Головна » Терміновий виклик

Терміновий виклик

samumray.in.ua.

 

 

Потрібна допомога

Якийсь час назад телефони, які бувають конче необхідні, змінились. Звичні номери 01, 02, 03 та інші отримали приріст – цифру 1. Небайдужі та відповідальні, а ще, безперечно, боязкі й настрашені люди ретельно завчили ці номери або внесли  їх в пам’ять своїх мобільних телефонів, де є номери родичів, друзів, співробітників, а ще – сантехніка, стоматолога, служби таксі і так далі (репертуар залежить від потреб). Майже всім відомий і № 911 – Служби порятунку за кордоном, який рекламується-нагадується в багатьох фільмах.

Час, в якому всі опинились та живемо, досить складний та тривожний, тож будь-якій людині хочеться хоч якось підстрахуватись на крайній випадок. І номер екстреної служби – ще й набраний вчасно – справді здатний порятувати чиєсь життя.

На мій погляд, треба додати ще одну службу негайної допомоги ліквідаторів-дезактиваторів, на кшталт того, що ми бачили в кінофільмі «Нічна варта». Я б з задоволенням скористалась послугами такої бригади… на всіляких виставках мистецтв, де на нас дивляться (явно чи дещо приховано за рахунок вигадливої хитрості та підтасування «карт») демони. Звісно, вони живуть у душах художників та скульпторів, деяких фотографів, що пов’язані з Темрявою, люблять бувати в її царстві та «обдаровувати» нас всіх плодами своєї викривленої уяви, деколи травмованої психіки, виносячи назовні те, що самі полюбляють або й таке, з котрим в собі не можуть впоратись. Все це буває, на біду, підтримане галеристами, мистецтвознавцями, арт-критиками та часто добре розрекламоване  й фінансоване.

Автор цієї статті вважав би за обов’язок викликати бригаду спеціальної дії до подібних, зовсім насправді не-мистецьких об’єктів, і совість його б не мучила. А ще хотілося б мати в підтримці поліцію моралі, яка б реагувала на нецензурну лайку та сварку в громадських місцях, в тому числі при читанні вголос (в рамках презентації) якої-небудь книги. Занадто багато бруду, що ллють на голови всіх псевдотворці в будь-яких галузях, перетворює наше життя, в якому проблема з утилізацією матеріальних відходів стоїть гостро, в сміттєзвалище.

Тенденції до покращення – не спостерігається на горизонті. То, може, час зорганізуватись та діяти радикально? Ні, я не закликаю щось ламати чи трощити. Хай ті, хто видають гидоту, будуть приречені знаходитись в просторі із своїми власними роботами щодня, по декілька годин (змушені дивитись на картину чи читати текст, або сваритись на себе в дзеркало). І подивимось, як вони переживуть самоотруєння (якщо взагалі переживуть).

Виклик цей слід здійснювати без жодного жалю та відкинувши закиди щодо нетолерантності. Якщо щось приготували та пропонують людям, то хай самі це спершу покуштують. І всі питання одразу відпадуть. Може, і охочих плюндрувати та ганьбити поняття «мистецтво» поменшає.

 

Руслан Романишин («Музей історії Києва»)

 

 

Виставковий проект EXODUS («Музей історії Києва»)

 

 

Олексій Ревіка («Музей історії Києва»)

 

 

Діана Кушнаренко (галерея «Митець»)

 

 

Олександр Дубовик (галерея «Хлібня» в Софії Київській)

 

 

Фрагменти збірної виставки Frontier  (M17 Contemporary Art Center)

 

 

Костянтин Синицький (Мистецький центр «Шоколадний будинок», Київська НКГ)

 

 

Сам Ум Рай

13.11.2019

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку