Головна » Весело про серйозне?

Весело про серйозне?

samumray.in.ua.

 

 

 

Проблема безгромадянства існувала в Україні і до 2014 року. Луганський фотограф Олександр Чекменьов, виставка якого «Фото на паспорт» в рамках кампанії «Я існую» (#IBelong) від УВКБ відкрилась в Музеї історії Києва 5 листопада, був одним з тих, кого соціальні служби підключили до роботи з незахищеним контингентом Луганської області під час національної кампанії з цього приводу в незалежній Україні. Зараз він доповнив свою тодішню роботу новими знімками людей, що живуть на території нашої держави, але документально для неї не існують.

 

 

Відкриття супроводжували поважні промовці, які коротко розповіли про пророблені в цьому напрямку дії (в тому числі і в інших країнах), ділились власним досвідом полегшення страждань стигматизованих. Допомогли осягнути глибину питання представлені на розгляд друковані матеріали.

Але сама організація заходу виглядала сумнівною, недоречною. Так, знову був фуршет посеред робочого дня (відкриття відбувалось в денний час). І не скромний, наприклад з водою, щоб вгамувати хвилювання, які безперечно виникатимуть у кожної адекватної людини від перегляду подібних знімків та прочитання інформації, де окремі непрості долі й складні історії життя цілих родин аж світять бідами вразливих верств населення. Добре, що самі громадяни без паспортів цього не спостерігали.

 

 

Представник УВКБ ООН в Україні Пабло Матеу

Закарпатська (за походженням) реперка Аліна Паш хоча і знайома з ситуацією ромів на своїй малій батьківщині не з розповідей, після серйозних виступів офіційної частини програми виглядала зі своєю гучною музикою та стилем на цьому заході теж досить дивно.

А після спиртного всі пожвавішали, розслабились та навіть… веселились! І виставили себе на фотографіях в вільному просторі інтернету.

Це взагалі різко контрастувало з контекстом всієї події. Зрозуміло, що не треба над всіма негараздами лити сльози (хоча від 2014 приводів для розпачу побільшало в десятки разів). Так, про безгромадянство слід говорити, загострювати увагу суспільства та вносити відповідні зміни до законодавства. Але ж не бенкетувати з музикою?!

Хоча є частина громадян без громадянства (серед них і ті, що полюють на гаманці киян просто в центрі столиці чи на вокзалах), яким вигідно залишатися без усіляких документів: вони хочуть бути вільними від обов’язків перед державою та водночас невловимими й непокараними за злочини…

Ще дуже турбує неправильний переклад гасла кампанії #IBelong, бо «Я існую», погодьтесь, зовсім не те саме, що «Я належу»: належати комусь можна з любові, звісно, а можна і як майно, річ, раб чи слуга. То що ж насправді впроваджує на нашій території ООН?

Сам Ум Рай

7.11.2019

 

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку