим Фенес — ключ для розуму» (Прокл 71; 82) «чотирма очима дивлячись в різні боки» (Гермій, 78) [31].

Звичайно, це не говорить про яку-небудь залежність космогонічних уявлень орфиків від світобачення енеолітичного населення Південно-Східної Європи. Можливо, в основі чотириоких ликів на посуді енеоліту і в більш пізніших космогоніях знаходиться одне джерело — візіонерський досвід у змінених станах свідомості.

Чотириокі істоти «проникають» і в наш час. Наприклад, на картині шведського художника Петера Біркхеусера (Birkhauser) зображено чотириоке страхітливе видіння [32].

Про належність пари чотириоких істот до небесного (вищого) світу вказують знаки місяця, дуже часто розташовані між ликами на посуді. На сході трипільсько-кукутенської ойкумени тут також малювали знаки зерна. Нагадаємо, що уявлення про двох істот, які спускаються і підіймаються на Небеса, зображені у вигляді двох драбин на кубкоподібній посудині з Майданецького.

Якщо наша інтерпретація свастикоподібних (та інших) композцій на посуді як зображення візіонерських феноменів на початку подорожей до богів в зміненому стані свідомості вірна, то у випадку подвійних ликів ми маємо зображення наступного стану видінь, а саме зустрічі з двома (або декількома) антропоморфними істотами, поводирями по інших світах.

Що могло викликати змінені стани свідомості у мешканців
трипільсько-кукутенських поселень?

Це не менш складне питання. Чи можливо знайти серед орнаментації та глиняної скульптури епохи енеоліту реальні зображення психотропних рослин?

Дійсно, на ранньому етапі існування культури Трипілля —Кукутені (середина VI — середина V тис. до н. е.) [33] деякі ручки покришок грушоподібних посудин мають вигляд грибів. Цікавим є те, що на їхніх «шляпках» часто нанесені свастики і хрести, тобто універсальні символи, які часто з’являються під впливом психотропних речовин, під час подорожей по інших світах.

 

Посуд з трипільсько-кукутенською орнаментацією

Мал.5

Аналогічні фігури розташовані на самих покришках, на горі, довкола центральних грибоподібних ручок (мал. 5).

Покришки з грибоподібними ручками трапляються тільки на ранніх етапах існування культури Трипілля—Кукутені, в більш пізніших керамічних комплексах їх немає.

Відома знахідка і психотропної рослини — коноплі. На поселенні Фрумушіка — Нямц в посудині було знайдено насіння коноплі (Canabis sativa) [34]. Але чи вживалася конопля в техніках зміни свідомості населення того часу?

Ми вже згадували феномен споглядання «тих, що рухаються», динамічних і статистичних універсальних символів під впливом потужної психотропної речовини — ЛСД-25. Цей штучний препарат був отриманий в швейцарській лабораторії досить недавно (в 1938 р.). Але його головним природним компонентом є лізергінова кислота — основа алколоїдів спорин’ї. Спорин’я — грибок, шо вражає зернові, і землероби могли випадково випробувати її дію, а потім свідомо вживати спорин’ю, що викликає яскраві видіння в різних ритуалах, як ввжають Р.Г. Уоссон, К.А. Рак. і А. Хофман, навіть під час елевсинських містерій [35].

Окрім психотропних рослин, яскраві видіння можуть виникнути під дією інших факторів, наприклад, хронічного недоїдання або голоду.

«Майже кожні півроку наші предки не їли фруктів, свіжих овочів і (оскільки вони не могли прогодувати велику кількість биків, корів, свиней і свійських птахів протягом зими) їли дуже мало масла, м’яса та яєць. До початку весни більша частина людей страждала в слабкій або гострій формі від цинги, через нестачу вітаміну С, від пелагри, викликаної недостачею в їжі вітамінів групи В. Болісні фізичні симптоми цих хвороб асоціюються з не менш болісними психологічними симптомами», — пише О. Хакслі [36].

  Палеолітичне мистецтво України (виставка, лекція), Л.В.Кулаковська

Відомо, що вітамінна нестача спричиняє зменшення в складі крові нікотинової кислоти, яка перешкоджає видінням і вони, вивільнені, широким потоком проходять у свідомість голодуючих людей, викликаючи масові галюцинації. Крім цього голодання (або недоїдання) викликає стан неспокою, депресії, іпохондрії та відчуття небезпеки [37]. Реальний світ сприймається суспільством як незрозумілий хаос, що викликає жах суміші подій і відчуттів. На пом`якшення цих станів націлені, як вважав В. Воррингер, абстрактні лінійно-геометричні форми орнаменту, що мають стабільність, порядок і гармонію, які давня людина не могла отримати в «лавині явищ зовнішнього світу» [38].

Таким чином, орнамент відігравав дві ролі: зображував «вхід» в змінені стани свідомості, в інший світ, а в звичайному стані свідомості слугував меті створення порядку і гармонії в зовнішньому світі і психічному стані суспільства, яке його зображувало і сприймало.

Візіонерський досвід і розвиток суспільства

Археологічні дослідження трипільсько-кукутенських поселень показують дуже цікаву картину: декілька посудин з «ликами» істот інших світів і велика кількість посудин з хрестоподіними і свастикоподібними орнаментами знайдені в кожній будівлі. Не знайдено жодних слідів монументальних споруд — яскравих формальних ознак наявності храмової або палацової архітектури. Всі споруди цього часу подібні одна на одну.

Яскрава піктографія використовувалася і складалася в кожному будинку. Використовуючи невелику кількість базових знаків, які передавалися від покоління до покоління, в кожному будинку малювали блоки цих знаків, яких не було у сусідів [39].

Усе це може свідчити про те, що жерців, як особливої касти суспільства тоді ще не існувало. Можливо, в ритуалах брала участь більша частина мешканців або кожний бажаючий. Однією із складових частин цих ритуалів могли бути подорожі по інших світах з якимись вельми важливими завданнями.

Спогади про такий соціальний і духовний стан зберігся в інших народів у міфах про близкість Небес і Землі, коли на Небеса могли потрапити всі бажаючі, а боги сходили на Землю і спілкувася зі всіма людьми. Якщо навіть існували люди більш досвідчені в подорожах по світах (на зразок шаманів), то вони матеріально не виділялися серед інших людей. Принаймні цього не можливо побачити археологічно. Все це дуже нагадує елементи партнерського суспільства, описаного Ріаною Ейслер. Стосунки в такому суспільстві грунтуються на єдності, зв’язку, а не на рангуванні. При цій моделі суспільства з відмінностей поміж людей не породжується знищення або перевага [40].

Можливо, не останню роль в підтриманні такого суспільства відігравав масовий досвід змінених станів свідомості. Як зазначає Теренс Маккена, вживання психотропних речовин послаблює вплив «его», пом’якшує бажання конкурувати, примушує засумніватися в авторитетах, підтверджує розуміння того, що соціальні цінності мають лише відносне значення [41].

Спорудження перших монументальних храмів свідчить про важливі зміни в суспільстві — відході від масових ритуалів з використанням рослин, які викликають візіонерський досвід і початку все більш езотеричних ритуалів. Зв’язок між Землею і Небом для більшості общинників перервався. Здатність подоружувати по світах зберегла лише невелика кількість людей. Вони поступово почали створювати інститут жерців, узурпували знання піктографії (а пізніше і фонемного письма). Тільки вони складали теології і космології, а також зберігали і передавали різні техніки зміни стану свідомості. Ці техніки вживалися вже тільки в закритих містеріях або в подорожах окремих жерців, як це було у випадках з Кірдером (Картіром) і Арда-Віразом.

На зміну суспільству партнерства йшло суспільство, побудоване за моделлю володарювання, на якій грунтується сучасна цивілізація.

Список використаної літератури

  1. Формозов А.А. Памятники первобытного искусства на территории СССР. М., 1980. С. 80-88 ; Мариманов В. Б. Первобытное и традиционное исскуство. М., 1973. С. 43-102; Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. 1981. С. 87 – 94, С. 146-212; Кричевский Е.Ю. Орнаментация глиняных сосудов у земледельческих племен неолитической Европы. Ученые записки Ленинградского государственного университета. Историческая серия. Вып. 15. Ленинград, 1949. С. 54-110.
    Харнер Дж. Путь шамана. Харьков. 1991. С. 240-25.
    3. Там же. С. 4-8.
    4. Schultes R. E. Antiquity of the use of New Word Hallucinogens//Archeomaterials. Vol. 2 N. 1. 1987. p. 59-72.
    5. Негрин Х. Уичоли. Доколумбова культура индейцев в современной Мексике // Курьер ЮНЕСКО, март 1979. С. 17-27, 38.
    6. Drobler R. Kunst der Eiszeit. Leipzig.-1980. S. 92-95.
    7. Элиаде М. Шаманизм. Архаические техники экстаза. Киев. 1998.
    8. Рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледельцев энеолита // Советская археология. 1965. № 1-2.
    9. Круц В.О., Чабанюк В.В., Чорновіл Д. К. Ранок землеробського світу. Пам’ятки трипільської культури на Тальянівщині. Київ. 2000 ; Шмаглій М.М. Великі трипільські поселення і проблема ранніх форм урбанізації. Київ. 2001.
    10. Видейко М. Ю. Аграрная символика в росписи трипольской керамики // Духовная культура древнего населения Украины. Киев. 1989. С. 47.
    11. Харнер М. Дж. Путь… С. 42.
    12. Бурдо Н.Б., Видейко М. Ю. Типы раннетрипольской керамики и ее орнаментации в междуречье Днестра и Южного Буга // Северное Причерноморье /материалы по археологии/. Киев. 1984. С. 96 – 104.
    13. Гроф С. Области человеческого бессознательного. Данные исследований ЛСД. М. 1994. С. 59.
    14. Там же. С. 223 – 224.
    15. Маккена Т. Пища богов. Поиск первоначального Древа познаня. М., 1995. С. 292.
    16. Там же. С. 293.
    17. Хармер М. Дж. Путь … С. 48 – 49.
    18. Лилли Дж. Центр циклона. Киев., 1993. С. 37.
    19. Там же. С. 37.
    20. Бойс М. Зороастрийцы. Верования и обряды. М., 1988. С. 141.
    21. Бонгард – Левин Г. М., Грантовский Э. А. От Скифии до Индии: мифы и история. М., 1983. С. 142 – 145.
    22. Тибетская книга мертвых. Петербург., 1992. С. 57 – 60.
    23. Книга Еноха Праведного // От берегов Босфора до берегов Евфрата. М., 1987. С. 109 – 117.
    24. Там же. С. 109 – 117.
    25. Турский Григорий. История франков. М., 1987. С. 191 – 193.
    26. Мытарства души блаженной Феодоры // Тибетская книга мертвых. Петербург, 1992. С. 174 – 194.
    27. Сведенборг Э. О небесах, о мире духов и об аде. Киев, 1993. С. 230 – 232.
    28. Лилли Дж. Центр… С. 57.
    29. Там же. С. 57.
    30. Бурдо Н. Б., Відейко М. Ю. Основи хронології Трипілля – Кукутені // Археологія. 2. 1998. С. 26 – 27.
    31. Фрагменты ранних греческих философов. Часть. 1. М., 1989. С. 49.
    32. Jung C. аnd m-d von Franz, J. L. Henderson, J.Jaсobi, A Jaffi. Man and his symbols. New York, 1968. p. 197.
    33. Бурдо Н. Б., Ковалюх М. М. Нові дані про абсолютне датування Трипілля // Археологічні відкриття в Україні 1997 – 1998 рр. Київ., 1998. С. 61.
    34. Монах Д. Послание из глубины тысячелетий // Румынская литература. 9. 1984. С. 24.
    35. Маккена Т. Пища богов … С. 179 – 181.
    З6. Хаксли О. Двери восприятия. Рай и Ад. Петербург, С. 109.
    37. Там же. С. 109 – 110.
    38. Фрэнк Д. ІІространственная форма в современной литературе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХIХ -XX вв. Трактаты, статьи, эссе. М., 1987. С. 209.
    39. Ткачук Т., Мельник Я. Семіотичний аналіз трипільсько- кукутенських знакових систем (мальований посуд). Івано-Франківськ, 2000. С. 152 – 205.
    40. Маккена Т. Пища богов… С. 357.
    41 . Там же. С. 216.

Цитата:

«… геометрична інтуїція трипільців — то й справді є «перші кроки філософії», поява перших навичок узагальненого мислення доволі високої ступені… Культура ж Трипілля — то є «культура спірально-стьожкової кераміки», з її геометричною витонченістю і заледве не вишуканістю, що демонструє, що найвищу інтелектуальну наготованість свідомості, котра була витворила її» (с. 71).
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ

 

(Скуратівський В.Л. Київ крізь віки // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 4. – С. 65 – 79.)

Тарас Ткачук

16.07.2015


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку