Головна » Чи всі «Напис»-и слід читати?

Чи всі «Напис»-и слід читати?

samumray.in.ua.

 

 

 

Кмітливі одразу посміються (а мудрі і посумують з цього ж таки приводу), пригадуючи паркани та стіни, що нині невпинно та невловимо для поліції обписують казна-чим охочі. Але не тільки вони цим займаються: живописці-художники також пишуть (буквально, малюючи щось, всі, а розтлумачуючи намальоване-написане – деякі). Inscription, чи «Напис», – саме так називається нова виставка відомого митця Володимира Буднікова, яка відкрилась в підвальчику галереї Волошиних в центрі Києва.

Спершу ти працюєш на ім’я, потім – воно підпрацьовує чи повністю працює на тебе, звісно, не без допомоги мистецтвознавців, які сприяють цьому процесу.

Весь простір виставки з десятком великих полотен в чорно-білій гамі (з легкими відтінками сірого й бежевого) виглядав напрочуд стильно, а сам митець і його дружина, також художниця, Влада Ралко, що розповіли присутнім про те, що нам слід бачити і як розуміти (контекст і підтекст) представлене у виступі на відкритті, доповнювали атмосферу, гармоніюючи з нею одягом.

 

 

Що розуміли глядачі? – Достеменно не відомо. Але їм було чим зайнятись: дегустація вина відбувалась активно, що сприяло пожвавленому діалогу, який виникав між присутніми то тут, то там. Врешті, всі були заздалегідь заспокоєні (на випадок власного нерозуміння демонстрованих робіт) мистецтвознавцем Костянтином Дорошенко. Він наголосив, що тільки високорозвинені інтелектуали можуть сягати глибин абстрактного живопису та розуміти сучасне мистецтво, насолоджуючись цим продуктом сьогодення. Зауважив арт-критик і те, що лише простакуватим та наївним в наш час може подобатись красива картинка, яка нагадує природу. Як ви здогадуєтесь, після такої заявки жоден з присутніх не наважився навіть пошепки натякнути якомусь випадковому співрозмовнику про те, що він чогось не осягає або – який сором! – цілком не здатний прочитати «Напис»-и Володимира Буднікова! Може, лише сам на сам хтось собі в цьому зізнався, вірогідно зажурився з власної нездогадливості та посварив себе за те, що не вміє прочитати ті досить дивні картини. До всього, нам популярно розтлумачили, що справжній художник, сучасний та затребуваний, – це гвалтівник! Тож публіка, глядачі – жертви. А жертву ні про що не питають. Бо така її роль: приймати насилля і терпіти наругу мовчки.

От тепер повернемось до питання, винесеного в назву: «То чи все треба читати?» – Відповідь очевидна: «Ні». Але на це «ні» треба мати сили, і зрозуміло дорости свідомістю.

Так само, як нема чого особливо розглядати те, що не промовляє до твого серця, лишаючи його байдужим, як і таке, що розум – відштовхує і не приймає.

А ще Влада Ралко повідомила, що каталог робіт Володимира Буднікова скоро буде надруковано, продемонструвала його сигнальний варіант. І в цьому випадку Український культурний фонд зробив свою справу. Мабуть, його фахівці-експерти добре володіють мовою сучасного мистецтва і вміють читати його письмена. І не тільки читати, а й цінувати і спонсорувати, мов написи наскельні чи графіті Софії, вкарбовуючи творчість В. Буднікова в скелю часу та історію мистецтва.

 

Моменти з відкриття виставки

 

 

Сам Ум Рай

24.11.2019

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку