Головна » Забава комерціалізується

Забава комерціалізується

samumray.in.ua.

 

 

© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-1

Цими вихідними в Києві відбувався 11-й міжнародний музичний фестиваль «Країна мрій». І все було по-новому: і місце проведення в парку «Феофанія», і попередні пропозиції-умови участі для бажаючих «мрійників», і сцени та спрямування представлених на них музичних стилів й течій, і ціни на квитки, і публіка. Навіть сам дух фестивалю помітно змінився: практично не лишилось і сліду від захоплення і захвату, з яким люди (і майже всі у вишиванках – традиційних чи стилізованих) відвідували перші сім «Країн мрій», що тривали бувало і три, і чотири дні і вхід на які був вільний.
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-2
Нині це видається фантастикою, але саме ті фестивалі і відповідали назві, були тією Країною Мрій, яку з нетерпінням чекали цілий рік, часто цілою сім’єю, бо вона захоплювала, надихала та головне – об’єднувала, була місцем щирого виявлення своїх патріотичних почуттів, місцем радості від зустрічі з друзями та можливості поспілкуватися, гуртом потанцювати і підспівати. Ясно, що час йде і все змінюється.
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-3
Зрозуміло, що економічна ситуація не сприяє фестивалям (політику не згадуватимемо навмисно), тим паче такого масштабу, ще й з безкоштовним відвідуванням.
І все ж, сумно констатувати, що ціни зметнулись (!) вгору більш ніж вдвічі (квиток на один день коштував 100 гривень). Так , так, все подорожчало, тільки заробітки не зросли і все населення значно зубожіло, а це, звісно, не могло не вплинути на контингент відвідувачів. В основному глядачами фестивалю був так званий «середній клас» (хоча доводиться сумніватись, чи є він в нас взагалі), а точніше сказати, люди більш-менш заможні.
Адже добиратись до парку «Феофанія» не так просто, як до Ландшафтного парку на Печерську, де проходили десять попередніх фестивалів. Добралися в основному ті, хто мають автомобілі. А тепер лишень уявіть, скільки мала сплатити сім`я з декількох осіб за вхід (навіть враховуючи вільний вхід для пенсіонерів і дітей), а ще було б непогано щось поїсти – не будете ж цілий день слухати музику, забавлятись та гуляти, відвідувати популярні тепер майстер-класи на голодний шлунок?! А якщо ви ще й придбати щось захочете (книгу, чи сувенір, чи одяг, чи прикрасу), то сума витрат вийде кругленька. Більш заможна публіка і настроєна інакше: в основному на пасивне споживання розваги, купленої за власні гроші.
Площа фестивальної території побільшала, в деякій мірі це було позитивною зміною (більше простору, вільного місця, були навіть ті, хто робив парком свій звичний моціон і не зважав на фестиваль, благо така можливість існувала, навіть музика в деякі куточки не доносилась), але водночас і негативною, бо поменшало відчуття єдності і згуртованості, кожний займався чим хотів, нікому не заважав, але ні з ким і не був об’єднаний. Також було порушено принцип функціонування єдиної вечірньої «Головної сцени», що також розпорошувало публіку.
Сонячна погода – радувала. (Хоча віддані прихильники «Країни мрій» внутрішньо мужньо настроювались на всілякі дощові катаклізми, що вперто супроводжували останні роки фестиваль, та були готові до її примх, але з цим, на щастя, обійшлось.)
Але змінився характер музики, представленої на фестивалі: фольклорно-етнографічних колективів майже не було, зате з’явилась сцена «Кабаре-театру» (стало зрозуміло, що О. Скрипка вирішив поєднати «Країну Мрій» з фестивалем «Андріївський узвіз», що відбувся вперше минулого року) та «Лаунж-зона» – для гуртів з більш нетрадиційними стилями виконання та виступів діджеїв. Не здалось, що це на користь: «Країна мрій» втратила цільність та цільову аудиторію, зате виграла в комерційному плані: більша пропозиція – ширший вибір – більше глядачів – більше коштів.
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-4
Значно зросла і кількість торговців всіляким крамом, і кількість зон харчування. Чудово, що спонсор фестивалю – виробник молочної продукції «Слов`яночка» частував людей кефіром та ряжанкою (дегустація справді свіжого продукту йшла на користь і рятувала від спеки). На фоні «Слов`яночки» «Львівське пиво», що красувалось на спонсорських банерах та мало рекламні стенди для фотографування, виглядало до буденного злочинно: дика та вульгарна ідея пропонувати пиво – сильнодіючий алькогольний продукт ще й під пекучим сонцем. Те, що люди самі його купують, – не дивина, адже реклама стійко та нав’язливо поєднує пиво з відпочинком. Гірше те, що воно останнім часом традиційно супроводжує «Країну мрій» – спонсорує, але і дискредитує її ідею.
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-5
Невже хтось бажав би бачити свою Країну Мрій алкогольною?
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-6
Прекрасно було б знайти інших спонсорів, наприклад, виробників води, соків і квасу, саме цих корисних і доречних для фестивалю, де повно дітей та молоді, напоїв було мало.
© samumray.in.ua "Країна мрій", 2014-7
Але найнеприємніше те, що Олег Скрипка комерціалізував саму ідею «Країни мрій», бо задовго до початку пропонувались різні варіанти спонсорської участі, бонусами яких були чи то вхід за 80 грн., чи табличка-бейджик «Мрійник», чи фото із самим Скрипкою, чи можливість впливати на проведення фестивалю своєю думкою. Щось це не дуже схоже на мрію, чи не так?
Все звелось до грошиків: чим більше ти їх маєш і заплатиш, тим більше тебе дослухаються і поважатимуть, і тим міцніше притискатимеш ти до серця Олега Скрипку (або він тебе, це вже як у кого складеться).
То що ж робити іншим? Невже мріяти тепер доведеться-таки про тугий гаманець, бо очевидно, що без нього ніяк не бути тобі у «Країні мрій». Як це по-сучасному банально!

  Різдвяна «Країна мрій», чи Біс поплутав

9.07.2014

 

 

 

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.

Підписатися на розсилку