Головна » Звичні рекламні ходи

Звичні рекламні ходи

samumray.in.ua.

 

 

 

Всього навколо заманливого й цікавого надзвичайно багато. Публіка ж не пожвавішала й дуже важко спромагається на подвиги поза роботою і сім’єю: щось з культурних заходів хоча б інколи відвідують не більше 10-15% киян. Правда, дехто робить це з відверто споживацькою, меркантильною метою. Як ви вже здогадались, вони з’являються на певні презентації та відкриття виставок, де можна випити і зрідка закусити, мов на роботу.

Звичайно, на виставки скульптур та живопису ходять і самі митці та мистецтвознавці, підтримуючи колег-приятелів чи заздрячи їх успіху. На концерти залюбки заходять музиканти та студенти,  щоб… покритикувати, виявити слабкі місця виконавців й лише зрідка – насолодитись самим звучанням твору. Презентації книг та поетичні вечори також збирають специфічну публіку, інших поетів, прозаїків, журналістів та літературних критиків й редакторів різноманітних видань.

Упаси боже, робити вхід платним. Квитки на ваш захід викуплять повністю ваші ж родичі, друзі-приятелі і знайомі, якщо ви їх маєте в достатній кількості. А інакше – сплатите оренду та демонструватимете свої вміння в майже порожньому приміщенні, де буде десяток людей, включно з працівниками закладу чи установи. От в такий час ми потрапили, явно не кращий для мистецтва, культури та їх виразників, носіїв, працівників-творців (не чиновників культури, звісна річ).

Безліч тренінгів самовдосконалення та бізнес-курсів, дорогих, заочних (через інтернет) та очних, беруться навчити всіх бажаючих  безпрограшному просуванню продуктів власного виробництва від hand-made до пісень та книг. Але і знання з усіх тих курсів та life-хаків не здатні подолати інертність суспільства. Зараз ви можете бути на коні, якось заявляти про себе, проводячи виставки, концерти, презентуючи книги, якщо… ви вже відомі!

Наприклад, ви – Іван Марчук. Він – геній сучасності (про що вже відомо деякий час). І це бренд. І тоді квитки навіть по 100 гривень в декілька невеликих залів з його художніми роботами (виставка відбувається зараз в Києві в «Арт-просторі» на вулиці Софійській) продаються-таки.

 

 

 

Ще ви можете, будучи відомим письменником, запросити ілюструвати вашу книгу іншу відому художницю. Як зробили нещодавно Тарас Прохасько та Олена Придувалова, точніше зробили менеджери проекту «Так, але…», куратор виставки Тетяна Швед (Безкоровайна) та видавець Святослав Померанцев, які вирахували можливість виграшу та презентували в галереї «Хлібня» Національного заповідника Софія Київська одночасно відкриття виставки та вихід нової книги.

 

 

Правда, художниця О. Придувалова сказала на відкритті, що її роботи ніяк не пов’язанні з текстами письменника (які вона все ж читала), не безпосередні ілюстрації до книги, а цілком окремий власний щоденник-сповідь, представлений на виставці. Та на той момент привезені на подію екземпляри книги були вже розкуплені, тож це не мало жодного принципового значення.

 

 

 

Ще ви можете бути відомим пластичним хірургом, що має багато прихильниць та шанувальниць, що вже прооперовані (і це було явно видно, аж кидалось в очі, бо пластика – завжди помітна неозброєним оком) або мають намір проробити це з собою – тоді книгу (не зовсім вашу, персональну, але з вашим іменем на обкладинці великими літерами) про груди придбають. А тим паче, що ініціаторка написання книги «Жіночі груди: пристрасть та біль», ніби-то Павла Денищука, відома письменниця й журналістка Оксана Щирба, запросила до співавторства – написання окремих розділів – безліч авторитетних, достатньо відомих (в тому числі з соціальних мереж) спеціалістів: і хірурга-онколога Миколу Міненка, і етнографа, автора книги про сексуальність українців Ірину Ігнатенко і сексолога Дмитра Свиридова, і ароматерапевта Ольгу Лук’янову та інших.

 

 

 

Шикарна презентація в Музеї історії Києва (на фоні діючої виставки картин та скульптур) з повітряними кульками, фотосесіями з зіркою пластичної хірургії, компліментами і подяками, з музичними паузами (виступ ефектного камерного жіночого квартету Mira та саксофоніста Павла Барабащука), поетом А. Пермяковим та… різнокольоровими тістечками з емблемою у формі грудей (з іменем хірурга!)  на пригощанні – і успіх книзі гарантований. І Іван Степурін зі своїм видавництвом «Саміт-книга» точно це знав.

 

 

 

 

Для не таких вже відомих людей, що не встигли прославитись, теж є відкритий шлях до успіху, звичний рекламний хід. Слід провести свій захід (public talk) в якомусь популярному місці (до прикладу – в оновленому, космічно-модернізованому ЦУМі ), обов’язково оголосити електронну реєстрацією на подію (бо кількість місць надзвичайно обмежена!), не забути про інтригуючу назву для проекту арт-оформлення вітрин магазину «Краса в недосконалості», перед цим все ж трішки попрацювати над задумкою, запросивши молодих художників, що прагнуть прославитись (хоча вже відомі у вузьких колах), а тому часто готові щось зробити й задарма, та… закупити побільше випивки. І люди прийдуть, і будуть сидіти та слухати, розслабляючись під впливом алкоголю, кількість якого практично не обмежена, в затемненому залі, під блимання презентаційного екрану та кольорових ламп та присипляння балачками команди організаторів та виконавців.

 

 

І їм все сподобається: і послухають, і поаплодують, і навіть якщо нічого не зрозуміють – то зла не триматимуть і проти не висловляться. Бо такі їм створено було комфортні, виключні, пільгові умови. А преса радісно напише про популярність, про масову підтримку, про вдалий проект (менеджмент і виконавців).

Якщо ви ще ніхто, якщо не маєте грошей для оренди приміщення, оформлення картин або фотографій, випуску книги, запрошення в проект потрібних людей – то це не страшно. Зате ви можете бути публікою і залити своє горе, ще й не раз. Може, воно після цього і не здаватиметься вам таким вже гірким і горем взагалі. Хтозна…

Сам Ум Рай

29.11.2019

 

 

Добавить комментарий

Підписатися на розсилку