Головна » Чи до добра «Євромайдан»?

Чи до добра «Євромайдан»?

Ні в кого, сподіваємось, не виникає сумнівів у тому, що теперішні події на Майдані Незалежності в місті Києві – добре спланована і підготовлена акція.

Хто її замислив? – питання майже риторичне.

Звісно, що опозиційні політичні партії. Ці сили скористалися моментом, а почуття українців, які масово незадоволені своїм життям та економічною ситуацією в країні, використали на користь собі. Під шумок «походу до Європи» відбувається намагання перерозподілу влади, звісно, під обурений «акомпанемент» народу України, збіднілого та виснаженого всілякими негараздами.

Очевидно й те, що матеріально «Євромайдан» щедро фінансується: регулярно постачається їжею та необхідними засобами (намети, килимки, дрова, сцена, обладнання і тому подібне). А от політична і економічна програми дій (на цей момент і на перспективу) явно-таки бідненькі, а, чесно кажучи, взагалі толком не сформовані. Лідери опозиції хочуть перебрати владу до своїх рук. Добре, якщо вони знатимуть, що з нею робити після того, як задовольнять свої головні вимоги: звільнять головного політичного в’язня (не економічного!) Ю.В. Тимошенко, покарають винних («беркутівців» та їх керівництво) у побитті людей та отримають відставку уряду. Але в спроможність опозиційних сил діяти мудро, виважено та змінити ситуацію в країні на краще мало віриться. Щось з нічого не виникає, власне, як і ніщо не зникає безслідно (працює закон збереження енергії).

Засоби зв’язку (радіо, телебачення, інтернет) завіряють нас, що акції проходять мирно. Але де ж мирно, коли агресія вже вилилась в протиправних діях мітингуючих! Вони (з чийогось-таки дозволу і під чиїмсь керівництвом) псують – трощать і нещадно знищують народне майно (спільне!): «йолку» (як її зневажливо величають), лавки в парках, паркани, дерева, смітники, асфальт, газони, і … монумент Леніна, над яким вандалістично, жорстоко і безглуздо познущались! (Кому цей Ленін в даний момент заважав, невже це була основна задача «Євромайдану»). Захоплено будівлі державних установ, блоковано їх роботу та рух транспорту, атмосфера в центрі міста, а особливо в метрополітені – нездорова й напружена (ті, хто мітингують вовком дивляться на всіх інших, які з будь-яких причин не з ними на Майдані, а кудись прямують у своїх справах). Ненависть і зло вже виявили себе в діях людей та їх організаторів, що насправді протестують проти правлячого політичного режиму, а не за вступ до Європейського Союзу. (Виникають великі сумніви, що ті хто мітингують на Майдані, уважно читали умови вступу нашої держави до Євроасоціації.)

  Ціна свободи

Цікаво, а хто буде компенсувати збитки, нанесені місту?

Невже та сама «рука», яка фінансує «Євромайдан» і дозволяє, а точніше сказати, провокує до деструктивних дій своїх прибічників?!

Дуже неприємно думати про те, які суми грошей витрачаються на підтримку протестів, а ще неприємніше стає від того, коли розумієш, як понівечили столицю і скільки коштів піде на її відновлення.

Таке враження, що люди, які ламали та псували майно – спільну власність киян – хворі «совковим  вірусом», бо не розуміють, що псують те, що належить і їм самим, і іншим співгромадянам.

Чому руки потяглись до народного добра? Чому лідери опозиції та їх прихильники не пожертвували заради барикад своїм власним майном: наприклад, автомобілями?

Ламати – не будувати. Виступ кардинала Любомира Гузара, мабуть, не почули: «Працюй так, ніби все залежить від тебе …» – чудово сказано. Але людям, що відкрито виявили свою незадоволеність у серйозних руйнівних діях (поламали своє ж!) та тим, хто їх надихав і благословляв на це, вірити вже не хочеться і не можеться навіть в найменшому, не говорячи вже про управління державою. Зло залишатиметься злом, яку б маску не вдягало і якими б лозунгами не прикривалось, бо завжди проявлятиметься у вчинках. А дії, які видають навіть за бойові, не прикривають відсутність лідера з чітко вираженою внутрішньою позицією, яка була б сформована в чіткі окресленій програмі реформ.

А люди, яких в своїх цілях використовують політики, танцюють і співають, мерзнучи на Майдані. Не вперше ж! Насправді, більшість з страйкуючих, що робити не знають. Склалася ситуація, яку можна охарактеризувати лише як напівреволюційну: низи не хочуть жити по-старому, але верхи не знають, що робити.

  Про закупівлю вугілля на окупованих територіях

Чи справді конче необхідно «йти» до Європи? Чи не краще залишитися самими собою на своєму місці та навести лад у власному дому – Україні? І це вже навіть питання власної гідності та честі.

Не слід забувати, що «Євромайдан» виражає лише думки незначної частини населення і не має права вирішувати за всіх, що робити і куди йти чи не йти всій Україні.

Залишити відповідь

Підписатися на розсилку