Головна » Міжнародно-інформаційна діяльність дипломатичної місії УНР у Празі 1919–1920 рр.

Міжнародно-інформаційна діяльність дипломатичної місії УНР у Празі 1919–1920 рр.

Анотація. У пропонованій статті досліджується міжнародно-інформаційна, пропагандистська та видавнича діяльність Української надзвичайної дипломатичної місії УНР у Чехословаччині протягом 19191920 років. У публікації значна увага приділяється вивченню широкої інформаційної та видавничої роботи дипломатичної місії у Празі як засобу привернення уваги європейських політиків та народів до долі України, її законних державних прав і геополітичних інтересів. Пропонована стаття є першою спробою узагальнюючого підходу до вивчення історії інформаційної роботи Української надзвичайної дипломатичної місії у ЧСР.

 

Вагомість інформаційної діяльності як засобу привернення уваги європейських політиків та народів до долі України, її законних державних прав і геополітичних інтересів, виявляється актуальною і в наш час, зважаючи на російську агресію на сході України. Однак, більш актуальною вона була в добу визвольних змагань 1917–1923 рр. Щоб домогтися визнання України на європейському та світовому рівні в період Директорії УНР, необхідно було ознайомити її громадськість із «українським питанням», оскільки світова спільнота майже нічого не знала про Україну й українців. Змінити становище могла лише наполеглива інформаційна робота для поширення навіть елементарних відомостей про Україну, народ, що її населяє, історію, політику та культурні традиції. Водночас українська дипломатія гостро відчувала інформаційний вакуум стосовно європейських справ, на підставі якої вона мала діяти, приймаючи адекватні рішення.

Мета нашої статті: проаналізувати масив публікацій, що стосувався міжнародно-інформаційної та видавничої діяльності Української надзвичайної дипломатичної місії (далі – УНДМ) у ЧСР впродовж 1919–1920 рр.

Наявний масив публікацій про інформаційну та видавничу діяльність пропагандистського характеру УНДМ у ЧСР протягом 1919–1920 рр. майже відсутній у вітчизняній історичній науці. Наукові праці сучасних українських науковців торкаються насамперед вивчення зовнішньополітичних зусиль певних форм національної державності [1]. Окремі аспекти проблеми розглядаються у низці наукових й науково-популярних праць з історії української дипломатії та державного будівництва в Україні [2; 3].

Розглянемо конкретні напрямки міжнародно-інформаційної діяльності УНДМ у Празі. Вважаємо, що провідним спрямуванням її роботи були безпосередні контакти з зарубіжними засобами масової інформації. Саме через них можна було напряму ознайомлювати політичні й громадські кола іноземних держав з подіями, що відбувалися в Україні, та її зовнішньо-політичним курсом. Таким чином дипломатична місія, забезпечена коштами на відповідні витрати, цілеспрямовано організувала акції інформаційного впливу за кордоном. Так, про питому вагу інформаційної діяльності в роботі дипломатичних місій України свідчить, зокрема, і частка фінансових витрат на неї. Дипломатична місія в ЧСР за період з 14 січня по 14 вересня 1919 рр. виділила на пресову роботу 200 тис. гривень з 1.3 млн. грн. загальних витрат [1, с. 16].

Інформаційна діяльність українських дипломатичних представництв за кордоном регулювалася нормами статуту Міністерства преси і пропаганди Директорії УНР. «На закордонні пресово-кореспонденційні агентства накладається обов’язок обороняти перед політичним і публіцистичним світом закордону інтереси Української народної республіки, інформувати правительства Європи і заокеанських держав про національно-державні прямування українського народу та утворити духовний зв’язок і інформаційне єднання між державами Європи та Україною» [4, арк. 23-24].

До їх компетенції за статутом міністерства належать: а) видання газет, брошур, пресові звідомлення, книжки, мапи, журнали і другі форми публіцистичної та літературної продукції для оборони інтересів і правильного освітлення національно-державницьких прямувань українського народу; б) інформувати закордон про події державно-політичного життя країни та навпаки – України про життя других держав і народів при помочи преси, телеграм, живого слова й інших форм інформації; в) входити в зв’язок з дипломатичними, партійно-політичними, журналістськими, науковими і артистичними кругами європейських і заморських народів та визискувати їх симпатії для Української Народної Республіки [4, арк. 24].

У 1919 р. дипломатична місія у Празі широко інформувала громадськість ЧСР про українську політичну платформу, а також про її історичні й культурні підвалини. Спеціально з цією метою був заснований Український громадський клуб, про діяльність якого повідомлялося в одному з листів до МЗС: «Дня 19 серпня 1919 р. в м. Прага (Чехословаччина) українськими громадянами при участі членів Дипломатичної і Військово-Санітарної місії заложено Український Громадський Клуб (завданням полягало – інформувати національну працю насамперед в справі тісного духовного Українсько-Чеського об’єднання)» [5, арк. 5].

Інформаційні підрозділи дипломатичних місій УНР називалися інформаційними відділами чи частинами, або ж пресовими бюро, і працювали вони під керівництвом першого секретаря (чи секретаря) представництва. Празький інформаційний відділ УНДМ відносився до пресово-кореспонденційного агентства ІІ розряду.

Інформаційна діяльність УНДМ розпочалася ще до приїзду в Прагу, на початку 1919 р. у містечку Станіслав один з членів місії оприлюднив інформацію про від’їзд з України дипломатичної місії в ЧСР.

Інформаційний відділ УНДМ же розпочав свою роботу з прибуттям до Праги В. Короліва-Старого та В. Виговського. Вони 31 січня 1919 р. відвідали чеську урядову друкарню «Тисковий канцелярж» та деяких місцевих журналістів. Результатом цих зустрічей було опублікування 2 лютого в одній із популярних празьких газет Venkov інтерв’ю дипломатів УНДМ, про її завдання й ближчі точки можливих політично-економічно-культурних взаємин межи Україною та Чехо-Словацькою республікою [6, арк. 3]. Також при активній допомозі чеського публіциста Я. Нечаса соціалістичний часопис «Чеське Слово» видав інформаційний матеріал про Україну [6, арк. 4]. Коли ж до Праги прибув голова УНДМ М. Славинський та інші члени місії, було розроблено план діяльності інформаційного відділу та визначено терміни виконання запланованих заходів відповідальних працівників. Головою цього відділу було призначено В. Короліва, заступником – журналіста І. Бочковського, а членом-співробітником – Н. Ковалевську [6, арк. 3]. На громадських засадах співпрацював з цим відділом професор С. Смаль-Стоцький.

Інформаційний відділ УНДМ працював у двох напрямках: шукав шляхів до нав’язання ближчих знайомств з представниками місцевої преси (незалежно від напрямку діяльності) й почав підготовку до видання книжок пропагандистського характеру в чеській мові по питаннях української політики [6, арк. 3].

Дипломатична місія в Празі помітну увагу приділяла і видавничій діяльності, започаткувавши випуск серії друкованих видань на політичні теми під назвою: Poznejte Ukrajinu («Познайте Україну») [6, арк. 6].

Так, 27 лютого була випущена перша брошура із цієї серії професора С. Дністрянського «Українці – Чехам». У передмові до видання вказувалася мета: «Головнішим завданням видавництва «Познайте Україну» буде вияснення річевих і психологічних основ до чесько-українського зближення, яке передбачає географічне положення держав Чехословацької та Української … Географічне сусідство, а також політичні інтереси примушують до того, щоби післявоєнні взаємини чесько-українські було вибудовано на цілком нових й насамперед чисто реальних підвалинах…» [3, с. 46].

Дана праця С. Дністрянського була присвячена проблемам визнання українського народу. У ній заслуговують на окрему увагу заключні слова автора: «Як вільний і самостійний народ, ми всемірно прагнемо допомогти здійсненню фактичного слов’янського побратимства. Хочемо вірити, що тепер з шляху цієї ідеї буде усунено всякі непорозуміння межи нами та іншими слов’янськими державами» [6, арк. 6-7].

Протягом 1919 р. УНДМ у Празі випустила близько 12 брошур із цієї серії. С. Смаль-Стоцького «Львів серце Західної України» [6, арк. 7], Я. Нечаса Uprimme slovo o Stycich cesko-ukrajinskych («Щира мова про чесько-українські відносини») [6, арк. 8], І. Бочковського Z dejin Ukrajiny   a   ukrajnskiho  otkozeni      («З історії  України   та  українського відродження») [6, арк. 8], І. Кордуби Bukovina («Буковина») та О. Годзави Uherska Ukrayina («Угорська Україна»), Д. Дорошенка «Міжнародна орієнтація Українців за часи війни та революції», М. Грушевського Ukrajina a Rusko («Україна і Росія») [6, арк. 10], Ukrajina i Ukrajinci («Україна і українці») І. Бочковського [6, арк. 11].

Таким чином діяльність УНДМ щодо сприяння публікування серії книг (понад 40 брошур) “Пізнайте Україну» була направлена на широке інформування дипломатичних служб європейських країн про історію та громадсько-політичне, культурне життя України.

Голова УНДМ М. Славинський був одним із ініціаторів заснування часопису «Народ», який видавався з вересня 1919 р. по липень 1920 р. [1, с. 17].

Громадські діячі з України М. Грушевський, Д. Дорошенко, письменники В. Королів (Старий), І. Бочковський, Є. Виговський, а також відомі на той час чеські літератори Я. Нечас, П. Кржичка, Ф. Тихий заснували в Празі Українське кооперативне товариство «Всесвіт». Основною метою діяльності якого було проведення широкої інформаційно-пропагандистської та культурно-освітньої роботи, шляхом видання відповідної української літератури для потреб українців, що перебували під владою Угорщини [7, арк. 22]. Зауважимо, що на потреби товариства уряд УНР за клопотання М. Славинського виділив кошти у сумі 500 тисяч чеських крон [5, арк. 21].

Крім серії «Пізнайте Україну» за активного сприяння М. Славинського як Голови УНДМ в Празі видавництва «Час» і «Всесвіт» публікували твори українських поетів, праці науковців європейськими мовами [6, арк. 11].

Крім того, інформаційний відділ місії впорядкував та підготував до друку збірку статей під назвою «Культура України», яка ознайомлювала зарубіжні політичні кола та громадськість з культурним і духовним розвитком, історією та цивілізаційними досягненнями українського народу, а також слугувала інформаційною підтримкою українців в діаспорі [6, арк. 9].

Усі видання працівників УНДМ знайомили світову громадськість з етнічними, історично-культурними особливостями України та прагненням українців домогтися міжнародного визнання власної незалежної держави.

Одним із засобів пропаганди «українського питання» була й організація просвітницьких виступів з доповідями про Україну в Карловому університеті Праги. До цієї діяльності запрошувались відомі діячі науки й культури ЧСР, зокрема, директор бібліотеки Національного чеського музею С. Квагашля, поети Ф. Тихий і П. Кржичка, професори Празького університету Я. Бідло і З. Неєдлі, Я. Нечас та інші. «Все це люде, – зазначалося в одному із повідомлень празької місії УНР, – яких можна відтепер вважати за дійсних «українофілів» в кращому розумінні цього слова, які доводять своє українофільство фактичною працею шляхом живого й друкованого слова на полі ознайомлення чехів з скарбами української культури й з інтересами української політики» [6, арк. 12].

За підтримки УНДМ були організовані концерти української Капели у Празі, та інших містах Чехії і Моравії. Усі 17 виступів … були не тільки безустанним і незмінним тріумфом української пісні, але й викликали й політичну газетну кампанію.» [6, арк. 14].

Отже, різнопланова діяльність інформаційного відділу УНДМ у Празі вплинула на те, що західні політичні кола почали більш реально підходити до факту існування України як цивілізованої держави і налагоджувати з нею політичні, культурні та економічні відносини.

 

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

1 Будков Д. В. Організація зовнішньополітичного інформування за доби Директорії Української Народної Республіки // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Київ, 1993. Вип. 4. С. 12–20.

2 Будков Д. В. З історії міжнародно-інформаційної діяльності Державного центру УНР в екзилі // Вісник Київського інституту «Слов’янський університет». Серія «Історія». 2000. Вип. 7. С. 10–19.

3 Віднянський С.В. Політика чехословацького уряду, щодо української еміграції в міжвоєнний період. // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. К., 1993. Вип. 3. С. 36–56.

4 ЦДАВО України. (Центральний державний архів вищих органів влади і управління України). Ф. 3696. Оп. 1. Спр. 7. 50 арк.

5 ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 203. 51 арк.

6 ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 576. 42 арк.

7 ЦДАВО України. Ф. 3696. Оп. 2. Спр. 271. 73 арк.

 

Володимир Очеретяний

Інна Ніколіна

«Наукові записки» (серія: Історія, №26), Вінницький державний педагогічний університет, 2018.

 

16.09.2018

Коментар

Залишити відповідь

Підписатися на розсилку