Головна » Як писати рецензії, огляди, інтерв`ю

Як писати рецензії, огляди, інтерв`ю

Світлана Олександрівна Богдан – представляє доповідача

З 1.12 – Дм. Іг. Дроздовський

2 хв. Газета «Дзеркало тижня» від 3.09.2016 – інтерв`ю лектора з Гертою Мюллер Нобелівським лауреатом, «Кожна диктатура має свою жахливу мову».

2.45 хв. – завжди є момент суб`єктивності та антропологічності, що слід враховувати

Аспекти чи стратегії інтерв`ю:

1) Завжди стоїть питання, як представити людину як людину (рід, походження, коротка історія життя, родзинка).

6.55 хв. – завдання культуролога – руйнувати стереотипи про Україну

2)Не треба боятись складних запитать (найпроблемніші й найболючиші речі мають бути проговорені).

7.07 хв. Література і журналістика – своєрідна терапія (пропрацювання травм, витіснених емоцій).

Смисли розмов, рецензій мусять виконувати якусь місію, щось всколихнути в читачеві!

8.40 хв. Медіаформат тримається на занадто високому рівні суб`єктивності, а дискусія перетворюється на емоційну бурю.

9.10 хв. Рейтинг – не найкращий винахід нашого часу, будується на чомусь примітивному, на скандалах!

9.18 хв. Смислів для життя в нашому медіаформаті навіть після Революції Гідності – мало, матеріал має бути осмислений світоглядно!

10.05 хв. Абсолютної істини нема. А гіпертофоване «его» може завести в глухий кут.

 

3) Інтерв`ю мусить бути розмовою (про власне інтерв`ю з Світланою Алексієвич).

 

11.15 хв. Матеріал, що подаєш, має бути цікавим (не банальності, не подача себе).

12.10 хв. 4) Говорити правду і намагатись почути правду (а вона у кожного своя); може бути поліфонія – як у Достоєвського, людей треба чути!

13 хв. Текст книжки не відірваний від людини – зафіксована свідомість, що треба вміти чути, треба бути делікатним до слова й моментів.

13.25 хв. 5) Люди є різні, бувають закриті особистості, бувають люди, що бояться, бо мають негативний досвід інтерв`ю (про досвід інтерв`ю журналіста Зиновія Суходуба з Ліною Костенко).

16 хв. 6) Нам хочеться позитивних емоційних і переживань,  сатисфакції від розмови. Але незручні питання допомогають дещо пригадати, й ваша розмова може психологічно очистити того, хто відповідає на запитання.

Має бути баланс позитивного й негативного в новинах: в інтерв`ю має бути баланс інтересів.

Треба плавно й гнучко маневрувати, ставити прості, людські питання й в складному інтерв`ю.

18.25 хв. Імануіл Кант: «Ми ніколи не знаємо, де й в якій точці відбудеться перехід кількості набутих знань в якість». Якісний стрибок за Кантом і забезпечує нашу еволюцію й прогрес!

19 хв. Інтерв`ю – стрибок від інформаційності до людськості. Часто значно сильнійший ефект може спричинити особиста думка фахівця.

20 хв. – газета «День», серпень, рецензія на роман-антиутопію Ярослава Мельника «Маша, або Постфашизм»

20.40 хв. – про сам роман

22.05 хв.

Вихідне положення (для рецензії):

Рецензент не може програвати письменнику, не може бути слабшим за автора. Рецензія – розмова на рівних, рецензент має досконало знати матеріал, з яким працює. Рефлексії, суб`єктивні пояснення – не рецензія «холодного» фахівця.

23.38 хв. Літературна критика:

1) В будь-якому тексті є сильна позиція: назва, перше речення (слово), останнє речення (слово).

2) Слід розуміти контекст, знати, що таке утопія й антиутопія, еволюція жанру (сьогоднішні зміни).

27.20 хв. Будь-який текст прив`язаний до своєї культурно-історичної епохи.

Мішель Фуко: «Ми – заручники власного мислення. Ми мислимо (сприймаємо) цей світ так, як нас навчено його бачити».

28.10 хв. Кожна культурно-історична епоха представлена певним стилем, стиль має домінанти, риси.

29 хв. Критик – не суддя, не говорить, добре чи погано це зроблено, критика – кваліфікаційна робота (завжди видно рівень критика).

30 хв. Помилки – теж досвід, можуть нас чомусь навчити.

В певний період культивувся перефікціонізм в сіспільстві (радянська епоха) , але з помилок народжується нове (пеніцілін – гарний приклад цього).

31.20 хв. Рецензія навіть на поганий твір не має бути винищувальною, іронічно-цинічною.

Слід пояснити, чому з`явився недосконалий текст. Це особиста проблема автора (не оволодів матеріалом, стилем, історичними знаннями), йому бракує стилю) або епоха, що не визнає межі між досконалістю і недосконалістю (про постмодерніських авторів на Заході).

33 хв. – коротка дискусія про геніальність, досконалість та недосконалість

35.15 хв. Письменники-реалісти – оперували дійсність заради змін на краще,

модерністи заявили, що не можна змінити світ на краще, бо в людині є щось, що не піддається корекції (слід змиритись або створити певні умови для змін).

36.25 хв. Вада рецензії – бажання переказати зміст (не слід псути насолоду від читання).

37 хв. Прочитання книги – процес візуалізації тексту у власній свідомості (інакше контакт з книгою не відбувся).

Книга – окрема реальність.

«Мистецтво – окремий самодостатній світ», – говорив Богдан Ігор-Антонич.

38.30 хв. Критик не повинен захоплюватись власними рефлексіями.

Охопити сутність явища – ось задача критика.

39.20 хв. Сучасна теорія аналізу художнього твору вийшла на високий рівень теоритичного осмислення світу.

Проблема – захопитись теоріями інтерпритацій, тобто про просте сказати складно й незрозуміло.

40.10 хв. Гарно вміти сказати просто!

41.15 хв. Для наукового фахового видання – є чітка термінологія, система категорій і понять.

Для суспільно-культурних вдань слід враховувати рівень звичайного читача. Майстерність – написати професійну рецензію людською мовою.

43.10 хв. Рецензія – комунікаційний простір. Критик не пише для себе!

43.30 хв. Основне завдання – досягти ефекту: зворотньої відповіді.

44 хв. Критик-рецензент має звернути увагу на контекст, в якому написано книгу, на причини появи видання в даний час, на причини звернення письменника до певного жанру, стилю, чому обрано певну лексику і т.п.

44.45 хв. – про тексти Марії Матіос: філософію (порушує загально важливі для всіх питання) та діалектлектизми лексики

46.18 хв. – критику важливо звернути увагу на особливості сюжету, на те, на скільки автору вдається розкрити психологічну переконливість певних реалій (психологічні інтонації допомогають візуалізувати у нашій свідомості певну картину реальності), чи виглядають його персонажі живими

47.25 хв. – може бути написано чудовий естетичний текст, але він може не привертати до себе уваги аудиторії (приклад – постромантик Яков Щоголів, що з`явився в часи реалізму, та француз Лотреамон, початок ХХ ст.), тобто письменника відкривають в інший час (так буває)

48.35 хв. Ми заручники медіакомунікацій, часу агресивної візаулізації (на нас весь час щось тисне).

49.10 хв. Книга – прагматична сама по собі.

«Мистецтво, яке ставить питання, для чого я існую – погане мистецтво» – казав Кант.

Мистецтво – автологічне, автохтонічне, замкнутий в собі світ, який може бути актуальним через 100 років.

50 хв. Критик – людина, яка формує суспільну думку.

На жаль, на жодному каналі телебачення в нас немає фахової розмови по літературу, книгу.

В інтернеті є літературний портал, але це лише кілька сотень відвідувачів в день. Але це не аудиторія телебачення, до того ж – лише молодь.

51.25 хв. – бувальщина – про журнал «Всесвіт» та роман Маріо Пьюзо «Хрещений батько» (про мафію), в 90-у році доходило до 1 млн. передплатників цього видання в Союзі, а читачів в часи незалежності –  лишилось всього 1,5 тисячі передплатників

54 хв. – книжковий ринок у нас не сформований

54.45 хв. – рецензент має бути психологом мистецтва

55 хв. – часто поганий текст може бути розтиражований, проданий та сприйнятий саме сьогодні

Раніше слово фахівця значило більше, ніж думка 100-і дилетантів.

Але щось змінилось в культурі в 90-ті роки.

55.50 хв. Рецензія має спонукати прочитати книгу (зацікавити назвою, першим абзацом (що, де, коли, сутність), стилем.

57 хв. – питання культури не популярні, рецензії розміщують в кінці газети (на електронному ресурсі «Друг читача» рецензія може бути об`ємом лише 3600 слів)

58 хв. Рецензія має бути розмовою, слід уникати дієприкметників, має бути констатація фактів.

У 70–80-ті роки рецензія була художнім твором.

59.50 хв. «Українська літературна газета» – має 1,5 тисяч підписчиків, «Кур`єр Кривбасу» – ще менше.

 

2 година

 

Книга не є статусною  річчю. Щось зламалось. Були товариства книголюбів при заводах, поламана система розповсюдження книги (в сільських бібліотеках завжди були нові видання), книги (особливо переклади) – дорогі, куплять лише сотні екземплярів, наклад  1,5 тисяч примірників – вже великий, книгу куплять, якщо ім`я розкручене (Сергій Жадан, Марія Матіос, Василь Шкляр та інші).

2.20 хв. – про Перу, видання «Кобзаря» іспанською мовою та ситуацією зі «знанням» постаті Т.Г.Шевченка

3.50 хв.

Огляд – серйознійший жанр, ніж рецензія.

Вони в Україні майже занепали. Наклад газети «День» зараз – 90 тисяч примірників, «Дзеркало тижня» приблизно 65 тисяч, але й в них не побачите літературного огляду.

5.20 хв. Огляд – не критика, це розуміння літературного процесу (історії літератури)

Важлива й здатність зафіксувати в джерелі аналог історії, літературний процес (не стиль, не захоплення аудиторії, не комерція).

6 хв. Вдавництво «Дух і Літера» саме сплачує літературні огляди і їх друк у газеті. Це неправльна практика, та, на жаль, це дика реальність!

Журналісти мали б самі вихоплювати новинки (так відбувається в Британії, Німеччині).

Рецензент має відстороненний погляд, це констатація і формування тенденцій.

Приклади – відгуки і критику голандських письменників на падіння «Боїнга» в Донбасі.

10.30 хв. Не потрібно боятись сказати правду! Людина народжується в момент постановки питань!

Всі три жанри (інтерв`ю, рецензії та огляди) наближають можливість людини стати людиною.

Лекція відбулась 7.09.2016 в Будинку вчених НАН України на тему «Як писати рецензії, огляди, інтерв’ю».

Лектор — критик, літературознавець, перекладач, письменник, кандидат філологічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт», науковий співробітникІнституту літератури імені Тараса Шевченка Дроздовський Дмитро Ігорович.

20.06.2017

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку

Яндекс.Метрика