Головна » «Леся Українка. З приводу 30-ліття смерти письменниці», Максим Славинський (ретроспектива, 1944-й рік)

«Леся Українка. З приводу 30-ліття смерти письменниці», Максим Славинський (ретроспектива, 1944-й рік)

Заголовок газети «Хлібороб», 1944 рік

Заголовок газети «Хлібороб», 1944 рік (фото: libraria.ua)

 

Було багато талановитих жінок, але такої, як Леся Українка, не було. Наближувалися до неї Ада Неґрі в Італії та Конопніцька в Польщі. Леся Українка явище неповторне, не звичайне, не лише у нас, але й у світовій літературі. Біографія Л. Українки ще не написана, і не знати коли, хто та як міг би це діло виконати, бо ж т. зв. зовнішньої біографії Л. Українки наче б то немає. Зате є глибокі внутрішні процеси, що переходили в її душі та серці й виявились назовні виключно в подобі творчих досягнень у поетичних формах, у мистецьких образах, у т. би  мовити, пророчій інтуїції. Сміло можна: сказати, що 12 томів її творів це її повна, правдива біографія.

Творчість її росла від одної поезії до другої, опановуючи все ширші й вищі площини словесного мистецтва та обхоплюючи тематикою цілий комплекс людської психології, всі почування, ввесь чин та ідеологію людини й громадянина. Передчасна її смерть була для української нації безмірною втратою: в могилу відійшли великі задуми . . . Тло, що на ньому з’явилася Л.Українка, дуже сумне.

Українські маси і близькі до них інші сільські верстви були, щоправда, національно непорушені, бо трималися ще історичних традицій, але зведені до замкненого середовища, позбавлені провідної верстви, вони були зовсім пасивні. Тому перед жменькою української інтелігенції, яка ще збереглася, повстало завдання виховати кадри своєї національної провідної верстви. Л. Українка цілою душею захопилася цими думками. Вона стала ідейно в проводі того руху й перетворювала в поетичні форми всі змагання та тривогу й боротьбу українського народу. Важка хронічна недуга не дозволила їй безпосередньо брати участь у громадському житті.

Леся Українка рано відчула в собі великий поетичний талант і раділа з того. Це було щастям її життя, а разом із тим великим подвигом, як письменниці «недержавного» народу. Л. Українка вибрала собі не розвагову, а героїчну форму поетичної творчости. Вона, як сама каже, стала «Сторожею серед руїн і смутку». З її наболілих грудей вирвалися з небувалого силою слова «Буду сіять квітки на морозі …».

Л. Українка стала борцем за українську націю, вибравши собі за вчителя і провідника на цьому тернистому шляху українського Генія Шевченка. Незвичайне, цікаве явище це т. зв. європеїзм Л. Українки. В її творах, головно драмах, фігурують старі єгиптяни, античні греки й римляни, біблійні й євангельські люди, перси, шотляндці, англійці, французи, еспанці і т. п. Більше того, вона зверталася також і до т. зв. мандрівних сюжетів, як Дон Жуан, Ізольда Білорука і т. п.

Не зважаючи на таку, здавалось би, чужу тематику, зміст тих драм цілком український: у них порушено гострі й пекучі українські теми цілого ряду поколінь. Опісля в творах Л.Українки, при збереженні тла й сюжетів українських, з’явилася також і вселюдська тематика. З цього огляду шедевром є незрівнянний твір її «Лісова пісня». З цим твором Л. Українка ввійшла в орбіту світової поезії та запровадила туди й українську літературу. Глибоке розуміння громадських процесів, що відбувалися тоді в Україні, дозволили їй з дивовижною правдивістю передчувати наступні події. Подібно до Шевченка, що його слова: «Та не однаково мені, як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її окраденую збудять . . . Ох, не однаково мені!» зрозуміли, нарешті як слід, тільки в 1917 р.: «З недрукованих поезій Лесі Українки» «Наші дні» ч. 8 довідуємося, що також і її пророчий дух майже до подробиць передбачав усе те, що сталося в Україні за 5–30 років по смерті поетки.

М. Славінський

Часопис «Хлібороб» (26.01.1944 р., №4(37))

 

 

Фрагмент з газети «До Перемоги» (14.01.1944 р.)

Фрагмент з газети «До Перемоги» (14.01.1944 р.)(фото: libraria.ua)

 

 

ВШАНУВАННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ (З приводу 30-ліття смерти письменниці).

У неділю, 19-го грудня м. р.1943, в Лікарському домі в Празі відбулася лекція, присвячена 30-тим роковинам смерти Лесі Українки. Про її вагу у відродженні української нації говорив відомий промовець, проф. М. Славінський, що близько знав письменницю і співпрацював із нею, перекладаючи кращих європейських- поетів українською мовою. Було багато талановитих жінок, казав проф. М. Славінський, але такої, як Леся Українка, не було. Леся Українка стала борцем за українську націю, обравши собі за вчителя і провідника на цьому тернистому шляху українського генія Шевченка. Після чудової лекції проф, М. Славінського відбувся концерт. Серед численних присутніх на концерті була також молодша сестра Лесі Українки – Оксана Шимановська-Косач, що постійно перебуває в Празі.

 

13.09.2018

Коментар

Залишити відповідь

Підписатися на розсилку