Головна » Натяки на вулицях столиці

Натяки на вулицях столиці

samumray.in.ua.

 

 

Снігу нема, зима чи то збилась з дороги, чи то така тепер і буде: тепла й дощова, настрій у людей різний. Але зимових новорічних свят не відміняли, тож вулиці й площі Києва рясніють-виблискують усіляким святковим вбранням, яке і на будинках, і на деревах і на проводах, і у вітринах магазинів. Більшість прикрас – милують око, красиві й симпатичні і ялинки, і гірлянди, і Діди Морози з сніговиками та іншими казковими героями.

 

 

Але є й натяки у вигляді ідеологічних інсталяцій. Найпримітивніший та найвідвертіший, що вже не перший рік впадає в око та на який люди в тверезому, адекватному стані реагують не схвально, – ялинки з порожніх пляшок від спиртних напоїв (з етикетками чи без них). Вони грубо зводять святкування до випивки, заохочуючи до алкоголю і без того охочих, які стомились від бід, негараздів, невдач, переживань та власних недосконалостей, – а тому залюбки занурюють свідомість в пляшку (чарки було б замало), причому регулярно.

 

Ялинка з пляшок в районі метро «Житомирська» 

 

 

 

Ялинка з пляшок на Подолі

 

 

Інший, гарний натяк, випало помітити на Подолі, на вулиці Саксаганського, – нагадування про правила ввічливості та дружелюбного співіснування. Хороша ідея, чудова. Але сама присутність цієї інсталяції засвідчує низький рівень свідомості мас та розпущеність, яка панує в суспільстві. Когось, видно, все це дістало до печінок, наболіло, тож вирішили «кричати» гаслами-закликами просто на вулиці міста. Цей натяк підтримати хочеться, бо останнім часом складається враження, що навколо не люди, а звірі (хоча не всі й не завжди: бувають і приємні винятки з правил).

Вулична інсталяція«Простір поваги»

 

 

А на Хрещатику, біля будівлі Держадміністрації та недалеко від ЦУМу – стоїть найнеприємніший та  добре продуманий натяк. Стенд з написами українською та англійською й таблицею-календарем з кількістю загиблих і поранених. Нам популярно пояснюють, що ми всі живем завдяки воїнам, які віддали свої життя та здоров’я в боях з ворогом. Тепер звичайна людина має почуватись винною – через те, що живе мирно і взагалі живе, та вічно повинною – комусь за жертви. Ми маємо поводитись сумирно й радіти тому, що є: і додатковому психологічному напруженню, і відрахуванням на війну, і жахливому стану економіки. Почуття провини – погана основа для існування-буття. А саме про це натякає стенд.

 

Інсталяція біля КМДА «Кожен божий день»

 

 

Ще один натяк постійно «зчитуєш» з простору, коли чуєш новорічні концерти на Софійській та Контрактовій площі. І діти, і співаки-дорослі, що виступають у супроводі оркестрів чи під фонограму, виконують в основному англомовні хіти (або й не дуже відомі твори). Слухаєш – а серце мовчить, душа не підспівує, не радіє, бо воно нам чуже, з якого боку не крути. Але нас посилено глобалізують (європеїзують чи американізують) та уніфікують: у нашій же хаті (нібито), на наших же святах, за гроші наших же платників податків.

Сам Ум Рай

25.12.2019

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку