Головна » Гординя польською

Гординя польською

samumray.in.ua.

 

 

 

Між честю-гонором та гординею – тонка межа

Про політику та специфіку рис національного характеру тут не йтиметься. Більше того: трішки прикро, що довелось писати цю статтю. Та є певні моменти, про які мовчати автор не може. Гординя, спотворення духу та поширена вада душі у будь-якому виконанні та прояві неприємно впливає  на всіх і все. Хоча вечір «Музично-поетичний портрет Ф. Шопена», присвячений 210-й річниці від дня народження відомого у всьому світі польського композитора Фредеріка Шопена, який відбувся вчора ввечері в Будинку актора,  в цілому сподобався. Слава богу, що музика не має меж, кордонів та не потребує слів, прокладає містки між серцями, об’єднує, викликає глибинні емоції та переживання.

 

 

 

Борис Лобода

Музиканти-виконавці  (інструменталісти, вокалісти) були на висоті, не зіпсули враження про подію, рівень її підготовки. Цю неприємну частину виконали, на жаль, представники Товариства поляків в Україні, ті що були на сцені та читали тексти-прозу (деталі життєвого шляху) та вірші. Робили вони це занадто тихо (навіть з мікрофонами). Гарною дикцією та належною гучністю голосу володів лише один з виступаючих, чоловік поважного віку, який читав в переклади уривків біографіїї та поезію, і це був Борис Лобода. Всіх жінок, що демонстрували власне, безперечно достойне володіння польською, чули лише перші декілька рядів глядачів.

А всі інші (а зала була повною) вимушено терпіли літературні паузи. Перекладів вслід  читалось мало, вловити на слух вірш іноземною, хоча й близькою за звучанням до української (а авторові й рідною по крові) не вдавалось. Для кого вони читали, невже лише для себе та для знайомих по товариству і чиновників з Польщі?

 

 

А інші, більшість людей в залі, які польською не володіють, були позбавлені можливості почути поетичне слово, відчути всю магію дійства та зрозуміти задум творчого колективу повністю.

Їх обікрали… учасники й організатори події, дещо гординно присвоївши Шопена виключно собі.

Питання до організаторів, в тому числі працівників Будинка актора:  «Де дівся екран?». (Він точно колись був в цьому закладі, де й фільми  показували.) На задню стіну сцени демонструвався цікавий та змістовний відеоряд і про містечко, де композитор побачив світ, і документи з портретами сім’ї Шопена, і уривки з кінофільмів з субтитрами знову-таки польською. Та все було важко роздивитись і майже неможливо прочитати, бо спроектоване не на гладку поверхню зображення (хоч б картонний чи фанерний стенд міг врятувати ситуацію) сильно спотворювалось на шторах і в центральній ніші.

 

 

Прекрасно, що музика Шопена лунала, та погано, що твори не оголошувались ні до, ні після їх виконання (спотворена інформація на стіні не сприймалась), не було надруковано програми, не підготували організатори переклади поезії, які можна було б роздати присутнім в залі чи якісно показати на екрані.

 

 

Квіти Шопену

Гарна ідея, що не достатньо добре продумана, підготована та втілена, –  такий загальний висновок, що лежить на поверхні, таке само і загальне враження, попри любов до Шопена і його музики.

Знову головну роль зіграв людський фактор, що впливає на все довкола. І в даному разі він урочисту подію попсув. Та щастя, що народження Шопена, його життя і творчість не відмінити. Це вже відбулось, живе і вписане в історію людства.

 

 

 

 

 

 

 

Сам Ум Рай

4.03.2020

 

Відеофрагменти з вечора «Музично-поетичний портрет Ф. Шопена» на каналі «Вогняний Лель».

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку