Головна » Огорожі-розмежування

Огорожі-розмежування

samumray.in.ua.

 

 

 

Україна та її населення переживають досить складні часи: постійне напруження через нестабільність, тривоги та стреси виснажують, вимучують, вимотують. В результаті в поведінці людей простежуються дві чітко окреслені тенденції. Перша – невпинне прагнення розгулятись на повну, вдарити лихом об землю, влаштувати бучний «банкет під час чуми», напитись і хоч на добу забутись-відключитись. Друга, яку проявляють більш помірковані, обережні та стримані, – бажання закритись, замкнутись, сховатись, найкраще – за надійним муром в якій-небудь печері з наїдками й скарбом (Аладдіна чи Алі-Баби), якого вистачить на довге безболісне та сите існування. Є й третя група людей, які вибирають кардинально інше: не ховаються, не закриваються, не тікають за моря-океани в пошуках кращого життя, а вистоюють як можуть, дивлячись на все просто й прямо, без самообману, кольорових скелець окулярів та навіювань, роблячи своє діло добре, ще й з молитвою в серці. Такі вибирають позитивний шлях долання внутрішніх конфліктів, посміхаються, займаються спортом, використовують собі в допомогу набуті психологічні навики та підключають засоби мистецтва. На жаль їх мало.

Представники перших двох груп в безперечних лідерах. Одні – напиваються до безтями та ганебно поводяться, другі – відмежовуються від усіх неприємностей, серед яких і численні представники першої групи зі своєю провокативною й антисоціальною поведінкою.

Наслідком цього є активне шматування Києва тисячами залізних парканів. Кожна школа, дитячий садок, лікарня, поліклініка, інститут чи університет, будинки з ОСББ чи просто заможних мешканців активно огороджуються. Охорона в наш час потрібна-таки, сумнівів в цьому нема. Але через таку помітну тенденцію якість життя погіршилась. Навіть якщо ти пристойний громадянин (не зловживаєш алкоголем, тютюном, наркотиками, поважаєш тишу, не смітиш та інші права співгромадян не порушуєш), тепер маєш значні обмеження не тільки в маршрутах прогулянок, але й просто в русі по вулицях, між будівлями свого району, в сторону магазину, станції метро чи зупинки громадянського транспорту. Бо огорожі навколо житлових будинків – на кодових замках, а території громадських закладів у вихідні дні переважно зачинені. Все, не пройтись тепер просто так навколо школи №200 чи Поліклініки вчених НАН України, як і на територію Інституту держави і права ім. Корецького в Академмістечку (колишній дитячий садок), де лавочки і квіти не зайдеш у святкові дні.

Вийдеш, глянеш навколо – а парканами й загородками порізано все навколо. І ти серед того всього відмежування – звір в клітці: ні кроку в сторону, мов арештант на прогулянці, не посидиш в гарному місці, не поспостерігаєш за небом та довкіллям. Так, люди помітно озвіріли й розпустились. Але ж не всі, а страждають всі.

Алкоголіки – десь собі притуляться, заховані за парканами та клямками – і так на коні.

А інші? Може,.. треба не статтю писати, а братись та зводити свій мур, щоб ніякі сторонні не заходили та не заглядали?! А ви як думаєте?

 

1.01.2020

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку